ГУСЛІ.
Гуслі (гусла) — старовинний щипковий музичний інструмент, найпоширеніший в добу Русі. Є найстародавнішим руським струнним щипковим музичним інструментом, у якому струни натягнуто на трикутний дерев’яний резонансний ящик. Перші згадки про гуслі знайдені у джерелах 5 століття нашої ери. Більш сучасним різновидом гуслів є арфа.Виконавець на гуслах називається гуслярем. Першим безперечним свідченням наявності гусел на території Київської Русі є «Слово о полку Ігоревім» (XII ст.):Да той, браття, наш Боян .Тож не десять соколів він на лебедів пускав,А свої літучі персти він на струни накладав,І живії струни славу самі грали тим князям .У давнину гуслі були священним інструментом, наділеним сакральними властивостями. Вони розкривали в людині духовну та божественну сутність. Наші пращури, слухаючи, як грають на гуслях, повністю зосереджували своє сприйняття світу на мелодії, зливаючись кожною клітиною тіла із Творцем. У казках та бувальщинах можна часто зустріти гусляра з цим музичним інструментом, який по праву займає місце старослов’янського фольклору. Гусляри складали пісні як про подвиги предків для нащадків, а й усе підряд, розважаючи народ на святах. Часто висміювали гусляри владу. До гуслярів на Русі було неоднозначне ставлення. Протягом тривалого часу це були почесні гості на будь-якому заході. Вони розважали народ музикою та співом, розповідали різні історії, міркували про минулі дні, а іноді заглядали й у майбутнє – за віруваннями стародавніх русичів, гусляри володіли особливою, поетичною магією. Жоден захід у багатому будинку, чи то весілля чи похорон, не обходився без гусляра. Вважалося, що будь-яка справа, що вимагає удачі – військовий похід, сватання або ще що – неодмінно вирішиться найкращим чином, якщо перед тим, як приступити до нього, послухати пісню гусляра про цю подію. Однак після хрещення Русі гуслі потрапили в немилість до християнської церкви. За деякими даними, гусляри вважалися чаклунами, а гуслі – «бісовим інструментом». Почалося масове знищення цього магічного інструменту.Джерело:
