Трави салатні, трави пахучі…
·
Якщо газдиня накриє святочний стіл, де правуватимуть страви із салатних трав, то гостювальники можуть намислити, що в неї вітерець повіває у голові. Де ж це таке видано, щоби людей пригощали якимись листочками, ніби травоїдних! Хіба охочі до м’ясної поживи чоловіки здатні втамувати голод городнім зелом? Ні, це все – таки харчі для набитих дурнів і слаботілих вегетаріанців! Останні, сказати по совісті, без тваринних білків із часом стають подібними до мощів лаврських святих. Засушені опеньки, та й годі!
Жарти жартами, але все ж таки краще в міру обростати жирком, аніж ходити з неситим оком. Такий аргумент можуть виставити опоненти, котрі не бажають розпинати організм харчовими екзекуціями. Одначе і тут не все так просто, як видається на перший погляд. Богині долі Мойри подбали, аби оцей ефірний для організму і легкий на гроші продукт давав чималу фору вишуканим м’ясним витребенькам – копченим, відвареним, тушкованим, смаженим. Щоби не потонути в безбережному морі реляції про салати і прянощі, спробуємо нашвидкуруч урозуміти хоча би їх лікувальні ознаки.
Увірветься лавочка гастриту
Зачнемо оповість про пахучі трави з коріандру. Непросто згадати всі його цілющі властивості. Він і спазмолітик, і глистогінний засіб, і антисептик, а порошок у котлетах, чебуреках і пельменях узагалі незамінний з огляду на свій пряно – ароматичний смак. Відваром молодої зелені коріандру можна навіть вугристу шкіру лиця очистити, коли щодня вмиватися соком такої рослини. Але ця порада більше стосується дівчат і ще не примучених життям молодих жінок, які хочуть виглядати писанками. Без таких честолюбних поривань слабка половина роду людського не зможе сповна багатіти думками і поглядати на ровесниць згори вниз.
Утім, хоча жіноча краса і врятує світ, але знаймо й інше. Свіжий сік коріандру здатний швидко знімати болі при гастриті. Можна не сумніватися, що після такої фітотерапії увірветься йому лавочка. Не раз чув від спадкоємців Бахуса химерні твердження. Якщо до пишного застілля пожувати насіння коріандру, такий “раціоналізатор” не швидко і впиватиметься, тоді як в інших буде заплітатися язик. Значить, не така вже й проста ця пряна трава, як може видатися на перший погляд. До слова сказати, фахівці коріандром називають лише насіння рослини, а кінза – то вже зелень. Але це так – задля обізнаності.
Віагра для підтоптаних
Чим тільки не послуговується нам рукола, зелень якої нагадує видовжене дубове листя! Погодьтеся, що її кислувато – гірчичний смак підходить майже до всіх м’ясних і рибних страв. А про супи та борщі – навіть говорити нічого! Воднораз трава ця затягує виразки шлунку, не допускає утворення нових ранок і навіть збуджує вовчий апетит. Щоби ніхто з ложкою не дрімав над тарілкою. Аби ваші куховарські старання завше оцінювали тільки на відмінно, зважте і на таке напучування. Чим молодші ви зріжете листки руколи для перших страв або салатів, тим більше в них буде гіркоти. Тож краще не втрачайте своє високе реноме в очах родини. Загалом же, цей абзац слугував передсловом до наступних – куди цікавіших.
Зокрема в старожитньому Римі все було не так, як у тодішніх народів. Приміром, винуватих у незначних проступках повчали ударами малахая. Аби нещасний менше корчився від болю, перед тілесною карою йому давали випити стакан червоного вина, настояного на листках і цвіті руколи. У жодній хроніці не згадується, що після такої екзекуції хтось переставився. Історія траволікування приберегла і чимало свідчень дещо незвичного вживання цієї пахучої трави.
Так, на одному з островів поблизу Сардинії і донині з руколи варять спеціальну горілку із пестливою назвою руколіно. Цікаво, що п’ють спиртне завжди після їжі (!) – нібито для кращого перетравлювання. Однак найбільш потішний звичай прижився у Давньому Єгипті. До страв підтоптаних женихів напередодні шлюбної ночі підсипали порошок руколи – природного афродизіака. Щоби, чого доброго, не трапилося конфузу. І мабуть – таки не було фізіологічного банкрутства, бо традиція існувала майже тисячоліття.
