Трохи від Кота Басьо (Світлани Лаврентьєвої)…
Щоб вижити, притиснись до землі, приготуйся чекати. Не шукай нікого, хто міг би тебе врятувати. На землі пожежа, тривала ворожнеча, нині кров’ю виливається кожен вірш. Щоб вижити, прийми себе, упокій в тиші, заборони собі бачити в людях тривожне світло. Не пиши нічого, будь-ласка не пиши, не давай собі текти з вен. Щоб вижити, лягай на дно, відображай хвилю, зберігай тишу, спустившись з небес.
На шляху в Вальгаллу кожен з нас тонув.А потім воскрес. «Кіт Басьо» (Світлана Лаврентьєва)
***********************************
Бачиш мох на камені, і дерево під ногою, бачиш крізь людей і повз кулі, що летять. Це хтось мудрий зробив тебе іншою, щоб тебе не впізнали, не випили, не повернули. Походи з мечем і з дзвоном у грудях, навчися безшумною бути і не чекати удачі. Вибирай з тих, хто довго йде один, тому що вони не зможуть вже інакше. Не даруй марно полум’я і води – хто гідний, сам знайде для себе порятунок. Знайди себе, вчися замітати сліди, будь завжди ні з ким, коли говориш з усіма. Овен змінить риб, прокинеться в землі трава, що шукала у темряві, навесні, нарешті, знайдеш. І підеш на північ. І розділиться світ на два. Ти не будеш знати, який з них справжній. «Кіт Басьо» (Світлана Лаврентьєва)
***********************************
«Весна для виживших. Із вицвілих палат, із рукавів лікарняних коридорів ми тягнемося за дозами тепла, слабкіше слів, прозоріше скла, ми залишаємо похмурі нори. Йдемо до весни – в піжамах, босоніж, з катетерами в вінках підключичних, і ладанки на тонких шиях пташиних обожнюють дітей і людей похилого віку. Весна для тих, хто вижив. Хвала пройшовшому темряву, тому, хто дочеквся весни, як одкровення. Ми один за одним тягнемося, як ланки. Він збере нас, наберися терпіння. А той, що йде першим, посміхнися Йому». «Кіт Басьо» ( Світлана Лаврентьєва).
