Переглянуло: 204

Людські жертвопринесення в біблії. Святість , чи юродство? Автор-Волхв Срібновіт.

ВІРА ХРИСТИЯНСЬКА-ЮРОДСТВО ЄСТЬ.

(Князь Святослав Хоробрий).

 

Людські жертвопринесення в біблії.

Мовою образотворчого мистецтва і не тільки.

ВІДГУК КРИВАВИХ БІБЛІЙНИХ ЗВИЧАЇВ.

Вступне слово автора статті.

Від адептів іудохристиянства ми часто чуємо звинувачення, що язичники приносили людські жертви. При цьому не уточняється, якої ті язичники були національності. Це в християнстві, та інших аврамічних, тобто світових релігіях нація не має значення, бо християнином може бути і чукча , і московит, і негр, і на жаль, так може себе бездумно називати і українець. Язичництво є етнічним явищем, сповідником, наприклад українського язичництва може бути лише українець. Як відрізняються різні нації одна від одної, такою ж різною є і їхня національна віра. Тому змішувати вірування українців, юдеїв, еллінів, вуду, сантеро, в один загальний термін “язичництво” є, по крайній мірі малограмотно. В нашій, українській традиції ніколи не було людських жертвопринесень. Те, що попи наводять приклад з літопису, де кияни вбили двох варягів, є не жертвою, а знищенням ворога. Ті варяги привселюдно насміхалися над звичаями праукраїнців, тому народ, тоді ще не вражений схибленою бацилою толерантності їх і повбивав. До чого тут жертва, яка має іншу суть? Жертвою є поняття, коли когось вбивають, щоб нещасний взяв із собою злочини та нелюдські вчинки тих, які те зробили. Не самому спокутувати свої гріхи, а знайти офірного цапа-відбувайла, це і є квінтесенція християнського каяття, спокути , і розуміння жертвопринесення. В цій статті описано, з посиланнями на джерельну базу, що насправді, в іудохристиянській біблії не лише присутні класичні факти людських жертвопринесень, а ще й ці дикунства нелюдів подаються як святість! Мало того, деякі такі приклади, з ілюстраціями, включені в шкільну програму так званої християнської “етики” і є в бібліях для дітей! Не дивуймося ж потім, коли сподіваючись, що дитина , вивчаючи в школі іудохристиянське божевілля виросте моральною, насправді виростає психічно хворою, нездатною відрізнити добро від зла. Так дитину вчить біблія, ненавидіти всіх, ради іудейкуватого психопата ісуса христоса.:
“Вороги
людини — це її домашні!” (Матвія, 10: 36) чи “Коли хто приходить
до мене і НЕ ЗНЕНАВИДИТЬ свого батька та матір, і дружини й
дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, той не може бути учнем Моїм!” (Луки, 14: 26),

 

Розділ 1.

Намір Авраама  принести в жертву єдинородного сина Ісака.

Буття 22

6 І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.
7 І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи: Батьку мій! А той відказав: Ось я, сину мій! І промовив Ісак: Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?
8 І відказав Авраам: Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій! І пішли вони разом обоє.
9 І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог. І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв’язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.
10 І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого…
11 Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав: Аврааме, Аврааме! А той відізвався: Ось я!
12 І Ангол промовив: Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.
13 А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав’яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.

Рембрандт Харменс ван Рейн

Жертвопринесення Авраама.

 

1635 рік.

Людські жертвопринесення в біблії. Святість , чи юродство? Автор-Волхв Срібновіт.

Мікеланджело Мерізі де Караваджо

Людські жертвопринесення в біблії. Святість , чи юродство? Автор-Волхв Срібновіт.

Біблія для дітей!!!

Українці! Спаліть  біблію, щоб не отруювала Ваш дім!

 

ВИПРОБУВАННЯ АВРААМОВОЇ ЛЮБОВІ ДО БОГА.