Фенхель проти … сказу
Мов дві краплі дощу фенхель (копрій, або ж лікарський кріп) повторює звичного нам городнього родича. Хіба що аромат у нього сильніший. Цілющу силу цієї пряної трави визнавали навіть Гіппократ та Авіценна – найславетніші фармакологи давнього світу. Ці непересічні особистості в тодішній медицині не затуркували своїм неписьменним одноплемінникам голови, думаючи лише про винагороду. Вони вигоювали душі й тіла – часто з альтруїстичних міркувань. Сивомудрі цілителі ще в ті часи підмітили: насіння фенхеля підсобляє зберігати гарний зір, бо тримає на припоні катаракту, глаукому та кон’юнктивіт. І в багатьох від копрію розвиднювався день Божий.
Або ж візьмімо такі оказії. У нинішніх молодих мам ні з того ні з сього припиняється лактація. Крихітку, як це буває, можна годувати і спеціальними дитячими сумішами. Однак то вже зовсім інша пісня. Краще спробуйте відновити приплив молока завдяки чаю із фенхелем. Підмічено, що в немовлят і кишківник після цього краще працює. А ось дорослим така рослина лише приглушує апетит. Волокно її уповільнює травлення і довше зберігає ситість. Цікаво, що зварений у вині й прикладений до рани корінь фенхеля може зарятувати навіть від укусу скаженої звірини. Не доведи Господи таким чином уберігати свою грішну душу від неминучої летальності, але знати про цей спосіб треба. Щоби після інкубаційного періоду вам не склали на грудях рученьки білі.
Черемша без білих плям
Черемша зазвичай росте в лісі та на луках. Певно, через це до неї пристали реп’яхом іще й народні назви – ведмежа цибуля, левурда, дикий часник. Коли доведеться зрізати її листки в необжитих місцях, то не переплутайте праведне з грішним – дуже схожими отруйними конваліями. Краще розітріть листок черемші між долонями і понюхайте – від нього має чутися сильний запах часнику. Та й при споживанні слід знати міру – не більше 10 листків за день. Інакше необачні надовго втратять душевний і фізичний затишок від нічних бдінь і шлункових чвар. Узагалі ж, стосилі фітонциди цієї чудо – трави, ніби жартома, вбивають усі хвороботворні бактерії. Нерідко навіть агресивну паличку Коха. Опріч цього, левурда ще й очищає кров при гнійних захворюваннях шкіри, діатезі, екземі.
Аби в оповіді про черемшу не залишити білих плям, розвіємо останні сумніви про її дивовижну бактерицидну спромогу. Вдамося до такого експерименту. Пожуйте 2 – 3 хвилини кілька листочків черемші. Після цієї простяцької маніпуляції в роті вся шкідлива мікрофлора накиває з нього п’ятами – не здужує вона сусідувати зі згубним часниковим духом. А негативна толерантність від того, що харчові волокна цієї рослини виділяють леткі фітонциди. Вони якраз і створюють у нашій ротовій порожнині майже стерильні умови.
Замість солі – тархун
Тархун (екстрагон) – єдиний вид полину, яким ми охоче підріплюємося. Старше покоління, либонь, ще не забуло напій “Тархун” – зеленастий лимонад наших молодих літ. Екстрагон чимало запозичив від анісу і ще більше – від м’яти. Винятковий же аромат рослини від того, що природа по самісінькі вінця насичила її ефірною олією. Хоча це зовсім не означає, що тархун – травою можна чаювати без міри – через рівні часові проміжки допустимо не більше місяця. В іншому разі можна нарватися на блювоту, нудоту, запаморочення, а часом і судоми. Настоянка тархуну здатна також зігнути в дугу тих, у кого відкриті виразки, камені в нирках і запалення підшлункової залози.
Коли вам закортіло сісти на безсольову дієту, тоді якраз час подавати тархуну рушники. Він цілком може замінити хлорид натрію, вивести з організму зайву рідину, почистити кишківник і навіть повиганяти з нього гельмінти. Для них запах екстрагону все одно, що дихати тертим хроном. Або ж уявімо таку картину. Нестерпний зубний біль пристав до вас, наче шевська смола, і від нього ніяк відкараскатися. Чого тільки не перепробували з народних ліків, а ось про тархун забули! Хоча він заодно не залишить у спокої і мігрень та цингу – спішно випровадить їх із вашого змученого організму, який і вітер колише.
Правда і кривда про стевію
Дієтологи стверджують, що ця непоказна травичка в десятки разів солодша за цукор і водночас майже без калорій. Тому безпечнішого йому замінника навряд чи і знайдеш. Хоча коли часто і непомірно прикладатися до стевії, то настає зворотна реакція – у роті відчувається не солодкий, а гіркуватий присмак. Ніби хтось зозла плеснув ложку дьогтю до барильця меду. А в решті випадків листки (найсолодша частина) рослини можуть заразом убити кількох зайців. Приміром, стевія розширює судини і виводить натрій з організму, від чого, як відомо, і тиск спадає. Щоправда, тут варто знати міру, бо такі перепади можуть не сподобатися серцю. Уберігає рослина від напастей також слизову оболонку шлунку, щитовидну і підшлункову залози. Не може тільки небо прихилити людям, які нехтують власним здоровлям.
