Найкраще, що Ви можете зробити в житті – подарувати надію тому, хто її втратив…

«Людина може грати безліч ролей і бути суб’єктивно впевненою, що кожна з них – це вона. Насправді ж людина розігрує кожну роль у відповідності зі своїми уявленнями про те, чого від неї чекають оточуючі; і у багатьох людей, якщо не в більшості, справжня особистість повністю задушена псевдоособистістю…» Еріх Фромм «Втеча від свободи»
Отримуючи/ обираючи/ граючи ролі, ми вдихаємо в них життя…
Якщо довго носиш маску, то забуваєш, хто ти був під нею… З іншого боку, під оксамитом знятих масок, б’ються обпалені душі і серця… А бачити істину можливо лише серцем; сутність – це те, що невидимо для очей… Тому, не можна судити про людину з першого погляду. Гідності часто обплутані скромністю, а недоліки прикриті маскою лицемірства…
Саме тому, мабуть, одягнуті маски сьогодні, це не завжди прояв нещирості чи чогось нехорошого, можливо, вони , в якійсь мірі вимога часу… Різні люди, різні ситуації, обирати завжди Вам…
Шукаючи підказки ззовні, заглянь всередину себе…
Свідомо чи несвідомо маніпулюють всі. Всі вчимось використовувати маски… І є такі, яким у цьому немає рівних, їх оп’яняє невідома сила, яку вони відчувають в собі, отримуючи владу над матеріалом, яким є самі… Та тільки…, прикидаючись, людина забуває, що часто маска приростає до шкіри, а після, вростає і в м’ясо… Винятків майже немає, якою б чужорідною і тимчасовою маска не здавалося спочатку. Один прикидаючись слабким – стає слабким. Інший прикидається циніком і стає циніком. Ніщо не бетонує душу швидше брехні. А тимчасове, так швидко стає постійним, якщо бути з ним необережним…
Світ навчив нас грати. Грати щодня і бездоганно. Ми не можемо дозволити собі бути самими собою з усім нашим оточенням. Маски стали нашим головним аксесуаром. Боротьба за місце під сонцем – стала основним завданням кожного…
В той же час… Ми – дивні істоти. Ховаючись за маскою, намагаючись показати себе в кращому світлі, ніколи не виходимо без неї в суспільство. І все своє життя шукаємо того, хто б побачив нас такими, якими ми є насправді…
Тому, можливо, єдиним винятком (коли це доцільно) є маска позитиву… Адже ніхто не знає, що насправді на душі у людини, яка завжди на позитиві… Посмішка – риса характеру сильних людей! Що б не відбувалося в їхньому житті, вони не хочуть завантажувати інших своїми проблемами, посміхаються на зло всім проблемам і негодам, вірять в щастя і любов, готові вислухати, порадити, допомогти… І що найцікавіше, такі люди щасливі і кохані… Мабуть це наскільки сильна енергія, що впливає не тільки на них, а й на оточення… Тому…, будь ласка, посміхайтесь, будьте добрішими і позитивнішими!)
І саме тому… «Хорошу людину впізнати легко: у неї смуток на серці і посмішка на обличчі» Ґілберт Честертон
***************************************
Коли ми бачимо брудне дзеркало, ми переш за все витираєм з нього пил, щоб побачити своє справжнє відображення. Коли ж забруднюється свідомість, ми часто…, намагаємось забруднити її ще більше, щоб не бачити нічого, що нам не подобається… Частіше заглядаймо всередину себе… Щоб у цьому хаотичному візерунку плям чужих думок, чужих страхів, бажань, звичок, ідей і ідеалів, нав’язаних фальшивих цінностей і комплексів, уявлень про правильне і неправильне, моральне і аморальне, красиве і потворне, приємне і неприємне, що намагається видресувати в нас час знаходити\бачити справжнього себе…
Біг по колу триватиме до тих пір, поки ти не вирішиш вирватися з нього. Просто зітри пил, і нехай твоя свідомість засяє, відображаючи весь Всесвіт в первозданній чистоті…
******************************
«Може здатися, що у сучасної людини немає браку бажань, що вона знає, чого хоче, і єдина її проблема – неможливість всі свої бажання здійснити.
