ДАЖБОГ — НАШ БОГ.
*
Ми всюди знаходим Дажбожі сліди:
в кристалі алмазу, у грудці руди,
в роздоллі степів і у величі гір —
Дажбоже великий, наш вічний кумир!
Не маєш Ти краю, нема Тобі меж —
Ти пахнеш євшаном, Ти маком цвітеш,
Ти в зав”язі плоду, в кришталі роси,
у житній хлібині, в кільці ковбаси,
у блискавці й громі, у вітрі й вогні,
у завжди готовій на відгук луні,
в холодному блиску зірчаних жарин,
у сепії стріх, в акварелі хмарин,
у місячнім сріблі й вечірній зорі,
в разках обліпихи, в дубовій корі,
у бруньках тополі, у хвойній смолі,
у божій корівці, мурасі, бджолі,
в русалках, чугайстерах, домовиках,
у лініях Долі на наших руках,
в герані, у тирличі, у спориші,
у мене і в кожного з нас у душі,
у шелесті трав, у свічаді ставків —
і нині, і присно, й навіки віків
Ти радість, Ти совість, Ти щастя й любов,
Ти вічна основа духовних основ —
НАШ БОЖЕ, С л а в а Тобі!
1994 р.
————-
*Із язичницького циклу поетичної збірки “Осінь моєї весни”, (Київ, “Гарт”. 2008 р., с. 66).
Автор: Гриць Гайовий.
Література, яку можна замовити тут:
Генеалогія Богів давньої України
Рідні свята в Колі Сварожому
Борек і Боги слов’ян
Українське народознавство