Попри паніку в західних ЗМІ, метою яких очевидно є сформувати громадську думку, що окупація України є неминучим і незворотнім фактом, реальних дій щодо протидії планам Росії не має.

Не має заяви про можливу підтримку України, приміром військовою авіацією, ракетними засобами, бо ніколи й не йшлося про підтримку живою силою.

Нам навіть оззброєння для захисту не надають та блокують саму можливість його отримання.

Не має заяв, що напад Росії на найбільшу європейську країну призведе до отримання нею північно-корейського статусу.

Є глибоке стурбування, політика загравання з агресором і параліч.

Як у 1938 році.

Хоча західні аналітики мають розуміти, що війна на території України має шанс перерости у світову війну.

Проте паніка Заходу мала ще одну мету.

Навіяти паніку на українців.

Примусити здатися без бою.

Капітулювати.

Здати суверенітет і позбавитися суб’єктності.

Без жодного пострілу.

Але ми на паніку не повелися.

Бо ми єдина нація в світі, яка здатна на восьмому році війни з Росією, протистояти і далі. І успішно протистояти.

До речі, подібну паніку Захід наганяв і у лютому 2014, коли твердили, що війна за Крим переросте у світову і нам ніхто не допоможе.

Що Росія забере більшість території України, можливо крім заходу.

Що відріже Україну від моря.

А для цього тре негайно йти на поступки Путіну.

Знищити добровольчий рух.

Шляхом фальсифікацій результатів виборів, викинути націоналістів з парламенту.

І Україна усі вісім років слухняно все виконувала.

Проведено сто п’ятдесят тисяч реформ на захист меншин і гендерів. Десятки гей-парадів.

Для чого?

Щоб потім нам сказали, що нам не збираються допомагати?

Тому як і у 2014 році так і зараз Україна має опиратися виключно на власні сили.

Мінувати, а не розміновувати кордон.

Навчити кожного тримати і володіти зброєю.

Росіяни мають знати, що легкої прогулянки не буде, що вони отримають нову Оршу і Конотоп.

Що стрілятиме кожна хата.

Що навіть діти посипатимуть пісочок в бачки танків.

Ніколи, повторю ніколи, ми не поступатися Росії в війні і в бою.

Але завжди в переговорах і мирах. Мирах на кладовищі.

Я тішуся, що на нас не діє психологічно-інформаційна кампанія залякування.

Росія має розуміти, що повномасштабне вторгнення закінчеться її дезінтеграцією, хвилею національно-визвольних воєн і поразкою.

А лише військові поразки заставили цю країну реформуватися.

А ще пригадайте, скільки тисячоліттями орд і племен приходило до нас зі Сходу.

Навіть сліду не лишилося.

Тільки найродючіший чорнозем…