Переглянуло: 221

Невигадана історія

Однієї ночі, коли в селі стояли німці, вночі хтось тихо пошкрібся у шибку. Мати накинула на плечі хустку і пішла до дверей.
-Хто там?
-Явдохо, відчини!..
Впізнала голос сусіда. Давно вже його не бачила – пішов до лісу у партизани. Сім’я його, як не допитували їх німці, де він подівся , мовчала – чи то забрали на війну, чи то на заробітки подався, чи то дезертир. Більшість односльців здогадувались, що став йому рідним домом темний та непривітний ліс, а родиною – партизанський загін. Але в голос, звісно, нічого не казали: для цілої його родини то означало одне – смерть. Те ж саме мало би бути кожному, хто б взявся переховвувати партизана.
-Дай щось з’їсти, що маєш, та й піду.
Явдоха стояла на порозі, в хату заходив холод. Була пізня осінь і ночі були вже морозяні. А під хатою стояв сусід. Сусід, за одну оцю розмову з яким, якби хто бачив та доніс, була б смерть. І їй, і свекрусі. І навряд чи пошкодували б дитини. Швидко пустила до хати. Каганця не світила, щоб не побачив хто. Потемки нагодувала чим мала, хотіла спорядити ще щось на дорогу та відпустити з богом, коли помітила у непевному світлі місяця, як розтікається столом, де лежала сусідова рука темна пляма.
-Миколо, що то?
Чоловік опустив голову.
-Чого додому не йдеш, до жінки, до дітей?..
-Не можу.
-Та чого ж? десь на горі, чи в хліві, чи може в льосі навіть сховала б тебе, доки загоїться.
-Не пустила.
-Хто не пустив.
-Маруся. Жінка.
-Божечку…. – сплеснула руками і чогось схопилась за щоки. – Так ти ж їй чоловік перед Богом і людьми. Воно ж хоч і бога, кажуть, нема, так присягала ж…
-Боїться. За дітей. За себе. Знайдуть – усіх розстріляють. -Зітхнув. -Та й я дурний що прийшов. Хай краще я один умру, ніж уся сем’я…
-А до лісу ж як ти ото підеш? Глянь як кровить. Дай но хоч перев’яжу чим…
Явдоха стала рукати якого чистого дрантя, під рукою нічого не знайшлось, та й де його що шукати поночі почала рвати Маринчин повивач.
Прокинулась свекруха.
-Хто там, дочко?
-Спіть мамо, спіть. То я так.
– А що то за чоловічий голос?…
Баба вже злізала з печі.
-Миколо, ти? Чого ж то тебе проти ночі принесло?
-І не питайте, тітко. – і ніби перепрошуючи за завдані клопоти, сказав: – я піду зараз. От тільки Явдоха оце перев’яже.
-Що там у тебе, сину?
Рана була глибока і рвана. Жінки уже не стали допитувати, що воно і яка біда де догнала сусіду. Повели до комори, де не було вікна, щоб не побачив хто з вулиці, що так пізно не сплять, хоча воно б іне дивно – в хаті немовля, мало чого б там пищало вночі – чи на кольки, чи на зуби, або й просто крикси напали. Та краще б нікому нічого не бачити. Баба Настуня знала, що робити. Хоч як сичав микола і просив нічого не чіпати. А тільки мцно перев’язати чимось чистим, пошукала у рані та витягла звідти здоровецьку кулю та відламаний шматок кістки, промила, стягнула все міцно Маринчиним повивачем, прив’язала руку до рівно обтесаної дошки.
-От що сину я тобі скажу. Нікуди я тебе не пущу. Хто зна, як воно там далі буде, всі рано чи пізно вмирати треба. Не хоче тебе жінка – лишайся в нас. Одужаєш – підеш собі з богом.
-Ні, тітко, я так не можу. Не доведи боже, знайдуть. Що тоді?.. піду я.
-Не підеш. Бо я не пущу. У цій хаті поки що я господиня. І мені вирішувати, що і як робити…
І поки Микола думав що сказати, баба Настуня, вперши руки в боки, вже поганяла невісткою:
-Явдохо, скоч-но на гору та зніми сіна гарного сухого. І принеси з копиці соломи. І то хутко, доки не розвиднілось.
-Куди нести?
Та я от думаю… В хліві воно наче й тепліше коло худоби, і чужий ніхто там так аж дуже не ходить… Але чорт їх маму знає, тих німців… Ні, давай таки до льоха. Там хоч холодніше, та все одно надійніший сховок.
До ранку, доки зійшло сонце, облаштували Миколі місце у хліві – наносили соломи, наверх кинули сіна. Принесли рядно, кожух. А вже вранці, коли баба затопила в печі, принесла Явдоха з річки відро камінців та переклала їх у старий дрантявий горщик, і поставила у піч. Доки топили в печі, камінці розжарились. А тоді потай, щоб ніхто не бачив, горщик перенесли до льоха. Ну, хоч сяке-таке тепло…
Микола жив у льосі місяців зо два, доки не загоїлась рука. А гоїтись вона вперто не хотіла, гноїлась, від чого у Миколи була гарячка, він стогнав і через сон кликав свою Марусю. Маруся була зовсім поруч – через межу, але Явдоха боялась її кликати, боялась сказати, що її Микола тут, у неї в льосі. Що він нездужає, що йому погано. Всім погано, через оцю кляту війну, через німців. Що вона й сама не знає вже, чи живий її Сьомко, чи ні,чи може сидить десь поранений у такому ж льосі, здавшися на ласку чужих людей?..
Микола таки не витримав тоді. Пішов до жінки. Думав, може передумає, може, догляне. Все ж не чужі. Любить він її. І вона ж його наче любила. Словом, він прийшов до неї уночі. А вже вранці вона сама здала його поліцаям.
Миколу поховали за селом. І вже після 45-го року на тому місці поставили пам’ятник невідомому партизанові. Хоча все село знало його імя. І всі знали, що в його смерті винна його власна жінка.
Явдоха довго носила квіти до пам’ятника. Люди шептались, що, може, так сумує, то мовляв, і коханкою його була. Але вона була чесною перед своїм чоловіком.

Література, яку можна замовити тут:

МЕЧ АРЕЯ. ІВАН БІЛИК.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=307

ІЛЮСТРОВАНА ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ВІД НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО СУЧАСНОСТІ. ЧАСТИНА ПЕРША.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=421

 

Історія Запорізьких козаків.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=192

 

АТТИЛА. ОЛЕКСАНДР ВЕЛЬТМАН.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=422

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ КОЗАЦТВА. ЛИЦАРІ СОНЦЯ.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=288

Холодний Яр.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=136

 

Дітям про козаків.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=184

Характерник.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=215

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

×
Завітайте в наш магазин!