Трагедія незнищенного народу…

Менше століття пройшло…
Чи засвоїли ми уроки історії?
Виселили кримських татар (вчергове, розпочали ще з 1441 року, з часу початку колонізації було багато хвиль виселення корінних народів), заселили москалів в їх оселі, а тепер кричать, що Крим російський…
Саме тому у 2014 році російські окупанти Криму вперше в новітній історії заборонили проведення 18 травня традиційного траурного мітингу в центрі Сімферополя з нагоди тієї трагедії (історичного злочину)…
ЦИНІЗМ – ЦЕ ПОРОДЖЕННЯ КОРИСЛИВОЇ БРЕХНІ АБО ПОМИЛКИ, В ЯКІЙ СОРОМНО ПРИЗНАТИСЬ. НАСТУПНИЙ КРОК, МАЙЖЕ ГАРАНТОВАНО – ЗЛОЧИН…
Скільки ж крові на їх руках…
*********************************
«Операція з виселення кримських татар» — сухі слова в офіційних звітах, за якими стоїть трагедія цілого народу.
А це ж було всього лише 77 років тому.
Людям наказали зібрати все найнеобхідніше, загнали у товарні вагони і повезли в Сибір і Середню Азію.
За офіційними звітами, було депортовано понад 191 000 кримських татар. За іншими даними – понад 420 000.
Про кілька родин, які жили на Арабатській стрілці, під час виселення забули. Коли це з’ясувалось, їх завантажили на човен і затопили його в Азовському морі.
У ході перевезення та в перші роки після переселення загинуло 46% кримських татар – тобто майже кожен другий.
Переважну більшість кримських татар перевезли до так званих спецпоселень – оточених воєнізованою охороною, блокпостами і огороджених колючим дротом територій, які скоріше нагадували трудові табори, а не поселення мирних людей.
У 1948 році Москва визнала кримських татар довічними переселенцями. Тих, хто без дозволу НКВД виходив за межі свого спецпоселення, наприклад, щоб провідати родичів, наражалися на небезпеку 20-річного ув’язнення. А пропаганда розпалювала серед місцевих жителів ненависть до кримських татар, тавруючи їх як зрадників і ворогів народу.
Ті, хто зараз, у 2021 році, прославляє Радянський Союз, — вони про це взагалі знають?
Ті, хто зараз, у 2021 році, не засуджує «возвращєніє Крима в родную гавань», – про це задумуються?
Забуваючи – перестаємо існувати самі…
А пам’ять. Пам’ять, ще й вакцина проти «какая разніца»… Адже забуваючи – переживаємо це знову…