Наш РОД– єдиний РОД над всим і вся,
понад Світами і п’ятьма Стихіями!
Це Той, що ні початку, ні кінця,
вінча минулим, і тепер, і мріями!
Вогонь – Дажбог й Вода — то жінка Дана….
З Водою вкупі Світ щодня годують…
Бо літо, чи зима …а нам все дано,
бо в Нього є! Коморами відують!
Вогонь й Вода — неначе Батько й Мати!
Далось нам в Україні прапор мати,
що понад Світом гордо людям ріє!
В нас Славу відібрать вже не зуміють!
Стихія п’ята — Етер, а чи Ефір
нам пам’ять береже і ярістю воліє
Перун є й Перуниця, і — повір —
що сила їх між нами — не зміліє!
І щоб довіку тут хатину мати,
й Землі запиленій родити і квітчати,
і вірити, і бути при надії, …
Стрибог – свистач нас свіжістю обвіє!
І Велес — тут! Бо він , насправді, Тато!

Навколо бджілок тре потупцювати!
Кругом корівоньок роботоньки багато,
поки кулешик дітям варить Мати !
За всим, як батько, тихо, на подвір’ї
догляне, випестить і полікує,
і чує всіх, і розуміє, звірить,
й прислухається: ворог не пантрує?
отам за тином, чи за той межею
не притаївся той, хто Життя зводить?
Пока малеча спить — вже й повоює…
Назад йдучи — на ноги всіх підводить!
Травою, що зібрав й несе, у гаї – лузі…
І ким надумали нам замінити Батька?
Всесильнодоброго і вічного , в потузі…
монахом чорним, чи скоробагатьком?
Вліпили … замість Велеса… уродці
то Макобеїв, то Іллю — пророчців:
ловили дурнів, дехто рибу вудив, …
і славен той, хто у водицю пудив!
Злякайте ще дітей тим Миколаєм,
що Арія забив у чужому краї
і різочками всіх отой “святий”

гнатиме в “рай”…чужак – божок… малий!
А нам пародію зліпили… і до ями…
І нарекли бездушними рабами,
й посміли посміятися над нами
і над Стихіями, і нашими Богами!
І всіх скосити у один покіс….
А дулю не хотіли аж під ніс?
12. 03. 2023р. Ладослава.