Сонячний Рівносторонній Хрест.

04.04.2020 Sribnovit містифікація, неправда, обман, різниця, хрест, христос.

Сонячний Хрест.Не плутаймо з перекладиною, на якій зображено трупа.

Цю різницю,між словами “христос” і “Хрест” дуже тонко підмітив Іван Франко:

Силуються понад людськість

Будь-що-будь піднять Христа

І хоч брехні перевеслом

Прив’язати до хреста.

Христос і Хрест

Іван Франко

Серед поля край дороги

Стародавній хрест стоїть,

А на нім Христос розп’ятий

Висів тож від давніх літ.

Та з часом прогнили гвозді,

Вітер хрест розхолітав,

І Христос, вгорі розп’ятий,

Із хреста на землю впав.

Тут сейчас трава висока,

Що росла вокруг хреста,

Радісно в свої обійми,

М’яко приняла Христа.

Подорожники й фіалки,

Що там пахли з-між трави,

Звились, мов вінець любові,

У Христа край голови.

На живім природи лоні,

Змитий з крові, ран і сльоз,

Серед запаху і цвітів

Сумирно спочив Христос.

Та якісь побожні руки

Спать йому там не дали

І, хрестячись, з-поміж цвітів

Знов угору підняли.

Та, нових не мавши гвоздів,

Щоб прибити знов Христа,

Хоч з соломи перевеслом

Прив’язали до хреста.

Так побожні пересуди,

Бачачи за наших днів,

Як з старого древа смерті,

Із почитання богів,

З диму жертв, з тьми церемоній,

Із обмани, крові й сльоз –

Словом, як з хреста старого

Сходить між людей Христос,

І як, ставши чоловіком,

Ближчий, вищий нам стає,

І святим приміром своїм

Нас до вольності веде, –

Силуються понад людськість

Будь-що-будь піднять Христа

І хоч брехні перевеслом

Прив’язати до хреста.

1880

Справді,що може бути спільного між Рівностороннім Сонячним Хрестом,Символом Сонця і Життя,та жидівською перекладиною,схожою на швабру,яку вони “позичили” у римлян,символом ганебної смерті? Звісно,що нічого спільного,це як два полюси у всіх сенсах. Як казав один жартівник, що слова “гонорар” і “геморой” теж схожі по звучанню.

Тим більше,що попи не знають в чому сакральна суть Хреста,бо цей Символ праукраїнців зображений на виробах,які на багато тисяч років давніші,ніж вилупилися з жидівських психічних марень Єгова та Христос.

Але Цур тій жидві,читаймо про своє,рідне.

Сонячний хрест називають символом народження живого Всесвіту, запліднення матерії Духом, Духовної Сили Ярила-Сонця, Закону Роду і його процвітання. Вважається, що оберіг у формі Сонячного хреста захищає природні таланти людини і допомагає їм розкритися, є символом Духовної Сили і процвітання Роду. Натільний оберіг охороняє того, хто його носить. Як правило, Сонячний Хрест найбільшою силою наділяє тих , які його зображували на одязі, зброї, культових приладдях. Сонячний хрест (Сонячне коло, Сонячне колесо) — найдавніший символ, який являє собою хрест, розташований всередині кола. Часто зустрічається на предметах доісторичної Європи, особливо неоліту і бронзової доби.
Шану трипільців до символу хреста підтверджує й той факт, що у їхніх оселях археологи знаходять залишки хрестоподібних глиняних вівтарів. При цьому хрести на вівтарях були орієнтовані на чотири сторони світу – Північ, Південь, Схід і Захід. Необхідно відмітити, що саме трипільськими майстринями ,ще 6 тисяч років тому було придумано більше десяти різновидів хреста, якими вони прикрашали свою знамениту мальовану кераміку. Усі вони популярні й нині. Звертає на себе увагу та обставина, що всі ці хрести знаходяться у сонячному колі. І у цьому немає нічого дивного. Адже у віруваннях трипільців центральне місце займало Сонце. Початково хрест був символом поєднання божественного і людського: горизонталь (зліва направо) констатує розділення на «небесне і земне», а вертикаль (згори донизу) – їх поєднання. Тому хрест був символом релігії, адже її сенс якраз і полягає у відновленні зв’язку між божественним і людським (слово «ре – ліга» буквально означає «відновлення зв’язку»).Як найдавніший релігійний символ хрест виконував роль захисного оберегу. Він під’єднав людину до позитивного егрегора, а відтак притягував до неї позитивні події. Зображення Сонячних Хрестів зустрічаємо ще в часи Трипілля.
Як відзначають історики, ще у шумерів, вавилонян та єгиптян хрест був релігійним знаком – символом безсмертя Бога-Сонця, який щовечора помирав, а на світанку знову народжувався. Ще більшою повагою користувався він у населення Трипілля, яке існувало з 5400 по 2750 роки до н. е. на території України, а також Румунії і Молдови. Щоб переконатись у цьому, варто лише поглянути ось на різноманіття хрестів на мисках, кубкові, горщиках…

https://svarga.dp.ua/sonyachnij-xrest.html

Література для пізнання рідних традицій. замовити можна тут: