Переглянуло:

ТАЄМНИЧА ДУША ВОДИ.

Живий організм  це воданаділена душею.
/Е. Дюбуа-Реймон/

Язичницька природна політеїстична релігія (пантеїзмвважає небесний Вогонь (Сонцеі Воду основними засобами створення та існування органічного і розумового життяВогонь у широкому розумінні є атрибутом сонячних Богів  СварогаДажбогаКупайлаПерунаВогнебогаа Вода  Богині ДаниУ матеріальному світі творчість цих Богів проявляється фотосинтезомздійснюваним зеленим піґментом хлорофіломякий під дією сонячного Світла (Вогню), за участю Води та вуглецюсинтезує органічну речовину (рослинний світяк основу життяБудівельним матеріалом для створення хлорофілу є неорганічна речовинаа для синтезу органічної речовини  переважно вуглецьа також усі інші хімічні елементи та Вода.

Трійця «Вогонь-Вода-Речовина» (неорганічна і органічна) повністю віддзеркалює багатобожжя та ієрархічність Природи, а наявність у цій верхівці Богів лише трьох компонентів не обмежує кількості Богів на нижчих щаблях ієрархії пантеїзму (Природи). Ці факти дають підстави стверджувати, що наші далекі попередники за багато десятків тисячоліть до нашого часу вже мали уявлення про фотосинтез як чинник та умову життя, а це свідчить про високу гносеологічну здатність політеїзму. Жодна штучна монотеїстична релігія не спромоглася піднятися до такого розуміння Бога.

Отже, у Природі є справжні дива, які свідчать про існування Бога. Це сама жива Природа і людина. А найбільше диво неорганічного феноменального світу — це вода [1].

Вивчення властивостей води дало дивовижні результати. Вона не підкоряється всім відомим фізичним законам речовинного світу, хіба що за винятком гравітації та фазності, а якби підкорялась, то органічне і розумне життя було б неможливим. Вода начебто спеціально, цілеспрямовано кимось створена для його виникнення і існування.

На роль Бога (Деміурга) і води звертали увагу ще давні філософи. Так Фалес з Мілета (VI ст. до н. ч.). за свідченням античних мислителів Арістотеля, Іполіта, Діогена Лаертія, стверджував [цит. за: 2, с. 43–48], що: а) «Богом він вважав ось що: «Те, у чого немає ні початку, ні кінця»; б) «Старший за всі речі — Бог, оскільки він ненароджений»; в) «він (Фалес) казав, що початок і кінець Всесвіту — вода»; г) «Початком всіх речей він вважав воду».

Після Фалеса Мілетського та Арістотеля (IV ст. до н. ч.) вивченням фізичних властивостей води займалось багато видатних учених, у тому числі Г. Галілей (XVII ст.), X. Ґюйґенс (XVII ст.), Делюк (XVIII ст.), Г. Кавендіш (XVIII ст.), Д. Менделєєв (XIX ст.), П. Бріджмен та Г. Тамман, Е. Уошберн та Г. Юрі (XX ст.).

Вода широко розповсюджена на Землі. Вона присутня на поверхні, в атмосфері, літосфері, мантії. Є вода і на деяких планетах Сонячної системи, в складі комет і астероїдів. Загальна кількість води на Землі становить 1,5 млрд. км3, тобто куб з ребром близько 1150 км. Площа однієї сторони цього куба більше, ніж удвічі перевищує площу України.

Властивості однотипних хімічних сполук, елементів, які знаходяться в одній і тій же групі періодичної системи Менделєєва, змінюються закономірно. Однак в ряду водневих сполук VI групи (Н2Те, Н2Sе, Н2S, Н2О) температури плавлення і кипіння закономірно зменшуються лише у перших трьох, а для води ці температури аномально високі. Густина води в інтервалі температур від 100 °С до 4 °С нормально зростає, як і в більшості інших рідин, однак, досягнувши температури 3,98 °С, при подальшому охолодженні, зменшується, а при замерзанні — стрибкоподібно падає, тоді як у решти речовин кристалізація супроводжується збільшенням густини. Ці зміни динамічно не «законолухняні», адаптивні; вони є пристосованими до температури і змінюються на протилежні. Але ж температура від 100 °С до 4 °С — це якраз та зона, яка визначає можливість виникнення та існування життя, а температура нижче 4 °С — зона збереження життя у водоймах холодних регіонів Землі. Вода здатна до переохолодження, залишаючись рідиною нижче температури плавлення льоду до мінус 30 °С і навіть, ще нижче, аж до мінус 60–70 °С капілярної води, що сприяє виживанню рослинного світу в холодні зими

