Скажи, коли вода стає снігом, чи пам’ятає вона як була водою?

Скажи, коли вода стає снігом, чи пам’ятає вона як булла водою?
****************************************************
Може просто втомилась бігти струмками, падати дощем, підніматись із землі по коріннях дерев? Втомилась текти, співати, сяяти переливаючись та радіючи сонцю? Втратила мову, втомилась про щось розповідати нам, бо ми глухі, не чуємо її..? Чи просто втомилась бути собою, втратила почуття, втомилась бути веселою, застивши повними снігу хмарами, немов би бажаючими придавити землю своєю свинцевою вагою? Й тому,  замість співу, аж дзвенить заледенілою бронею в холодній тиші… Змушує мимоволі зіщулитись, чи то від холоду, чи то від вигляду колючих кущів, які стирчать вверх гострими, мертвими  штурпаками, замість приємного літнього, живого листя…
**************************************
Холод вчить цінувати тепло… Печаль розчиняється в доброті рідних людей…. А іноді, достатньо 15 хвилин спілкування з доброю, мудрою людиною, щоб захотілось жити далі… Бо сталими істинами, джерелом мудрості залишаються лише любов і природа, які нам допомагають не забути шлях додому, пам’ятати хто ми і звідки та дозволили людству вціліти…
У природі перепад тиску викликає вітер, мороз – лід на озері, а дощ – річки по бруківці.
У житті все з такою ж послідовністю – немає наслідку без причини. Усвідомлення своєї суті приносить радість, радість приносить оптимізм, оптимізм запускає рішучість, а рішучість виробляє дії, результатом яких і є нова порція радості…
Точно так же будується ланцюжок, що призводить до депресії…
І не шукайте щастя в тимчасових речах, адже тоді й воно буде тимчасовим…
Всі ми буваємо різними, та як би там не було, ми живемо допоки щось горить всередині… Джерелом його є душевне тепло, подароване своїм людям, яке повертається нам новими силами, силами для нового вогню… Живіть, і життя буде дихати всередині Вас на повні груди; існуйте – і життю не залишиться місця всередині Вас…
******************************************************************
Всі закони неба і землі живуть в тобі…
Світ на всіх один… Кожен бере/обирає своє, як з одної квітки бджола бере мед, а павук яд… Саме тому, те, що всередині, змушує нас вибирати дорогу….
Ми отримуємо не те, на що заслуговуємо, а те, чого доб’ємося…
Ти маєш в собі силу гір, міць океану, мужність дикої природи і мудрість всесвіту… Тренуй тіло, загартовуй волю, бережи душу…
Прислухайся до своєї інтуіції…
Тепер, подивись уважно на того, хто з’явився поруч з Тобою. Це одне з твоїх “Я”…
******************************************************************
«Краса – це вічність, що триває мить» Альбер Камю.
Навчіться відключатись…
Давайте енергію тому, хто дає її Вам…
Думайте про те, що може зробити Вас щасливим. Робіть те, що Вам подобається. Будь з людьми, з якими Вам добре. Йдіть тільки туди, де Вас чекають…
Цінуйте тих, хто дивлячись Вам прямо в очі, змушує відчувати, що Ви щось значите в цьому житті…
Віддаючи тепло, ми отримуємо його подвійно…
Розкриваючи своє серце для любові і світла, ми починаємо сяйти зсередини…
Бути щасливим і є свобода…,не ділімо одне ціле на частини…
Намагаючись вчиняти розумно, будьмо мудрими, не забуваймо про свою природу, довіряймо їй…
Приділіть час близькій людині, якій також приємно дарувати Вам свій час, з якою горять очі, хочеться стати кращим, діяти, горіти, жити…, одночасно залишаючись собою, одночасно відчуваючи себе так легко та природньо…
Навчіться цінувати свій час… Наш час – це найдорожче, що є у нас. Ми можемо купити багато всього, можемо звернути гори, але додатковий час ми купити чи заслужити не зможемо, цінуймо його…