Переглянуло: 148

Обережно! Лженаука не залишає спроб дискредитувати українську праісторію! Автор-Волхв Срібновіт.

 

 

Уявіть собі таку ситуацію. Ви спілкуєтесь із людиною, яка доводить Вам, що України нема, не було і не буде. Що в нашої держави нема мови, культури, а всі ми є “население”, а не нація, і взагалі, ми “один советский народ”. Ви, оторопівши від тих слів запитуєте, а звідки Ваш опонент те все знає, які він має джерела з історії, щоб таке говорити?  А він Вам починає цитувати класиків марксизму-ленінізму, праці придворних радянських істориків, та адептів “русского мира”. Сам він , звичайно ж не історик, не археолог, не мовознавець, але любить сидіти вечорами над тими  книгами, які протхнулися нафталіном, і в прямому, і в переносному значенні, та пише свої “наукові” статті. До речі, те ж саме роблять і деякі новоявлені кандидати і доктори наук. Навіщо щось досліджувати, вивчати, мислити, коли є інтернет, імена відомих у минулому науковців, та своя, часто хвора фантазія? Вибрав якусь тему, бажано із присмаком сенсації. накидав купу цитат і джерел, пообрізав ті думки авторів, які не вписуються в твою концепцію і зклепав  статтю, чи дисертацію.

Теж саме і з деякими сучасними  трактувальниками нашої минувшини. в них авторитети-це  неукраїнці та українофоби  Петро Толочко, Леонід Залізняк, А.Никитин, та чужоземні дослідники.  Але це не важливо для авторів, головне, щоб було побільше розумних слів, купа прізвищ, посилання на їхні праці,  що і про що  він там писав, і тоді  можна подивитися в дзеркало і побачите себе, генія у всій красі.”Чукча тепер  не читач, а писач”,-як у тому бородатому анекдоті. Можна було б посміятися і поставити діагноз таким статтям і авторам, якби вони писали про якісь питання, які б не мали великого значення у формуванні світогляду українців. А от коли  беруться за поважні теми-то треба давати відповідь.

Вашій увазі одна з таких статтей, яку ми розберемо буквально по абзацах.Зрозумівши алгоритм таких писань, ми отримаємо потужний імунітет і надалі будемо вчасно зупиняти таких свідомих, чи несвідомих паплюжників українських явищ.

  Автора цього ляпсусу поки що  не вказуємо, є сподівання, що людина схаменеться і почне мислити. Умовно назвем його так:
Автор:О.О.

Звідки походить трипільська культура та чи походять українці від трипільців

99% шанувальників язичництва впевнені, що трипільці – предки українців і навіть ведуть нове літочислення від ери Трипілля. Але, що відповідають українські та румунські фахівці: археологи, доктори і кандидати історичних наук, протоісторики про генезу та генетику творців культури Кукутень:

“У своїй доповіді на XI Археологічному з’їзді 16 серпня 1899 р. В.В. Хвойка зупинився на питанні походження Трипільської культури. Він висловив досить оригінальну думку, нині майже забуту. Йшлося про те, що простір зайнятий нині Егейським та Мармуровим морями, свого часу, а саме в дольодовикову епоху, являв собою сукупність чудових долин, з багатьма річками та височинами, вкритими лісом. Клімат був чудовий, сприяв зосередженню населення. Саме тут слід шукати прабатьківщину “довгоголового племені”, яке через утворення Егейського моря, мусило шукати іншого місця для проживання” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).

“очевидно, що трипільська культура виникли в результаті тривалого культурно-історичного процесу та взаємодії багатьох народів, що населяли VII–IV тис. до н.е. Анатолію та Південно-Східну і Центральну Європу” (М.Ю. Відейко Енциклопедія Трипільської цивілізації).

( Від редакції коментар. Вікентій Хвойка не був ні істориком, ні археологом і міг говорити свої припущення як завгодно. Шана йому за те, що знайшов  і оприлюднив зразки Трипільської цивілізації.  Щодо того, що прийшла ця цивілізація з Анатолії, то покажіть в тій місцевості такі самі величні трипільські протоміста, які є в Україні. До речі, останніми роками М.Ю. Відейко почав серйозно вивчати питання Трипілля і відмовився від тези, що це явище неукраїнське.)

