В небі суне чорна хмара, блискавка в півнеба…

Топче натовп на вечірню…”Піп казав так треба”…

Піп кадилом виганяє бісів із народу,

Впродовж стін “святі” звисають (не нашого роду)…

Стоять раби на колінах, “помилуй нас” чути,

А не знають, що Бог зайшов, дощ тут перебути…

Придививсь до прихожан Бог, що із вас зробили?

Стільки часу вже вас дурять… Ще не розкусили?

Мені жертви не потрібні, я ваш, діти, Батько…

Йєгова з Саваофом вам навіть не дядько…

Не коріться, мої любі, брехунам поганим,

Їх казки, легенди , міфи не мною вам дані.

Владу також не давав (самі обирали)…

Не така, як ви хотіли? Думайте надалі…

Розженіть цих круків чорних, що приспали волю…

Мої діти мудрі, мужні – не раби в неволі!..