Питома теплоємність, питома теплота плавлення і кипіння води аномально високі порівняно з іншими речовинами, причому питома теплоємність при 40 °С мінімальна, що близько до значень температури тіла гомойотермних тварин. В’язкість води з підвищенням тиску зменшується, а не збільшується, як мало б бути за аналогією з іншими рідинами. Стискуваність води дуже незначна, а з підвищенням температури ще більше зменшується. Вода найбільш універсальний розчинник: будучи електролітом, вона розчиняє численні кислоти, луги і навіть скло. Вона сама добре розчинна лише в обмеженій кількості органічних розчинників. Важко перебільшити роль води для санітарно-гігієнічних умов життя людини.

Унікальні зміни властивостей води після її проходження через магнітне поле оптимальної невеликої напруги. Магнітні полюси по-різному впливають на властивості води. Під дією північного полюса вона структуризується і набуває антибіологічних й антибактеріальних властивостей, попереджаючи інфекції та зростання пухлин, а під впливом південного полюсу активізує інфекції і пухлини. Вода бере участь у багатьох хімічних процесах як каталізатор.

Вода є основним внутрішньоклітинним і позаклітинним середовищем (в організмі людини, усіх тварин, рослин і мікроорганізмів), у якому відбувається обмін речовин, а також субстратом ряду хімічних і ферментативних реакцій. Вода разом з вуглекислим газом під дією світла бере участь в утворенні органічної, живої речовини і таким чином є матеріалом для створення життя на Землі. Вона становить від 20–40 % до 90–98 % всієї маси рослинних і тваринних організмів.

Не менш дивні властивості має тверда вода — лід. Кристалічна структура льоду звичайного — гексагональна, вона пориста, а якби молекули води в кристалах льоду мали щільну упаковку, як у більшості твердих речовин, то його питома вага складала би близько 1,6 г/см3. Крім аморфної форми, лід має ще 10 кристалічних модифікацій, у тому числі гексагональну, кубічну, тригональну, тетрагональну, моноклінну (що об’єднує три види симетрії). Порівняно з водою менша щільність льоду при замерзанні води призводить до утворення на її поверхні плавучого покриву, що убезпечує водойми від їх промерзання до дна. Залежність між плинністю і напругою у полікристалічного льоду гіперболічна. Швидкість течії льоду прямо пропорційна енергії активації й обернено пропорційна абсолютній температурі, а тому при зниженні температури він наближається до абсолютно твердого тіла. При температурі плавлення його плинність перевищує плинність гірських порід в 106 разів. Завдяки цьому лід не накопичується безкінечно, а стікає звідти, де його утворюється більше, ніж тане.

Останнім часом дослідник біолокації Н. Сочеванов довів, що рослинний і неорганічний світи мають енергоінформаційні поля, які умовно можна назвати «розумом» і «духовністю». «Серед неорганічних речовин лідирують лід і вода, які перевершують за «розумом» і «духовністю» більшість людей» [3. с. 7] На перший погляд, гіпотеза занадто смілива, але вона підтверджує дослідження С. Грофа про надприродні стани свідомості.