“Отже переселенці із Анатолії, які належали до середземноморського антропологічного типу, принесли свою власну мову та навички відтворювального господарства на Балкани, далі розселилися на північ у Подунав’ї, а далі долиною Дунаю – на Захід у Центральну Європу та на Схід на правобережну Україну” (М.Ю. Відейко Енциклопедія Трипільської цивілізації).

(Коментар редакції. Отже, Анатолія принесла нам ще й нашу мову! Та ще й навички!  А нічого, що в санскиті і в  сучасній українській мові так багато спільних слів? Тато-тато, нана-мама і т.д. Де була та Анатолія, коли наші Предки вже мали колесо і побілену хату? )

“найбільш вірогідний район формування Прекукутень – захід Трансильванії. Саме там, на думку Г. Думитреску, могли синтезуватися прекукутенські традиції, які ведуть до культур Кріш, Вінча та Тиса (у їх румунському варіанті)” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).

“На думку С. Марінеску-Билку, боянські племена просунулися до Молдови, і культура типу Прекукутень I виникла в результаті їхнього контакту з носіями культури лінійно-стрічкової кераміки. Певну роль у генезі Кукутень-Трипілля, на її думку, мали також такі культури, як Вінча, Тордош, Хаманджія” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).

“У 1955 р. в авторефераті кандидатської дисертації К.К. Черниш при вивченні матеріалів ранньотрипільського поселення Ленківці на середньому Дністрі дійшла висновку про те, що Трипільська культура належить до одного з варіантів найдавнішої землеробської культури яка поширена на території Балканського п-ва, в нижньому Подунав’ї, у Подністров’ї, в Побужжі” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).

“С.М. Бібіков грунтовно доводить належність Трипільської культури до кола землеробського населення Балкан та Середземномор’я” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).

“На прикінці 30-х років, Є.Ю. Кричевський, з одного боку послідовно довів зв’язок Трипілля з неолітичними культурами Південно-східної Європи, Подунав’я, Балкан” (Н.Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”).

( Коментар редакції. Тут все зрозуміло, так як на території Румунії є трипільські протоміста, то румунські вчені тягнуть цю культуру до себе. Всі інші версії, приведені в цитатах вище є більш ніж сумнівними і нічим не підтвердженими. Хтось кудись пішов, через якісь території, щось там приніс, чи загубив є лише рефлексіями тих, хто це писав. )

“2005-го року з печери Вертеба на Поділлі (Тернопільська область) О. Нікітіним були отримані перші за історію вивчення трипільської культури зразки для генетичного аналізу. 2010 року було представлено перші результати. Ще через три роки висновки отримали підтвердження в результаті порівняльного аналізу філогенетичних витоків неолітичних попередників трипільців в Центральноєвропейському-Балканському регіоні. Було встановлено, що трипільці несли в собі материнські генетичні лінії, характерні для всієї землеробської неолітичної ойкумени, започаткованої ще на території Малої Азії – прабатьківщині європейського сільського господарства” (A.G.Nikitin et al. (2010) Comprehensive site chronology and ancient Mitochondrial DNA analysis from Verteba cave – a trypillian culture site of eneolithic Ukraine. Никитин А. Г. Генетические корни трипольцев: что мы узнали после восьми лет исследований // Stratum plus. – № 2. – 2014.).

(Коментар редакції. Це найкумедніший абзац у цій статті, який свідчить про те, що пан Никитин не має ніякого уявлення про трипільців. Справа в тому, що захоронень трипільців НЕ ІСНУЄ ВЗАГАЛІ! Єдине пояснення цьому феномену є припущення, що в Трипільській цивілізації померлих не закопували в землю, а спалювали. Археолог Юрій Шилов розповідав, що знайдено лише кілька кістяків того часу, і, очевидно що тих людей спіткала несподівана смерть, яка не давала можливості похоронити по звичаю, наприклад когось завалило землею , під час якогось стихійного лиха. Де ті никитини брали матеріал для ДНК? Навіть гіпотетично, то таких досліджень мало  б бути не одна тисяча, в порівнянні з різними регіонами України та інших держав. Це просто феєричний  ляп  психічно та інтелектуально неповносправного  маразматика!)

