Який він буде, наш наступний дзвін?! Останнім часом звонить він без перестанку… Нехай вистачить нам волі й мудрості вистояти……(
Коли ганяли голку патефони
у затишку тодішніх рукоділь,
я змалку чула «Корневільські дзвони»,
хоча й не знала, де той Корневіль.
А потім, потім… Потім, як усі ми,
почула раптом дзвони Хіросіми.
А потім — дзвін Чорнобиля. І зону.
І серце дзвону в попелі руїн.
І Фукусіму, де вже й не до дзвону.
Який він буде, наш наступний дзвін?!
14.04.2011
#ЛінаКостенко #Ліна #Костенко #Мадоннаперехресть
Художник Левко Микитич
********************************
Ліна Костенко
* * *
Атомний Вій опустив бетонні повіки.
Коло окреслив навколо себе страшне.
Чому Звізда-Полин упала в наші ріки?!
Хто сіяв цю біду і хто її пожне?
Хто нас образив, знівечив, обжер?
Яка орда нам гідність притоптала?
Якщо наука потребує жертв, —
чому ж не вас вона перековтала?!
Загидили ліси і землю занедбали.
Поставили АЕС в верхів’ї трьох річок.
То хто ж ви є, злочинці, канібали?!
Ударив чорний дзвін. І досить балачок.
В яких лісах іще ви забарложені?
Що яничари ще занапастять?
І мертві, і живі, і ненароджені
нікого з вас довіку не простять!
*******************************
Ліна Костенко
ЧОРНОБИЛЬ-2
Ліси хриплять застуджено, як бронхи.
У Зоні тиша. Тиша гробова.
Лиш мілітарним привидом епохи
«Чорнобиль-2» над лісом проплива.
Фантом, кістяк, антена дальніх стежень,
він прихопив ті сосни під пахви.
Там спить їжак. їжак узимку лежень.
І ніч іде з ліхтариком сови.
Там мох скубе косулька ще не вбита.
У пнях живуть древлянські ще боги.
Там все друкує ратички й копита
і вишиває хрестиком сніги.
Але, ліси розсунувши плечима,
фантом іде, куди його не ждуть.
І тільки села мертвими очима
його у далеч тоскно проведуть.
Йому не треба кленів і акацій,
ні голосів, ні мальви на тину.
Вже навіть ржавим залишком локацій
він може думать тільки про війну.
Не ясні зорі і не тихі води.
На всі ліси нікого і ніде.
А він стоїть. Він цар Антиприроди.
І на вітрах антенами гуде.
* * *
…Я живу, бо ще мені живеться.
Я живу, дав Бог мені снаги.
Із твого невидимого серця
кров калини капле у сніги.
(«Слово Просвіти» 2011, 6-12 січня)