Акад. Н. Макаров стверджує: «Немає в природі речовини загадковішої… як вода, що складається з двох газів». «Ніякі інші гази, змішуючись між собою, не утворюють рідини, крім водню і кисню. Навіть такі агресивні гази, як фтор або хлор, змішуючись з воднем, дають фтористоводневу або соляну кислоту лише у водному розчині». Н. Макаров підкреслює, що найунікальніша особливість води полягає в тому, що «будь-який об’єм води — це одна молекула. Справа в тому, що вода — диполь: магнітна частинка з позитивним і негативним полюсами. І всі молекули в ній негайно зливаються в одну — плюс з мінусом і навпаки. Так що і склянка води — одна молекула, і Тихий океан також» [4: с. 42]. І все ж найдивовижнішими, на думку Н. Макарова, є пам’ять та інформативність води. Вражаючий експеримент, який це підтверджує, провели швейцарські вчені. «На одному березі Женевського озера вони розчинили в воді декілька молекул солі. На другому березі зафіксували приладами… ні, не сіль — пам’ять про неї. Але величезна молекула в женевських берегах зберігала цю пам’ять у всьому своєму об’ємі. І відтепер, скільки б не пройшло років, ця пам’ять не зникне».

Ще однією унікальною властивістю води є її інформативність. «Біологи довели, що вода не лише постачає поживними речовинами живий організм. Вона розносить по ньому інформацію. Саме через неї органи живого тіла одержують сигнали про стан один одного, як треба функціонувати. Звідки вода одержує цю інформацію, можна лише здогадуватися. Можливо, з того енергоінформаційного поля, яке, як запевняють сьогодні фізики, огортає і Землю, і кожну людину.» Про енергоінформаційне поле говорить і згаданий вище Н. Сочеванов. хоча достеменно невідомо, що це за явище.

Н. Макаров вважає, що саме пам’ять та інформативність води визначають властивості живої та мертвої води, які отримують за допомогою простого приладу. Мертва вода пам’ятає, як було з самого початку, а жива — інформує, як мають відбуватись життєві процеси. Повним або майже повним біоактивним аналогом живої води є намагнічена вода, яка справляє чудодійний стимулюючий і лікувальний вплив на рослинні і тваринні організми. Такий же вплив чинить навіть ненамагнічена тала вода гірських льодовиків та «холодний (охолоджений — МЛ.) окріп» протягом 2-3 годин після охолодження [4, с. 42].

Що ж стосується органічного життя взагалі і розумного зокрема, то їх підвалини закладені у фотосинтезі, який без участі води неможливий. За рік з допомогою фотосинтезу рослинність Землі засвоює 200 млрд. тонн СО,. утворює 100 млрд. тонн органічних сполук і виділяє 145 млрд. тонн кисню. Фотосинтез — єдиний біологічний процес, який здійснюється зі збільшенням вільної енергії системи, що суперечить закону ентропії.

Вода регулює температуру на Землі. Водяна пара захищає її від перегрівання вдень, а вночі попереджає втрату тепла від випромінювання його в космос. Вона акумулює велику кількість тепла при підвищенні своєї температури до 40 оС, а при подальшому підвищенні тепло випромінюється в атмосферу за рахунок випаровування. Це забезпечує зрошення Землі у вигляді дощу і снігу. Випаровується також і тверда вода — лід.

У матеріальному світі не існує іншої речовини, яка б знаходила таке різноманітне застосування, як вода. Вода — хімічний реагент, який бере участь в виробництві кисню, водню, лугів, азотної кислоти, спиртів, альдегідів, гашеного вапна і т. д. Як технологічний компонент для варіння, розчинення, розбавлення, вилуження, кристалізації вода застосовується в багатьох виробничих процесах. У техніці вода є енергоносієм теплоносієм, робочим тілом у парових машинах, використовується для передачі тиску або потужності. У цілому, в наведеному переліку застосування води її не можна замінити ніякою іншою речовиною або рідиною, у той час як для інших речовин можна знайти багато замінників

Ось лише два приклади. Багато пристроїв або знарядь можна зробити з різних матеріалів. Наприклад, сокиру виготовляли з каменю, міді, бронзи, заліза, сталі. Навіть в органічному світі є приклади заміни одного хімічного елемента іншим. Так, у багатощетинкових хробаків замість дихального піґменту — гемоглобіна на основі заліза — цю роль виконує гемоцианін на основі міді — блакитна кров.

