Поезії Руслана Морозовського
ГЛОБАЛІЗМ
Як ми дружно рванули в “духовне”,
Занедбавши матерію геть.
Нас цікавить глобально-церковне,
А не рідне життя і не смерть.
Промисловість нічого не вміє, –
Задовбав її соросів ґрант.
І, нарешті, до Варфоломія
За підмогою їде ґарант.
Не в Японію – Край іновацій.
Не по газ в непокірний Іран.
А до старця затурканих націй,
До смішного попа християн.
Безробіття нас не колихає,
Ми муруєм капище попам.
А тубільці Міклухо-Маклая
Наклепають комп’ютерів нам.
Нас одягнуть китайці та турки
У бавовняне та шкіряне.
Ми під марші бравурної “Мурки”
Подамося в глобальне турне.
Ми прислужимся там європейцям,
Тим же туркам, як справжнім панам.
А лани подаруєм корейцям,
Хай цибулю вирощують нам.
Отаке розподілення парці
Нагодує голодні роти.
Нас добродії вже африканці
Виліковують від наркоти.
Ми не можем ніяк без єврея,
Де ж бо взявся б тоді глобалізм?
Шоу-бізнес, Мойсей, гонорея,
Комунізм і марксизм-ленінізм.
Хто очолив би телеекрани?
Хто привласнив би СтальКриворіж?
Хто ринкові б нам дав ідеали?
І закон про законний грабіж?
Хто матерію нам та ідею
Роз’єднав би, як душу і плоть?
Хто, козаче, аби не юдеї,
На слов’ян одягнув би оброть?
07.06.2005р.
ВОЛОНТЕРКИ КІЛЬЦЕВОЇ
“Одна-єдина жінка навела сором на
дім Царя. Ось бо Олофери лежить
на землі мертвий, без голови ”.
Бібілія
Ой полянки мої, деревлянки мої.
Ой землячки мої, подолянки.
Ой сестрички мої, полунички мої.
Ой стражденні, наївні селянки.
Ой панянки мої, галичанки мої.
Донечанки мої, сіверянки.
Ой прочанки мої, половчанки мої,
Лугвнчанки мої, тавричанки.
Ой незлічено вас, а ні ваших пригод…
Ой не вчать вас ні дома, ні в школі,
Як можна і треба спасати народ,
Щоб жив не рабом, а на волі.
Он вражу облуду біблійна жона
Знеславила, хитрою ставши,
Принадами стегон, манет та вина,
Ватагові голову стявши.
Хай будить уяву путани зоря,
Як фара нічну автостраду,
Що можна шляхом охмуряння царя
Здобути для племені владу.
А плем’я, а нація ціла – це ви,-
Ніхто не спаса заблукалих.
Ніхто олігархам не втяв голови,
І вчинків не чинить зухвалих.
І трясця ніяке не не перетрясло
Того, хто скликає давоси.
Тож варто хіба за гидке ремесло,
Ганьбити позорищем коси?
Навіщо прокляттям на грішній землі
Поліг журналіст-камікадзе?
І чорно чаклують губителі злі
През голову Гії Гонгадзе:
Навіщо між рідних просторів та вод
Роботи нема в акушерки.
І хто ж нам родитиме новий народ?
Авжеж кільцеві волонтерки?
Одначе утнули колони бурлак
(Заплющуйте очі, святоші)-
Девіз кільцевої: “Ющенко – ТАК!”
Всі інші панове за гроші.
24.06.05
РОКСОЛАНА
Слова Руслана Морозовського
музика Вогнедара Шапошника
- Не потрібна орда, не потрібні набіги Османа,
Не потрібен полон, КГБ чи гестапівський штаб! —
Добровільно втіка з Батьківщини дурна… Роксолана
В мусульманський гарем чи в раби до нацмена, хоча б!..
Бо не знає взірця Рожаниць і Праматері Лади;
Бо не зна Заповіт і Закон Українських Богів,
І з дитинства руша в манівці без пуття, без поради
На смертельну ганьбу, на потіху тяжких ворогів!
Приспів:
Колись французів врятувала Жанна,
Очоливши до бою вояків.
А козаки… чекають… Роксолану —
Для порятунку, протягом віків!
- Та ніякий Христос, ні Марія її не рятує;
І ніякий козак, ні Архангел її не спаса,
Тільки з отрочих літ сутенер за дівчиськом пантрує
І хлібами батьків як телицю її випаса!
І настане пора, і настане злощасна хвилина —
Буде зроблено так, ніби рабства хотіла сама;
Буде зроблено так, що зламається, наче билина,
На голгофі знущань, розіп’ята вітрами всіма!
Приспів:
Колись французів врятувала Жанна,
Очоливши до бою вояків.
А турків й досі плодять роксолани
Та й з мовчазної згоди козаків!
- І в безумстві журби, в наркотичнім тумані омани;
В залізяччі арен чи в колоні хрестатих сутан
Рідна мати раби упізнає свою Роксолану —
На панелі віків, посеред українських путан.
Приспів:
Колись французів врятувала Жанна,
Очоливши до бою вояків.
А турків й досі плодять Роксолани
Та й з мовчазної згоди козаків!
- І не треба орди, не потрібні набіги Османа,
Не потрібен полон, КГБ чи гестапівський штаб! —
Добровільно втіка з України дурна Роксолана
В мусульманський гарем чи в раби до нацмена, хоча б!?.
