Про “стомлену приреченість” й поточну ситуацію…

Стомлена приреченість ( влучний вислів якось застосований Яніною Соколовою з іншого приводу), похоже без глибокої стурбованості нашої влади…
Я не песиміст. Песиміст бачить тунель. Оптиміст бачить світло в кінці тунелю. Реаліст бачить і тунель, і світло в кінці тунеля, і поїзд, що мчить назустріч… Тому гірко на душі.
********************************************
Постояв трохи, слів не говорив,
поусміхався дивними очима.
І ніч у зламах врубелівських крил
стояла довго в нього за плечима.
Л. Костенко
****************************
Колись Василь Ключевський сказав: «Історія не вчителька, а наглядачка: вона нічого не навчає, а тільки карає за незнання уроків», та ще: “Історія – це ліхтар у майбутнє, який світить нам з минулого”.
“Невже наша сумна історія не навчила нас, що тільки тоді ми досягали чогось, коли, забувши на якийсь час наші внутрішні чвари, консолідовувались, коли народні струмки зливались у потоки, а потоки впадали в одну потужну ріку, яка виходила з берегів і нищила всі перешкоди до нашої незалежності? Барабашеві реєстровці, з’єднавшись під Жовтими Водами з запорожцями Хмельницького, дали початок перемог над шляхетською Польщею; двірські козаки Гонти, поєднавшись з гайдамаками Залізняка, здобули Умань і розлились вогнем Коліївщини по всьому Правобережжю; чи ж не єдиний фронт усіх українських політичних партій привів до проголошення IV Універсалом Центральної Ради незалежності України?…” Борис Антоненко-Давидович “На шляхах і роздоріжжях”
****************************************
Чи зацікавлена влада щоб Україна була українською!?
«Нація може пережити та витримати шкоду від своїх дурнів та, навіть, від своїх надміру амбітних синів. Але вона не може вижити після зради зсередини. Ворог біля воріт є менш загрозливим, адже він заздалегідь відомий та відкрито несе своє знамено.
Зрадник же ж вільно пересувається серед стану захисників, його підступний шепіт тихо лунає, шарудить серед провулків, і цей відгомін доходить аж до найвищих урядових залів.
Адже зрадник і не видається зрадником: він спілкується мовою, такою знайомою для всіх його жертв, він освоює те, що у них на думці і висловлює їх же ж міркування; одягаючи маску, він уподібнюється до них. Він звертається до тої найважливішої суті, яка лежить глибоко в наших серцях. Зрадник роз’їдає душу нації та підточує її основи, він непомітно і тихо працює в темряві для того, щоб розкласти опори оборони, і він продовжує заражати державу, аж допоки вона не зможе протистояти.
Навіть вбивцю – і того слід боятися менше» Марк Тулій Цицерон
****************************************
“Долю притягують могутні і владні. Роками вона рабськи лестить свого обранця – Цезаря, Олександра, Наполеона, бо вона любить натури стихійні, подібні до неї самої – незбагненної стихії.
Але іноді – хоча в усі епохи лише зрідка – вона раптом за дивною примхою кидається в обійми посередності. Іноді – і це самі вражаючі моменти світової історії – нитка долі на одну-єдину трепетну хвилину потрапляє в руки нікчеми. І ці люди зазвичай відчувають не радість, а страх перед відповідальністю, яка долучає їх в героїку світової гри, і майже завжди вони випускають з тремтячих рук випадково діставшусь їм долю. Мало кому з них дано схопитися за щасливий випадок і возвеличити себе разом з ним. Бо лише на мить велике сходить до нікчемності, і хто упустить цю мить, для того вона втрачена безповоротно…
Так страшно мстить за себе велика, неповторна мить, лише зрідка випадаюча на долю смертного, якщо той, хто покликаний помилково, відступається від нії. Всі міщанські чесноти – надійний щит від вимог мирно поточних буднів: обачність, прагнення,розсудливість, – всі вони безпорадно тануть в полум’ї однієї-єдиної вирішальної секунди, яка відкривається тільки генію і в ньому шукає своє втілення. З презирством відштовхує вона легкодухого; лише відважного підносить вона вогненної правицею до небес і зараховує до сонму героїв…» Стефан Цвейг «Невідворотна мить».
Шляхи, які ми вибираємо зараз, вірні або помилкові, мало відрізняються від тих доріг, які вибирали колись давним-давно. Все це вже неодноразово розібрано письменниками, і те, що потрапляє в заголовки сьогоднішніх газет, часто можна знайти на сторінках романів колишнього часу…