Переглянуло: 109

КНЯЗЬ ВАСИЛЬКО. Автор: ЛінаКостенко .

…І коли повалили його на долівку,
він усе зрозумів. Що пручатися марна річ.
Що тепер він почне останню свою мандрівку
у свою непроглядну, свою закривавлену ніч.
Але він ще пручався. Пручалися, власне, м’язи.
І впиналось мотуззя в набряклі садна плечей.
Але все було марно. Він повалений був і зв’язаний.
Він дивився у вічі. І вони почали з очей.
Навалились на груди, і князь на мить задихнувся.
Двоє сіли на дошку, нагнітили її, важку.
В ката руки тряслися, він зразу не зміг, промахнувся.
Перш, ніж вийняти очі, поранив князю щоку.
Потім князя везли. Навіть сіна підклали під плечі.
Щоб не дуже трясло. Бо творящий добро блажен.
Потім краяли хліб, розмовляли про різні речі.
Перерізали навіть вірьовки йому ножем.
Бо навіщо знущатись? Вони ж не які-небудь вбивці.
І зробили лиш те, що звелів Святополк і Давид.
І один з них — вівчар. Двоє конюхів. Добрі мисливці.
І страшний був у князя його закривавлений вид.
В чому винен? А хтозна. Їм нічого про це невідомо.
Знає все Святополк, на те ж він сидить угорі.
Ну а це — князь не їхній. Лиш знають, що їхав додому
І заїхав у Київ. Молився в монастирі.
І покликаний був розділити з князями трапезу.
І слузі не повірив, що хочуть його схопить.
Ну, а що було далі, що між тими князями трапилось,
це вже діло не їхнє. Звеліли його осліпить.
То вони й осліпили. Тепер везуть куди треба.
Святополку видніше — куди, кого і чому.
Не убитий на смерть, не поламані в нього ребра.
Навіть ось розв’язали, щоб легше було йому.
Бо ж куди він втече? Його зловлять тепер повсюди.
Та й навколо ж ліси, які он столітні бори.
Там же звірі в лісах, а тут усе ж таки люди.
Що ж, він піде, сліпий, обмацувать там стовбури?
Завезем до попа. Бач, он церква стоїть на горбочку.
Попадя заридала, посадила його на ослін.
І омила лице, і змінила йому сорочку.
І сказала: — Убивці!.. — І вперше отямився він.
І сказав їм: — Навіщо ви зняли сорочку криваву? —
І сказав: — Перед Богом я хотів би стати у ній. —
Попадя постелила ряденце йому на лаву.
І задумався місяць на сорочці його лляній.
Князь Василько заснув. А вона ще при ньому сиділа.
І одному не спалось, і він їй сказав тоді:
— А при чому тут ми? Ми — лиш свідки кривавого діла.
Це я можу сказати а хоч би й на Страшному Суді.

Нас можна читати у Твіттеріhttps://twitter.com/Nwrq6rwLYVxnfJq

Література, яку можна замовити тут:

МЕЧ АРЕЯ. ІВАН БІЛИК.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=307

 

Історія Запорізьких козаків.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=192

 

 

 

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=288

Холодний Яр.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=136

 

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

×
Завітайте в наш магазин!