Коротко про політику, правоохоронну систему та владу сьогодення. І, про те, що в основі змін на краще…

Прикро, коли голова звинувачує руку, що та не так щось зробила (політика)…
Прикро, коли дизертири судять добровольців (правоохоронна система)…
Прикро коли влада вважає народ рабами, а народ з цим погоджується (влада)…
***********************************************
Непокаране зло породжує нове зло, ще гірше… І якщо із злом не боротися, воно оголосить себе добром…
Зміни почнуться коли почне мінятись кожен. Й коли буде критична маса небайдужих…
Що ж в основі змін?
У сьогоднішньому стрімкому, складному, взаємозалежному світі вибудовується ієрархія держав по рівню інтелекту народів, їх освіти, володіння сучасними технологіями, здатністю бути першими в науково – технічних, екологічних проривах, а це прямо залежить від рівня суспільного договору в державі, в основі національний інтерес. В основі національного інтересу – національна ідея…
«Наш інтерес (українська національна ідея) – це не робота політиків. Це чотири рядки Ліни Костенко, кілька нот від Володимира Губи, кілька рядків із повісті Євгена Гуцала, промінь сонця з полотна Івана Марчука, слова Івана Миколайчука з фільму Сергія Параджанова. Національна ідея складається з низки таких от афоризмів. Це код, який встановлює зв’язки.
Коди можуть бути музичними, поетичними, будь-якими. Це справа художників, поетів, журналістів. Вони щодня мають розповсюджувати такі коди. Здорова культура продукує паролі й афоризми. У ширшому понятті українська національна ідея сьогодні – розірвати коло виснажливого історичного циклу, вийти на пряму дорогу, а найближче – перемога» Михайло Іллєнко
***********************************************
Матриця, ми всі в ній народилися в щільному тілі. Це сансара, вийти з якої можна рухаючись по горизонтальній Осі – Вгору. Змінюючись якісно. Переходячи їз трьох-мірної “плоскої” шахової дошки, з заданими ходами по клітинах…
Ти або клітка, по якій здійснюються Ходи в ГРІ(в шахах), або Гравець (фігура) яка ходить по цим клітинам. Або Спостерігаючий за Грою…
Життя гра…
А побачити ясно справжню ситуацію, значить зробити так, щоб ходи відкрили себе самі… І тоді, навіть простір навколо, починає дихати в унісон, медовим теплом успіху…
Саме тому, з роками вчишся ковтати віскі без льоду, каву без цукру, а мінливості життя без зайвого ниття… І…, при всьому цьому, залищатись невиправним оптимістом…