Нехай завжди вистачає фарб…

Місто плакало, я б навіть сказав, воно ридало у все своє чудове обличчя…
Вона ні, вона сміялася, змішуючи фарби, заважаючи поганій погоді пробратися в її серце…
– Яка сірість за вікном – намагався я зрозуміти, що діється на вулиці.
– Сірість – це не дощове небо, це навіть не мокрий асфальт, це в голові фарб не вистачає…
****************************************************
“І в гонитві за відчуттями і почуттями часом забуваємо, що все в житті трапляється тільки один раз! Будь-яка подія! Адже вдруге – це завжди порівняння з першим …” М. Булгаков “Майстер і Маргарита”