 

Бут. 22 

Нарешті Ісаак виріс. Він поселився у своєму шатрі, окремо від батька. Всі троє вони любили Бога і любили одне одного. Це була щаслива сім’я. Ви вже знаєте, що Авраам був людиною багатою — він мав багато всякого добра. Але серце його дорожило тільки одним скарбом. Яким саме? Сином його, улюбленим сином його Ісааком. Авраам любив його понад усе. Але Бога Авраам любив сильніше.

Бог забажав випробувати, чи любить Його Авраам понад усе на світі. Ви вже знаєте, що Авраам приносив Богові в жертву ягнят. І ось Бог сказав Авраамові: «Візьми свого сина, якого ти любиш, єдинородженого твого і принеси його в жертву на одній із гір, на яку Я вкажу тобі». Важко було Авраамові зробити це. Але він хотів виконати все, що йому Бог звелів, тому що Авраам любив Бога всім серцем своїм. Ось чому Авраам нарубав дров, поклав їх на віслюка і наказав двом своїм слугам йти за ним, і Ісаакові теж. Сарра залишилася вдома. Три дні йшли вони вчотирьох, нарешті прийшли до високої гори. Тут Авраам сказав слугам своїм: «Ви залишайтесь тут з віслюком, а я і син підемо туди поклонитися Богові». Він зняв дрова з віслюка і поклав їх на плечі сина. Потім він взяв з собою вогню і ножа і пішов на гору з Ісааком. Ісаак не знав, що батько хоче його принести в жертву, він думав, що батько принесе в жертву Богові ягня. Тому він сказав: «Отче!». Авраам відповів: «Ось я, сину мій!». Ісаак продовжував: «Ось вогонь і дрова, — а де ж ягня для жертви всеспалення?» — «Сину мій, — сказав Авраам, — Бог нагледить Собі ягня». Авраам не сказав, що Бог звелів йому принести в жертву сина Ісаака. Нарешті вони піднялися на верховину. Авраам взяв каміння і зробив з нього жертовника, потім зняв дрова з плечей Ісаака і поклав на жертовник. Тепер Ісаак зрозумів, хто повинен був замінити ягня. Авраам зав’язав руки і ноги Ісаакові мотузкою, якою були зв’язані дрова, і поклав сина свого на дрова жертовника. Коли Авраам уже взяв ножа і підняв руку, щоб зарізати сина свого, він раптом почув голос: «Аврааме! Аврааме!» Це Ангел Господній кликав до нього з неба, кажучи: «Не піднімай руки твоєї на підлітка і не роби над ним нічого, тому що тепер Бог знає, що ти любиш Його, і не пошкодував сина свого єдинородженого».http://biblikos.org.ua/staryj_zapovit/istoriji/vyprobovuvannia_avraamovoji_liubovi_do_boga.html

Юліус Шнорр фон Карольсфельд.

Людські жертвопринесення в біблії. Святість , чи юродство? Автор-Волхв Срібновіт.

  Іван Георгій Пінзель, Жертвопринешення Авраама. Кінець 1750-х

років.

Людські жертвопринесення в біблії. Святість , чи юродство? Автор-Волхв Срібновіт.

КРИВАВА ЖЕРТВА ІЄФАЯ.

Розділ 2.

Книга суддів 11

30 І обрікся Єфта перед Господом таким обітом: “Якщо ти віддаси синів Аммона мені у руки,

31 то хто б не вийшов із дверей моєї хати мені назустріч, коли повертатимусь побідно від синів Аммона, той буде Господеві, і я принесу його на всепалення.”

32 І двигнувся Єфта на синів Аммона, воювати з ними, і видав їх Господь йому в руки.

33 І він громив їх від Ароеру до Мінніту, через двадцять міст і аж до Авел-Кераміму. Отак покорилися сини Аммона перед синами Ізраїля.

34 Повертавсь Єфта у Міцпу додому, аж ось дочка його виходить йому назустріч з бубнами й танцями. Була ж вона в нього єдина; не було в нього, опріч неї, ні сина, ні дочки.