Однак, сучасна людина живе в стані ілюзії, насправді вона хоче того, чого повинна хотіти відповідно до загальноприйнятих шаблонів.
Ми відчайдушно намагаємося уникнути цієї проблеми, приймаючи стандартні цілі за свої власні. Сучасна людина готова піти на величезний ризик, намагаючись досягти мети, яка вважається «її» метою, але надзвичайно боїться ризику і відповідальності задати собі справді власні цілі. Бурхливу діяльність часто вважають ознакою самостійного дії, але ми знаємо, що така діяльність може бути не більш самостійною, ніж поведінка актора або загіпнотизованої людини.
Пристосовуючись до очікуванням оточуючих, намагаючись не відрізнятися від них, людина може приглушити свої сумніви з приводу власної сутності і придбати якусь упевненість. Однак ціна за це висока: відмова від своєї спонтанності, індивідуальності і свободи. Психологічний робот живе лише біологічно, емоційно він мертвий; він рухається, як живий, але тим часом життя його, немов пісок, йде крізь пальці.
Сучасна людина зображує задоволення і оптимізм, але в глибині душі вона нещасна, майже на межі відчаю. Вона судорожно чіпляється за все індивідуальне, вона хоче бути «не такою, як усі»…
Нездатність діяти спонтанно, виражати свої справжні думки і почуття, і що випливає з цього, необхідність виступати перед іншими і перед самим собою в якійсь ролі – під маскою псевдоособистості – ось в чому джерело почуття слабкості і неповноцінності.
Усвідомлюємо ми це чи ні, але ми нічого так не соромимося, як відмови від себе, а найвищу гордість, найбільше щастя відчуваємо тоді, коли думаємо, говоримо і відчуваємо справді самостійно»
Еріх Фромм «Втеча від свободи»
******************************
– Наші емоції можуть бути нелогічними. Можна любити когось, але ненавидіти його вчинки. Машині цього не дано.
– А тобі?
– Так.
Із фільму “Перевага” » Воллі Пфістера.
«Помилковість суджень не завжди можна спростувати. Тоді потрібно знайти такі аргументи/знання, які зможуть їх розвіяти. Й вони зникнуть самі» Іммануїл Кант.
Реальний світ знаходиться за межею розуму. Ми бачимо його через мережу наших бажань, розділених на задоволення і біль, правильне і неправильне, внутрішнє і зовнішнє…
Щоб бачити всесвіт таким, яким він є, треба вийти за межі… Перестати запихати себе в рамки чиїхось уявлень…
Хто з нас здатен на це?
І навіть тоді…, це буде тільки наш світ…)
Може саме тому: «Істина миттєво вислизає, як тільки послабиться напруженість нашого погляду, — і при цьому залишає нас в ілюзії, що ми продовжуємо їй слідувати…» (О. І. Солженіцин)…
«Темрява не може розігнати темряву: на це здатне тільки світло. Ненависть не може знищити ненависть: тільки любов здатна на це. Ненависть примножує ненависть, насильство примножує насильство, а грубість примножує грубість» Мартін Лютер Кінг
Звичайно, коли нас беруть за горло, природно взятися за ніж. Та потрібен контроль, щоб вдивляючись в лезо, не почати знаходити відтепер лише в ньому своє відображення…
Людина повинна створювати життя, а не відбирати його. Є по-справжньому гідні справи, про які Ви повинні пам’ятати все життя. І це не тільки посадити дерево, побудувати будинок і виростити сина.
Перше – це допомогти тому, хто потребує допомоги.
Друге – захистити того, хто беззахисний.
І третє, найкраще, що Ви можете зробити в житті – подарувати надію тому, хто її втратив…