Але це із якого боку поглянути. Візьмімо хоча би діабетиків – вони скидають перед стевією шапку. Адже для її перетравлювання не потрібен інсулін і рівень цукру в крові ця солодка трава не підвищує. Проте смакові рецептори хоча й будуть утішені, вуглеводне голодування клітин ніде не дінеться. Організм зазвичай поповнюватиме калорії з інших страв. Загалом же, діабетикам краще пити чай зі стевії замість ковтання пігулок. Але уникайте вчиняти це на порожній шлунок. Річ у тім, що мозок сприйме її за цукор і почне виробляти інсулін, який перетворить все у жир. Отака правда і кривда про стевію – траву медову. Солодку і воднораз гіркувату, як і все в нашому житті.
Добрі слова за кунжут
Ми більше звичні до насіння білого кунжуту (сезаму). Одначе на землі святій і грішній зростають ще й коричневий, чорний та червоний різновиди. Усезнайки навіть стверджують: чим насиченіший колір зернят, тим стійкіший у них аромат. Тому – то халва й козинаки довго не муляють очі в магазині чи на кухні. Із голів малих шибеників відразу ж вивітрюється обіцянка не переїдати солодке. Та хіба можна встояти супроти густих пахощів цих смаколиків! У цілому, аби насіння кунжуту не втратило свою первозданну цілющу сутність, його краще споживати замоченим ачи розігрітим. Коли ж зернята обсмажити, то вони стають банальною приправою із дещицею корисних речовин.
Сезам може також приборкувати постійне бажання покласти щось до рота. Зокрема досить пожувати його насіння, як настає відчуття ситості – хоча й віртуальне. Заслуговує добрих слів і клітковина, котра стимулює перистальтику кишківника. Хоча й це не останній штрих до позитивів кунжуту. До всього – харчові волокна його ще й відмінна пожива для бактерій, які заселяють тонкий кишківник. Одначе не варто пускатися берега з помірністю. Кунжут може заподіяти чимало прикростей тому люду, у кого підвищене згортання крові та індивідуальна непереносимість. Тоді шлях до більш – менш нормального самопочуття, швидше за все, надовго заросте колючим терном.
Алогічний базилік: і день розвиднює, і лихо кує
Про цілющість базиліка знають далеко не всі – найчастіше п’яте через десяте. Тож треба взяти його за вухо і переставити туди, де сухо. Щоби краще роздивитися цю пряно – ароматичну траву. Почнемо ж знайомство із чаю, який заварюють і настоюють із сушеними квіточками рослини. Ніяке зело, опріч базиліка, не стане таким помічним супроти меланхолії, високого тиску і сухого кашлю. А ще – свіже листя прикладають до скроні, коли відчувають головні болі. Можна бути певним: після цього вони швидко своє відспівають. Або ж таке. Спробуйте на ніч нервову систему розслабити відваром базиліка. Не встигнете перед сном і книгу розгорнути, як він хутко скрутить в’язи збудженості, а відтак і безсонню.
Стане в нагоді витяжка із цієї рослини і тоді, коли треба позбутися в роті бактерій – вони часто спричиняють карієс і кровоточивість ясен. Однак подовгу пити або жувати базилік усе ж не варто, оскільки в ньому містяться (хоча й у замалій кількості) сполуки ртуті. Через це багато не підкладають базилік і в салати. Особливо він небажаний для хворих на епілепсію та серцеві недуги, а також вагітним жінкам. Воднораз екстракт означеної трави знижує присутність глюкози в крові. Схильна до крайнощів ця незвична рослина – то день розвиднює люду, то лихо кує.
Кладіть чебрець під подушку
Згадую, як мати нам, дітворі, завше клала під подушки пучечки висушеного чебрецю. Аби сон був глибокий і злі сили не навідувалися у нічні видіння. Аж тепер, після 70 літ, урозумів, що вічно заклопотані сільські жінки в такий спосіб удавалися до інгаляції. Запевне, вони добре зналися на магічній силі лікарських трав, бо небожата виросли нівроку – такі, що не схитнути, не зігнуть. У дитинстві настоянки чебрецю розслабляли натомлені за день м’язи ніг, запомагали легше дихати, коли нежить ставала поперек горла. А вже пізніше – виручали і при ревматизмі та радикуліті. До речі, в українській лексиці не перевелися й інші, більш національні назви чебрецю – богородчанська трава, чепчик, мала материнка, дика м’ята, а в деяких місцевостях і євшан – зілля. Що кому до вподоби!
