Наші сни…
“Душі користуються нашими снами як місцем для перепочинку в дорозі … Якщо до тебе в сон залетить птах, це означає, що якась блукаюча душа скористалася твоїм сном як човном для того, щоб переправитися через ще одну ніч. Тому що душі не можуть плисти крізь час як живі … Наші сни ━ це пороми, заповнені чужими душами, а той, хто спить, перевозить їх”
Мілорад Павич. “Ящик для письмового приладдя”
**********************************************
Чому закохані дивляться на зірки? Чому їх так приваблює небо? І воно розчиняється перед ними, як двері, в нескінченний, знайомий світ. Чому нам з дитинства сниться почуття польоту?
Чому уві сні ми говоримо на мовах, нам невідомих, абсолютно вільно?
Чому ми бачимо виразно дивовижні ландшафти і будови, знайомі нам і які ми ніколи не бачили наяву. Чому? А почуття, незвичайні, яскраві, гарячі, які ми забуваємо вдень! .. Вам не траплялося впізнавати людей, яких ви ніколи не бачили раніше? Впізнавати, як давніх знайомих, по одному руху, по запаху? .. А слова, звернені до нас, яких ніхто не сказав! .. Нас кличуть, просять про допомогу, попереджають про небезпеку … Десятки, сотні голосів. Звідки? Вони у нас в крові. Якби всього цього нічого не було … О, якби не було! Хіба варто було б жити таке коротке життя, коротке, як мить? Але за одну цю маленьку мить життя ми народжуємося і вмираємо десятки разів за багатьох інших людей … » З монологу А. Миронова з фільму «Фантазія Фар’ятьєва»
**********************************************
Говорять що місяць відображає людські очі тих, хто сумуючи дивиться на зіркове небо. І коли двоє дивляться на нього з різних кінців землі, вони неодмінно зустрічаються поглядами…
