Що зараз небезпечніше коронавірусу? Те, що влада, знову “втіхаря” продовжує здачу України путіну (останній протокол ТКГ)…

Що небезпечніше коронавірусу? Те, що влада «втіхаря», продавжує здачу України путіну (останній протокол ТКГ)…
************************************************************
1. Попередньо (кінцево мають 25 березня) легалізували Л/ДНР (20 осіб у складі консультативної ради з правом голосу ( 10 – Україна, 10 – терористи Л/ДНР), давши право терористам виступати від імені населення окупованих територій (Дайнего та Ніканорова тепер «повноважені представники окремих районів Луганської та Донецької областей) ;
2. Війна з україно – російської, тепер стає громадянською ( Україна погодилась, домовляються 10/10 Україна та Л/ДНР), а московія тепер стає не агресором(стороною конфлікту), а одним із спостерігачів (далі миротворцем), адже тепер не вона веде війну, а конфлікт внутрішньоукраїнський (4 особи у складі консультативної ради з правом дорадчого голосу: Німеччина Франція, ОБСЄ та…, московія…);
3. Московія як убивала наших хлопців, так і буде убивати. А антитерористична операція на сході України (АТО) — комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України, стає першої в світовій історії антитерористичною операцією, коли терористи отримують владу над заручниками… З вулицями моторол і гіві…;
4. Через таку консультативну раду спробують нав’язати зміни до Конституції України, особливий статус, вибори (троянського коня в складі України – ціль її руйнування України як держави). Адже фактично цим кроком наша влада погодилась із тим, що свою зовнішню та внутрішню політику має погоджувати з Л/ДНР ( здійснювати під диктовку московії через її троянського коня), перший крок – подоба федералізації, другий – повна протилежність інтересів суб’єктів приведе до руйнування держави під контролем московії;
5. Руйнування всього укра їнського ( суті, історії, мови, культури). Московія навіть у змінах до своєї конституції «призначила» себе правонаступницею Київської Русі, залишивши Україні та українцям роль непорозуміння. А інструментом ( троянським конем) реалізації цього московія обрала Л/ДНР, та діє стандартним КДБшним сценарієм (деморалізація; дестабілізація(соціальна, політична); криза, призив путіна на допомогу; «стабілізація”, шляхом допомоги руськоязичним, руському миру…)…
************************************************************
Тобто:
У правовому сенсі – визнання стороною конфлікту ОРДЛО, та переведення московії із статусу агрессора, в статус спостерігача ( далі навіть миротворця). Адже раніше, згідно резолюції Радбезу ООН, рішення Генасамблеї, ЄС, Європарламенту, у рамках тристоронньої контактної групи сторонами конфлікту завжди були Україна та Росія. А розв’язувались питання за посередництва ОБСЄ. Змістом же нових документів є переговорний процес між Києвом та Донецьком і Луганськом. Мало того…! Донецьк та Луганськ там виступає як якесь незрозуміле об’єднання..?
У політичному – Україна відмовляється від підтримки партнерів (принаймі ситуативних, тих, з ким наші інтереси співпадали), адже московія уже не агрессор, війна громадянська.
************************************************************
Єднаймося українці…
“Невже наша сумна історія не навчила нас, що тільки тоді ми досягали чогось, коли, забувши на якийсь час наші внутрішні чвари, консолідовувались, коли народні струмки зливались у потоки, а потоки впадали в одну потужну ріку, яка виходила з берегів і нищила всі перешкоди до нашої незалежності? Барабашеві реєстровці, з’єднавшись під Жовтими Водами з запорожцями Хмельницького, дали початок перемог над шляхетською Польщею; двірські козаки Гонти, поєднавшись з гайдамаками Залізняка, здобули Умань і розлились вогнем Коліївщини по всьому Правобережжю; чи ж не єдиний фронт усіх українських політичних партій привів до проголошення IV Універсалом Центральної Ради незалежності України?…” Борис Антоненко-Давидович “На шляхах і роздоріжжях”
Мир капітуляцією не досягається, нею досягається рабство…
Величезна різниця між «поверненням» Донбасу і «звільненням» Донбасу. Передусім – у впливі на майбутнє України.
«Повернення» означає готовність визнати окрему «донбаську» ідентичність, яка ненавидить Україну, зневажає українську мову й бачить себе частиною «русского мира»; тобто прийняти їх такими, якими їх показує пропагандистське телебачення – і дати право голосу в Україні. Крім того, це означає амністію для військово – окупаційних адміністрацій регіону і можливість для них продовжити політичну кар’єру на київських пагорбах…
************************************************************
“Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те ні се. Він, бачите, собі з походження – українець, з виховання – руський, з переконань – неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі – боягуз, себелюб і раб. От це – малорос”, – таке визначення дає Володимир Винниченко у романі “Хочу!” 1915 року.
Й сьогодні… «Малорос вірить, що найважливіше можна випросити на колінах” (В’ятрович)…
************************************************************
Фото з маршу добровольців