Не залишає чебрець наодинці з бідою і пропияк, котрим несила самостійно видряпатися із алкогольного нещастя. Якщо жмуток чепчика зварити в емальованій кострулі й пити настоянку кілька разів на день грамів десь по 50, то в яриг після 20 хвилин виникає нудота, а через тиждень – другий і стійка огида до сорокаградусної. Але ліпше з цього проводу ще раз проконсультуватися в лікаря – нарколога. Узагалі ж, такі настоянки краще не вживати при виразках шлунку, неладах зі щитовидною залозою та аритмією серця. Оце євшан – зілля землі нашої може зарадити ще й затятим курцям. Полишити пагубну звичку можна без тютюнової ломки, яка перетворює нервову систему в натягнуту струну.
Із шпинатом хочеться літати
Якщо не розводити антимонії, то скажу тільки одне: їжте, братчики, шпинат і не хворійте. Часом несила й погляд збавити від неймовірно корисної полівітамінної трави. У жодному овочеві немає скільки заліза, як у шпинаті. Оця архіважлива розчинна сполука підбиває гемоглобін до активності – себто кращого постачання клітин киснем. Від таких метаморфоз людина не ходити – літати хоче. Щиро кажучи, сей король зелені, хоча й без яскраво вираженого смаку, поживний тільки замолоду. Тому важливо не прогавити його вітамінний пік і вчасно зірвати. Але це так, до слова. Найважливіше буде далі.
Наука переднього краю сприймає шпинат радикальним антиоксидантом супроти руйнівного впливу вільних радикалів. Тому його і радять їсти онкохворим. Новітні дослідження підтверджують, що ця зелень не дає волі розростатися пухлині, блокуючи її кровоносну систему. При цьому без найменшої шкоди для серця і судин. І світські, і трудові жінки, які прагнуть залишатися вічно молодими, часто накладають шпинатні маски на свій позір. Такі немудрі маніпуляції – зовсім не черговий виток моди на фітокосметику. Після подібних процедур шкіра обличчя стає шовковистою, підтягнутою і без зрадливих зморщок.
І наостанок. Лютеїн у шпинаті – найкращий порятунок від знемоги очей, уберігає їх сітківку від дистрофії. Обминати ж таку траву варто лише схильним до відкладення солей. А для решти допитливого люду сказону – гуляй, душа, без кунтуша. Тільки нехай знає при цьому міру.
Валеріанове ноу – хау
Про живлющу силу валеріани можна оповідати без кінця – краю. Але затримаємо увагу лише на кількох її чудодійних моментах. Про те, що ця трава діє на котів таким чином, як наркотик на людей – факт добре відомий. Однак вона стане в поміч і за підвищеної чутливості шкіри, випадання волосся та ранньої сивини. А про ароматичні властивості рослини і говорити нічого. Недарма ж висушений і подрібнений корінь валеріани додають навіть у кубинські сигари і турецький тютюнець. Мені ж вона запам’яталася іншим.
Коли розтривоженій душі ніяк не вдається заснути (буває і з доброго дива), то завше ковтаю кілька пігулок валеріани і сміливо рушаю у володіння Морфея. Справді, її активні речовини діють на організм значно краще і швидше, ніж синтетичні снодійні препарати. Воднораз якось не помічав звикання до валеріани чи вранішнього пігулкового “похмілля”. Хоча багато лейб – медиків зі столичної Феофанії усе – таки радять послуговуватися не пілюлями, а вдихати пари цієї трави. Буцімто вони діють у десяток разів ефективніше. Може, і так – полемізувати не буду. При цьому рекомендують учиняти неглибоке повільне вдихання по 2 – 3 рази кожною ніздрею. Тоді міцним виявиться не тільки сон, а ще й нормалізуються кров’яний тиск і серцевий ритм. Треба перевірити на собі таке ноу – хау!
* * *
Отакі вийшли галопуючі історії за трави салатні, трави пахучі. Жаль, що намережив про кожне лікарське зело з городу, лісу та луків потроху – лишень двома абзацами. Доволі непросто описати основні пряні рослини – білий світ вельми розмаїтий: у формах, у фарбах, у суті. І не помишляю, що наведені поради й спостереження підійдуть для кожної людини – ми ж усі такі індивідуальні. Але якщо навіть з десяток моїх фейсбучих приятелів забажає прилучитися до трав’яного оздоровлення (звісно, порадившись із фахівцями), тоді оці літературні старання впродовж декади будуть немарними
Волелюб Добжанский
Книга, яку можна замовити тут:
Українське народознавство.
http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=109