Сильний тисне масою, мудрий – перемагає точністю…!

Трохи про політику…
Сильний тисне масою, слабший – перемагає точністю…!
***********************************************************************
Світова справедливість – це гарна дівчинка, про яку так мріють… Та ця дівчинка любить сидіти на колінах мультиміліонерів… і ніколи не сяде на коліна рабів…
***********************************************************************
«Тактика без стратегії – суєта перед поразкою» Сунь-Цзи.
***********************************************************************
“Головне в шахах це не те, на скільки ходів вперед ти думаєш, а як ти аналізуєш поточну ситуацію” ( Гаррі Каспаров).
Суть методу в тому, що, не знаючи об’єктивно своєї ситуації, ми починаємо прораховувати ходи, які виявляється помилковими в принципі. І оскільки прорахувати все неможливо, черга до правильних ходів так ніколи і не доходить. В результаті, ми вибираємо кращий варіант з найгірших. Кращий з тих, які ми розглядали.
Застосовуючи ту ж саму стратегію до життя, давайте подумаємо, як часто ми замість того, щоб об’єктивно оцінити те, що відбувається, намагаємося прорахувати ходи вперед, і як часто пізніше ці ходи виявляються не вперед, а в сторону. Побачити ясно справжню ситуацію, значить зробити так, щоб ходи відкрили себе самі. Той, хто говорить, що не знає, що йому робити далі, всього-навсього не знає, що відбувається з ним зараз…
***********************************************************************
«Я не можу запропонувати вам нічого, крім крові, важкої праці, поту і сліз». Ця фраза була виголошена Уїнстоном Черчіллем 13 травня 1940 року в Палаті громад і нерідко використовується як приклад чесності політика, що не сховав важкої правди про наслідки вступу у війну.
З публіцистичної точки зору, його відвертість перед Палатою громад була лише сильним пропагандистським ходом. Адже хороша пропаганда завжди містить частину правди.
А вся справа, мабуть, в тому, що в своїх діях Черчілль керувався національними інтересами, а у виступах – міркуваннями політики і публіцистики. Вважаючи, що правда наскільки важлива річ, що для її захисту можна скористатися неправдою… Тільки от правда…, правда в кожного своя…
Що ж, війна – продовження політики, політика – продовження економіки… Коріння будь-якої війни лежать в економіці… А політика – мистецтво використовувати на свою користь будь які факти маніпулюючи людьми, досягати мети не добираючи засобів. Вигода – її мета, інтрига – засіб …
Саме тому, вчергове медіа простором, для мізків підкидається скандальчик, для того, щоб попережовувати чергову жуйку… А формуванням рішень в чужих головах займаються «архітектори вибору»… Одним із способів є створення контексту, в якому вже заздалегідь «пунктиром» прописана правильна лінія поведінки… Факти легко інтерпретуються, виходячи з фреймів. Кожен факт і кожне слово розуміються з точки зору фрейму. Ви можете стверджувати, що “корпорації створюють робочі місця”, а можете сказати, що “корпорації – це непрозорі приватні тиранії”. Тільки обирай, яку модель активізувати…
При цьому, більшість розуміють, що після злому системи, значна частина правил і законів, автоматично стануть сміттям…
Та якщо справжніх особистостей мало, народ стає юрбою, якою легко керувати… Можна провести чергові вибори, адже в рамках кланово-олігархічної системи, це декорація для галочки, адже владою стане той, хто влаштує більшість у кланах…
Тому участю у виборах за правилами системи, систему не зламати, просто вчергове зіграти в їхню гру…
Потрібно згадати, що за Конституцією народ – єдиний і суверенний носій влади. Але, оскільки наш державний лад був насильно змінений на кланово-олігархічне правління за допомогою несамостійних політичних партій, представлених у парламенті, ми повернемо Україні її державний лад, відсторонивши тих, хто його переінакшив для власної вигоди, перетворивши в антинародну систему… При цьому, потрібно розуміння, що на майданах демократію не будують. На майданах ламають системи. Демократію будують професіонали…
Де ж взяти таких лідерів? Справедливість, чи майтерність в маніпуліванні законами і людьми, що переможе…? Від кого це залежить?
“Духовний лідер не обирається демократичним чином, а визнається як авторитет винятково в середовищі духовних людей”. С. Дацюк.
,,Прояв духу не залежить від місця, часу, цивілізаційної чи культурної приналежності. І є лиш одне застереження — це місце чи час мають бути готові до проявів духу. Дух живе, де хоче, і здійснює одухотворення. Однак дух вперто не хоче жити в трупах і в гниллі. Отже там, де труп, де загнивання, духу бути не може,, С.Дацюк.
«Демократія не може стати вище рівня того людського матеріалу, з якого складені її виборці». (Бернард Шоу).
Дж. Шерер у своїй книзі «Лев пильності» наводить такі слова Коулмена, президента вігіллантского комітету: «Хто встановив закони і призначив їх виконавців? Народ. Хто спостерігав, що ці закони не дотримуються, порушуються і зневажаються? Народ. Хто має право захищати ці закони і проводити їх у життя, якщо слуги народу нездатні до цього? Народ».
Мало того… «Тактика без стратегії – суєта перед поразкою» Сунь-Цзи. При цьому… «Непохитна надія – це сила. Надія, змішана з сумнівом, – це боягузтво. Надія, змішана зі страхом, – це слабкість» Гурджієв.
«Запам’ятай, хлопчик: світ тримається на чотирьох стовпах … – Вона підняла чотири вузлуватих пальця. – Це – пізнання мудрих, справедливість сильних, молитви праведних і доблесть хоробрих. Але всі чотири – ніщо … – вона стиснула пальці в кулак, – … без правителя, що володіє мистецтвом управління. І нехай це буде навічно викарбовано в твоїй пам’яті! …» .«Дюна» (англ. Dune) – перший роман Френка Герберта з саги «Хроніки Дюни» про піщану планету Аракіс.
І… «Без економічної свободи ніякої іншої свободи бути не може» М.Тетчер.
Що ж до світової справедливості… Світова справедливість – це гарна дівчинка, про яку так мріють… Та ця дівчинка любить сидіти на колінах мультиміліонерів… і ніколи не сяде на коліна рабів…
Шляхи, які ми вибираємо зараз, вірні або помилкові, мало відрізняються від тих доріг, які вибирали колись давним-давно. Все це вже неодноразово розібрано письменниками, і те, що потрапляє в заголовки сьогоднішніх газет, часто можна знайти на сторінках романів колишнього часу…
Хоча б… «Все, що відбувається нині аж ніяк не нове. Все це вже траплялося багато разів. Брехня, віроломство, вбивства, Варфоломіївські ночі, корупція, породжені прагненнями влади нескінченні війни … Історія людства писана сльозами і кров’ю, і серед тисяч закривавлених пам’ятників сильним світу цього лише зрідка зустрічався один, осяяний сріблястим світлом. Демагоги, обманщики, братовбивці і батьковбивці, захоплені владою самолюби, фанатики і пророки, мечем насаджували любов до ближнього; в усі часи одне і те ж, в усі часи терплячі народи наштовхувалися один на одного і безглуздо творили вбивство … в ім’я імператора, в ім’я віри, в ім’я коронованих безумців … Цьому не було кінця» Еріх Марія Ремарк, «Тріумфальна арка»
Справа не в політиці, владі, релігіях… Вони були б безсилими, якби люди не дозволяли собою маніпулювати, були б мудрішими, добрішими, сильнішими… Тому, мудрості, волі, та сил для нам… Розуміння, що якщо щось хочеш щоб змінилось, то маєш сам це і зробити…