“Українська мова та культура принципово різняться від культури та мови стародавніх народів Близького Сходу, а значить, і їхніх родичів трипільців. Очевидно, певні елементи культури трипільців стали складовою частиною традиційної української культури. Однак прямими пращурами українців трипільська людність ніяк не могла бути” (Наукова конференція “Україна: людина, суспільство, природа”/Л. Залізняк “Чи були трипільці українцями”).

“З одного боку, українці не можуть бути “зараховані” до нащадків трипільців антропологічно. Це помітно у зіставленні українського типажу з трипільськими статуетками – українцям не властиве ні спадисте чоло, ні великий ніс. Досить вагомий аргумент, що заперечує будь-яку причетність українців до Трипілля, зводиться до того, що протягом трьох з половиною тисячоліть – історичного проміжку між зникненням трипільської цивілізації й появою “перших легітимних” українців – на спільній території і тих й інших відбулося стільки всього, що від “трипільського духу” не залишилося нічого. Крім того трипільці не були індоєвропейцями і мали відмінний від сучасних українців антропологічний тип близький до суч. вірмен.

Н..Б. Бурдо, М.Ю. Відейко “Трипільська культура, спогади про золотий вік”, 2007 р./”Хто такі трипільці”.
М.Ю. Відейко Енциклопедія Трипільської цивілізації, том 1, 2004/Н.Б. Бурдо “Походження Трипільської культури”.
A.G.Nikitin et al. (2010) Comprehensive site chronology and ancient Mitochondrial DNA analysis from Verteba cave – a trypillian culture site of eneolithic Ukraine.
Никитин А. Г. Генетические корни трипольцев: что мы узнали после восьми лет исследований // Stratum plus. – № 2. – 2014.

(Коментар редакції. Гей, проповіднику, стривай! Твої слова-старезна ряса! В середині 90 років, минулого століття, в Києві відбулась міжнародна конференція по Трипіллю. Приїхали представники приблизно з 40 країн світу. Десь у половини з них телефони дзеленькали відому мелодію”сім сорок”, іудеї представляли Швецію, Польшу, та деякі інші країни. Пейсаті поприїжджали, щоб довести семітське походження Трипілля, бо на фігурках трипільців носи дуже великі . Супер науковий аргумент! Олександр Поліщук показав на конференції малюнок нашої Баби Яги, з величезним носом, як її зображують у  наших казках і запитав, чи не варто її перейменувати в тьотю Хаю? На цій конференції, Олександр Поліщук і Юрій Шилов врятували честь Української нації. Семіти , та їх прихильники з українських “наукових ” кіл міцно отримали по зубах. На основі історії, археології, символіки, побуту, основ землеробства, було неспростовно доведено, що трипільці нізвідки не прийшли, нікуди не розходились в екзотичні країни, а жили тут завжди, продовжуючи традиції, культуру, звичаї своїх попередників і започатковуючи нові етапи розвитку праукраїнців. Символіка і стиль їхніх виробів ідентичні Мізинським, які вироблялись на 5000 років раніше, а з трипільських часів ми маємо орнаменти, символи на сучасних вишивках і писанках. це і Сварги, і Алатирі, і Меандри, і багато інших, духовно споріднених зображень.  Знайдені трипільські житла і храми свідчать, що в багатьох регіонах України стиль жител, їх  розміщення,  внутрішній дизайн, конфігурація  дожили до наших часів, у вигляді хат під соломою і очеретом, які ще подекуди збереглися в наших селах. Мова Колядок і Щедрівок, Веснянок і Купальських пісень ні з яких мов не перекладалась і , незважаючи на церковнослов’янщину,та інші чужі впливи, збереглась у своїй чарівності і повнозвучності до нашого часу.  Символи праукраїнських Богів  виглядають так, на старовинних зображеннях, наче їх малювали, чи різьбили сучасні люди. Тому різні бридкі домисли, які намагаються нам довести, що праукраїнська культура є випадковою, чужою, не має тяглості поколінь, прийшла з Анатолії, з жидівського близького сходу, від вірмен, є  черговою спробою дискредитації нашої нації, її приниженням.  Всі, кому заважає Україна і її прадавня культура намагалися прищепити нам меншовартість .Німець каже, ви моголи, як писав Кобзар, але турок і далі намагається писати нам історію.