У Природі існує ізотопний різновид води із властивостями, біологічно протилежними до властивостей звичайної води — це важка вода. У ній легкий атом водню 1Н замінений важким ізотопом 2Н — дейтерієм. За своїми фізичними якостями важка вода дещо відрізняється від звичайної. Температура її кипіння дорівнює 101,43 °С, вона замерзає при +3,38 оС, має густину 1 104 г/см3. Вміст важкої води в звичайній складає 1 атом дейтерія на 5000–7000 атомів водню. Хімічні властивості важкої води в основному мало відрізняються від Н2О, однак деякі хімічні реакції в ній уповільнюються або прискорюються у 2-3 рази.

Існує також важкокиснева вода, в якій ізотоп 16О замінений ізотопами 17О і 18О, та дейтерієва вода D2О. а також тритієва (зверхважка) вода Т2О, в якій 1Н замінений на 3Н —тритій. Важка вода знаходить своє застосування в ядерних реакціях і енергетиці як уповільнювач нейтронів та теплоносій в ядерних реакторах а також для одержання дейтерію тощо.

Важка вода, навіть у невеликих кількостях, пригнічує живі організми, а у великих дозах викликає їхню загибель [5].

Таким чином, усі наведені факти стосовно води свідчать про те, що вода виглядає іноречовиною. Яку б властивість води не взяли, вона унікальна, не схожа на відповідну властивість інших речовин. Незважаючи на те, що наука знає про властивості води досить багато, хоча і не все, про те, чим вона є в насправді, не знає практично нічого. Сказати, що вода не підкоряється фізичним законам, а має свої власні, — не пояснює її природи, походження і дивовижних властивостей. Ще загадковішим каменем спотикання для матеріалістичної науки є те, хто і з якою метою створив для неї власні, специфічні закони. У цих проблемах наука б’ється в тенетах своєї ґносеологічної неспроможності, але, захищаючи «честь мундиру», визнати Бога не наважується

Християнська ж релігія, створена юдеями, спримітизувала розуміння святості води (Біблія, 1 М.: 1, 2): «На початку Бог створив небо і землю. А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею і Дух Божий ширяв над поверхнею води» (підкреслення — М. Л.). У наступних актах творення йдеться лише про розподіл, картографію води, а не про її створення. У відповідності з «Книгою Буття» виходить, що воду Бог начебто і не створював, оскільки небо і земля — це аж ніяк не вода. Насправді ж, з огляду на її унікальні властивості, їй мав би бути присвячений окремий акт створення. І ще одна дивина: як могло статися, що 600 000 дорослих євреїв, не рахуючи дітей і отар худоби, 40 років блукали у безводній пустелі після втечі з Єгипту? Воду вони одержували лише кілька разів з волі Ягве — то зі скелі, то морську опріснену воду. Нісенітниця!

Як же можна пояснити феномен води? Вважати, що вона з власної ініціативи пристосувалася до «чужого» їй світу, вийшовши з-під юрисдикції фізичних законів, було б абсолютно безпідставним Думка, що саме життя пристосувало воду для своїх потреб, виглядає ще неймовірнішою, оскільки спочатку повинно було б існувати життя, що не могло б відбутись без води. Можна безкінечно фантазувати з приводу не лише феномену води, а й виникнення життя на Землі, але в підсумку ми неминуче зупинимося на творчій ідеї Бога-Творця (Деміурга).

Найвірогідніше пояснення полягає в тому, що Бог «імплантував» воду в «чужий» для неї світ, попередньо усунувши її конфліктність («реакцію відторгнення»), тобто адаптувавши її закони до умов створення та існування органічного і розумного життя, а потім і людської цивілізації. Вода і життя — ось ті грандіозні чудеса Бога, що були відомі вже нашим давнім Пращурам, які передали нам ці знання у вигляді чарівних поетичних міфів про Сотворення Світу з Води.

Автор: Мирослав ЛЕЛЕКА.

Запрошення до нашого книжкового інтернет-магазину. Тут є багато цікавих і унікальних книг: http://magazin.intelektnacii.top/

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

×
Завітайте в наш магазин!