Народ, ця  біблійна  історія трапилася на очі тоді, коли я пробував знайти, з точки зору людської,  хоч одного позитивного персонажа в біблії. Прийшов до висновку, що тупішої, брехливішої , жорстокішої і мерзеннішої хуцпи в історії людства немає. Писалося це чтиво божевільними дегенератами, про дегенератів і для дегенератів. Викиньте це паскудство на смітник, якщо воно десь у Вас вдома завалялось, саме  там йому місце. Не тримайте в хаті цю отруту, щоб Ваша дитина  випадково не спробувала її  і не померла духовно, як людина.

  Єлисей пішов у Вефіль. «Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста й насміхалися над ним, і говорили йому: «Іди, лисий! Іди, лисий!» Він оглянувся і побачив їх, і прокляв їх іменем господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу, і роздерли сорок дві дитини» (ст. 23–24).

Лорд Болінгброк зауважує: «Єлисей схожий на збагатілого лакея, який карає всіх, хто сміється над ним. Як?! Гидкий прислужник пророка! Ти примушуєш ведмедів роздерти дітей за те, що вони дражнили тебе лисим? На щастя, в околицях Вефіля немає лісів, а в Палестині немає ведмедів. Безглуздість цієї казки пом’якшує її жахливість!» Можна додати, що два ведмеді, які так легко зжерли чотири десятки хлопчаків, з’явилися, очевидно, не з густого лісу, а з якоїсь пивниці, у якій, мабуть, досить добре насмоктався автор «священної» оповіді, перед тим як узятися за перо, щоб написати ті рядки.

Книга про  юродства християнської ідеології. Замовити можна тут:

Антологія християнства

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60