35 Побачивши її, роздер він на собі одежу й скрикнув: “Ой горе, донечко моя, як ти мене засмутила! Занапастила ти мене! Відкрив я мої уста перед Господом і мушу дотримати слова.”

36 Вона відказала йому: “Батеньку мій! Коли відкрив ти твої уста перед Господом, чини зо мною так, як ти обрік. Дав же таки Господь тобі помститись над твоїми ворогами, над синами Аммона.”

37 Просила вона лише в батька свого: “Одне тільки вволи мені: дай мені волю два місяці, й піду я собі з подругами моїми в гори оплакувати моє дівоцтво.”

38 Він відказав: “Іди!” І пустив її на два місяці. І пішла вона з подругами своїми в гори оплакувати своє дівоцтво.

39 Як же минуло два місяці, повернулась вона до батька свого, і він виконав на ній обіт свій, що ним обрікся. Вона ж не знала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлі:

40 з року на рік ізраїльські дівчата ходили голосити по дочці Єфти, гілеадія, чотири дні щороку…http://bible-lessons.in.ua/bible/old/book7/gl11.html

Жертвопринесення дочки Ієфая. Джон Опі (John Opie). Гравюра в Macklin‘sBible (1789 г.)

Людські жертвопринесення в біблії. Святість , чи юродство? Автор-Волхв Срібновіт.

Дочка Ієфая

Леся Українка

Пусти мене, мій батеньку, на гори,

Де ряст весняний золотом жаріє,

Де вітер цвіт в мигдалів обсипає, –

Хай він мене дощем рожевим скропить,

Оплаче цвітом молодість мою.

Там, кажуть, з гір усю країну видко, –

Нехай востаннє я побачу більше,

Ніж бачила за все життя коротке,

Хай стану ближче до ясного сонця,

Скажу йому: веселеє, прощай!

Пусти мене, мій батеньку, на гори!

Зберу всіх подруг, всіх моїх коханих,

Я ще ніколи так їх не любила,

Як от тепер востаннє, перед смертю.

Ми не слізьми заплачемо, – піснями

Веселе дівування пом’янем.

Я золотим квіткам віддам всі мрії,

А вітрові свою дівочу волю,

Мов пелюстки, осиплються бажання,

У світ пущу з піснями всі думки.

Хай я сама сирій землі належу, –

Віддай мене тому, кому обрік, –

А те, що я на горах заспіваю,

Належить сонцю, вітрові й весні;

Кров кане в землю, а воно полине…

Пусти мене, мій батеньку, на гори!

Не бійся ти, що з гір я не вернуся,

Що вже несила буде покидати

Хорошого весняного життя.

Ні! з гір прийду мовчазна і покірна,

Схилюсь, мов квітка, на жертовний камінь,

Бо знатиму: хоч би сто літ жила,

Такої пісні вже б не заспівала,

Життя такого більше не зазнала б,

Як в час прощання на горі високій.

Даруй мені, мій батеньку, той час!

Пусти мене, мій батеньку, на гори,

Коли ти хочеш, щоб твоя дитина

Одважно йшла на передчасну страту,

Очей в сльозах до гір не обертала

І з сонцем не прощалася риданням,

Тебе, людей і бога не кляла !

[4.02.1904. Тифліс]


Примітки

Подається за виданнямЛеся Українка. Зібрання творів у 12 тт. – К. : Наукова думка, 1975 р., т. 1, с. 303 – 304.

Вперше надруковано у збірнику «За красою», Чернівці, 1905, с. 5 – 6.

Автографи – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 2, № 641 (чорновий), та № 640 (чистовий).

Датується за автографом.

Подається за першодруком.

Гравюра. Жертвопринесення Єфтеєм дочки.

 

Розділ 3.

Смерть Ісуса-класичний варіант людського жертвопринесення.

 

Людські жертвопринесення в біблії. Святість , чи юродство? Автор-Волхв Срібновіт.

×
Завітайте в наш магазин!