Турок і в прямому, і в переносному значенні.)

Перегляньте матеріал у посиланні нижче, та подивіться, будь ласка  відео  в тому матеріалі.  Це має безпосереднє відношення до нашої теми.

Нова історична доктрина України.

Автор: Griandr Tarnovski.

 

 

Наша прадавня історія схожа на ковдру з різнокольорових клаптиків зшитих білими нитками, а подекуди з великими дірками.

До середньовіччя, до часів Київської Русі історія України розосереджена і є набором археологічних культур, які за версією академічної науки між собою майже не пов’язані. Історики виділили з десяток культур з типовими для них ознаками: тип поховання, дизайн кераміки та ареал поширення. Найбільш відомі з них: Трипільська, Катакомбна, Зрубна, Зарубинецька, Скіфська, Київська, Черняхівська. І нам розповідають в освітніх закладах, що представники  вищезгаданих культур приходили на наші землі з далеких країн, жили тут сотні а то й тисячі років, а потім йшли геть.

А на їх місце приходили інші народи. Або культури раптом виникали, а через 500 років занепадали і зникали асимілюючись з іншими народами і втрачаючи свою ідентичність.

Для мене здається дуже дивним, що історики подають кожну культуру як окремий народ. У коли вони пишуть книги з історії, написавши про чергову археологічну культуру, легко перегортають сторінку і починають новий розділ. Мабуть,  шановні історики не вчили закони збереження маси та енергії, які говорять що ніщо нізвідки не береться і нікуди не зникає, а лише трансформується. Ці закони можна застосувати і до народі і я вам це доведу.

Кераміка середньодніпровської культури якій 4500 тис років, груба, ліпна, ще не знала гончарного кола, а витончена сіра кераміка Черняхівської культури. Якій 1500 років. Змінився народ? Ні! Змінилася  технологія! Що ж поєднує людей, яких розділяють тисячоліття? Символи та орнамент нанесені на горщики відображають світогляд людей та об’єднують їх у спільноту, яку називають народом.

Коли ви зайдете до історичного музею, побачите там керамічний посуд різних форм та розмірів з різною орнаментацією. Але один орнамент переважає. Такий як на цьому горщику Середньодніпровської культури.

Serednodn 1110 provska kultura 4500

Такий же орнамент на посудині попередньої  Середньоостогівської культури.

DSC07883

А між ними 500 років! Ще на 500 років назад і знаходимо ламані лінії на горщику ямної культури.

IAmna kutura 5500

На 500 років далі в минуле і знов ідентичний орнамент у трипільської культури.

Tryp 1110 lska kultura 5500

І в часи неоліту 8000 років тому люди оздоблювали посуд цим візерунком і 10000 років тому.

Neol 11

neol 1110 t 10000

Нам кажуть що це різні культури, різні народи, але орнамент говорить протилежне. Ну не займалися ж археологією люди 5000 років тому, щоб знайти глечик кам’яної доби і скопіювати з нього орнамент?! Ну і як же без мізинського браслету. Дежавю! 15 000 років!

Mezyn 15000

Ми можемо лише здогадуватися. Що означали ці ламані лінії, але очевидно, що вони передавалися з покоління в покоління впродовж 15 000 років! Що ж в них такого важливого? Підказка на тому ж браслеті. Лінії утворюють особливий символ. Це ще не класична свастика. Але при накладанні два зіг-заги утворюють рівносторонній хрест із загнутими кінцями. Трипільці підтвердили моє припущення. На тарілочці якій 6000 років ми бачимо поодинокі зіг-заги, а деякі з них розміщенні навхрест, у вигляді свастик.

Tryp 1110 lska kultura 6000

Потім свастика широко використовувалася в добу бронзи на території України.

sva 8

CHerniakh 1110 vska kultura 2000

Потім знаходимо свастику утворену зіг-загами на фібулах Черняхівської та Київської культур.

