«Нормальність – це асфальтована дорога: нею зручно йти, але квіти на ній не ростуть». Вінсент Ван Гог.

«Нормальність – це асфальтована дорога: нею зручно йти, але квіти на ній не ростуть». Вінсент Ван Гог.
“Ми живемо в цьому світі тільки тоді, коли ми його любимо” Рабіндранат Тагор.
Весна для виживши, які тягнуться ланками, один за одним, за дозами тепла, слабкіше слів, прозоріше скла…
В нас ще є сили, поки є мудрість, залишитись собою, навчившись жити в цьому світі з іншими людьми, не ставши стадом…
А відчувати життя в кожному подиху – це і є твій Шлях…
**********************************************************************************
«Весна для виживших. Із вицвілих палат, із рукавів лікарняних коридорів ми тягнемося за дозами тепла, слабкіше слів, прозоріше скла, ми залишаємо похмурі нори. Йдемо до весни – в піжамах, босоніж, з катетерами в вінках підключичних, і ладанки на тонких шиях пташиних обожнюють дітей і людей похилого віку. Весна для тих, хто вижив. Хвала пройшовшому темряву, тому, хто дочеквся весни, як одкровення. Ми один за одним тягнемося, як ланки. Він збере нас, наберися терпіння. А той, що йде першим, посміхнися Йому». «Кот Басьо» ( Світлана Лаврентьєва).
«…ми в силах все змінити і все вирішити, повернути назавжди втрачене або знайти щось нове, знайти щастя або усвідомити мудрість, перекроїти землю або обійняти небо … Тому що все це – вже в тобі, і потрібно так мало, просто переступити межу тієї затишної маленької реальності, до якої тебе привчили, до якої ти звик, в якій тобі так подобається жити, де є біль і відчай, розлуки і смерть, придумані тобою самим. І зробивши цей крок – ти вже ніколи не захочеш зупинятися” Аль Квотіон
«Життя – це мить за миттю. І міра твого життя – це, як твій Дух розквітає в кожну з цих миттєвостей … Не дивися на цей Світ з острахом, сміливо дивися в обличчя тому, що пропонують тобі боги!” Моріхей Уесіба (засновник Айкідо).
**********************************************************************************
Відчувати життя в кожному подиху – це і є твій Шлях…
«Що я вимірюю час, це я знаю, але я не можу виміряти майбутнього, бо його ще немає; не можу виміряти справжнього, тому що в ньому немає тривалості, не можу виміряти минулого, тому що його вже немає. Що ж я вимірюю? Час, який проходить, але ще не пройшов?
В тобі, душа моя, вимірюю я час … Враження від того, що проходить повз залишається в тобі, і його, зараз існуюче, я вимірюю, а не те, що пройшло і його залишило…» Августин Аврелій
Долаючи одні трудноші/перешкоди/сумніви/страх на шляху, ми зустрічаємо нові…, починаємо розуміти, що подолати/розвіяти їх повністю неможливо, що потрібно знайти/зрозуміти їх джерело/причину, щоб знайти вірний спосіб їх вирішення/подолання… Далі потрібні рішучі дії…
З часом приходить розуміння, що всі відповіді знаходяться в тобі. Знайти їх допомагає набутий досвід, отримані знання, вміння прислухатись до себе , довіряти собі/свої інтуіції…, вміння аналізувати поточну ситуацію, співставляючи її із власною стратегією/розумінням до чого ти йдеш… А для того, щоб знання та інформація не заплутали нас у сумнівах і протиріччях, нам потрібно бути готовим, тобто мати масштаб для їх оцінки та спосіб їх поєднання в одне ціле…
Далі, на основі стратегії мають бути сформовані тактичні плани, маленькі кроки… Проходячи кожну з вузлових точок, тактичні плани можуть коригуватись, головне не змінювати свій стратегічний план, не зраджувати себе, не здаватися, пам’ятаючи заради чого ми це робимо, пам’ятаючи, що майбутнє робимо ми… Пам’ятаючи, що свобода і відповідальність – дві сторони однієї медалі. Якщо ти не готовий взяти на себе відповідальність – ти ніколи не будеш по-справжньому вільним…
Мудрість збирається віками й одночасно живе в нас… Живи так, як ніби пишеш книгу, яку і сам із задоволенням би почитав…