KK1500

ky 1111 vska kultura 1500

А це перстень 10 сторіччя Київської Русі та руків’я меча 11 сторіччя оздоблено тим же символом.

Ky 1111 vska rus 1000

Ky 1111 vska rus 1100

Ми крок за кроком занурилися в минуле на 15 000 років тримаючись за ниточку, яка пронизує тисячоліття. Скептики скажуть співпадіння. Але чому їх так багато і вони логічні? Я показав лише малу частку артефактів. Які доступні. А скільки їх приховано в запасниках музеїв та в приватних колекціях!

Напрошується один висновок.

На території України з часів неоліту жили сотні поколінь між якими існував безперервний процес передачі інформації: знань, традицій, міфології, мови, символіки тобто сукупності ознак які є визначальними для кожного народу та дозволяють йому ідентифікувати свою національність. З плином тисячоліть інформація що передавалася від батьків дітям та онукам змінювалася та доповнювалася. Сучасними словами змінювалася мода на прикраси, знаряддя праці, предмети побуту, релігійні вірування, але основа залишалася незмінною. Раніше ці зміни відбувалися дуже повільно впродовж сотні років (а це 4 покоління).

Це зараз ми живемо в шаленому ритмі. Якби археологи майбутнього розкопали на території України  культурний шар двадцятого сторіччя вони б знайшли: хрестики, ґудзики, монети, посуд Російської імперії і назвали б їх власників археологічною культурою «двоголового орла». Потім хрестиків не було б, натомість вони б знайшли монети, гільзи, гудзики культури «серпа та молота». Дуже швидко ця хліборобсько-реміснича культура занепала і з’явилася культура так званого «покоління Пепсі» з притаманними їй посудом та дивними знаряддями праці. Отже якщо вірити нашим історикам і провести таку аналогію, в України впродовж 100 років жили змінивши один одного три народи. Але! Мої діли та прадіди були українцями!

Отже, дорогі українці зі всього вище зазначеного я окреслю основні положення нової історичної доктрини:

  • На території України впродовж багатьох тисяч років існував безперервний зв’язок між поколіннями.
  • Народ, який зараз себе називає українським, формувався з часів останнього льодовикового періоду і ввібрав в себе генофонд та традиції всіх попередніх поколінь.
  • Тому українська нація є прямим та єдиним спадкоємцем культур, які проживали на території сучасної України останні 10000 років.
  • Кожна людина яка жила на цій території та сповідувала автохтонну традицію, є безпосереднім предком для кожного українця незалежно від часу коли вона жила та незалежно від умовної назви культури, носієм якої вона була.
  • Кожен археологічний об’єкт, історичний артефакт від браслетів з бивня мамонта до срібних браслетів київської Русі, від трипільського храму – обсерваторії в Небелівці до Софії Київської є історичною та культурною спадщиною українського етносу.
  • Всі культури є українською цивілізацією на зразок цивілізацій Египту та Близького сходу оскільки, українська цивілізація мала високорозвинену аграрну сферу, науку (асторономію, математику, міфологію) та будувала мега споруди (храм-обсерваторія Небелівка, Пригоризонтна обсерваторія Безводовка, змієві вали і тисячі курганів та майданів).

Література, яку можна замовити тут:  http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=130

Священна країна хліборобів.

    • Автор: Мицик Вадим
    • ISBN:

      978-966-8767-35-7

    • Палітурка:

      тверда

    • Кількість сторінок:264

Рік видання: 2006

Майже два з половиною тисячоліття володарювала на нинішніх землях України хліборобська людність Трипільської цивілізації. На основі досліджень останніх десятиліть, проведених на території суспільства у міжріччі Південного Бугу-Дніпра, розкриваються походження, розвиток, зв’язок із вищими силами, філософські аспекти буття та історична доля трипільців-хліборобів. Є можливість побачити господарське вміння та духовні устремління самих пращурів, космотворчий феномен цієї хліборобської цивілізації епохи енеоліту, її зв’язок з наступними історичними культурами. Книга вводить у творяще коло буття прадавніх хліборобів України не тільки фахівців, а й зацікавлених читачів.

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

 

×
Завітайте в наш магазин!