Переглянуло:

Стрітення (Громниця). 2 лютого .

 

Холод сучасних негараздів буде подолано всеперемагаючим теплом українського Відрод­ження.

Володимир Михайлович Гнатюк (9 травня 1871Велеснів, тепер Монастириського району Тернопільської області — 6 жовтня 1926Львів) — український етнограффольклористмовознавецьлітературознавецьмистецтвознавецьперекладач та громадський діяч, член-кореспондент Петербурзької АН (1902), академік АН України (1924), член Чеського наукового товариства (1905), Празької та Віденської Академії наук.

Від 1899 р. — секретар НТШ. Від 1909 р. — член-кореспондент Російської академії наук. Від 1916 р. — голова Етнографічної комісії НТШ. Від 1924 р. — член ВУАН

Редактор видань НТШ (близько 60 томів Етнографічного Збірника та Матеріалів для української етнології) й Літературно-Наукового Вістника. Директор Української видавничої спілки.

 

Стрітення.

Також    народні назви цього свята Громниці, Зимобор. Головним дійством у цей день зустрічі двох стихій було освячення вогню і води.

 

 

 

На 40 день після Різдва Дажбожого  Зима зустрічається з Весною.  Починаючи зі Стрітення можна співати веснянки та розмальовувати писанки, як акт закликання Весни.Молитви до Сонця, пiснi-замовляння про тепло. З цього дня вже починають закликати Весну, співати веснянки і писати писанки. Вшанування вcix язичницьких Богів, запалювання смолоскипів (христ. церква замінила їх «громничними» свічками). Спостереження за погодою: яке буде Стрітення, така й Весна. Тож хай буде цей день Сонячним!

Використані матеріали з сайту ОРУ…http://oru.org.ua/index.php/bogoznavstvo/kolo-svarozhe/455-lutnevi-sviata.html

СТРIТЕННЯ – ГРОМНИЦЯ.

Друзі, вітаю Вас з нашим одвічним святом Стрітення (старовинна назва Зимобор або ж Громниця), яке займає почесне місце у хліборобському календарі наших Предків і тому здавна шанується в Україні. Адже, як вважається з сивої давнини, в цей день “Зима з Літом зустрічаються”. Селяни, як правило, в це Свято не працюють і уважно придивляються до погоди, бо вважається: хто в цей час переборе (Зима чи Літо), такою й буде погода на початку березня. Ясна і тиха погода віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер – погана ознака. Відлига – жди пізньої весни і бережи пашу і хліб, бо в поле виїдеш нескоро. На цей час день вже чимало прибув (більш ніж на 2 години) і в Природі починають відбуватися зміни, хоча іноді і докучають нічні морози та заметілі.
Дехто зауважить, що до Стрітення ще далеко, адже воно святкується за християнським календарем 15 лютого… Так то воно так, та не зовсім. А точніше – зовсім не так: це прадавнє Свято під впливом християнства не тільки абсолютно змінило свою дату відзначення та з тижневого перетворилося на одноденне, але й, що найголовніше – свою сутність.
Спочатку про дату та період святкування. Сьогодні, як відомо, Стрітення відзначають на 40 день від Різдва Христосового (7 січня) – 15 лютого. Так зазначено і в православних і світських календарях. Але чи відповідає це дійсному стану речей? Адже достеменно відомо, що православне християнство до сих пір не перейшло на більш точний григоріанський календар і тому, як відомо, католицьке Різдво Христоса, на відміну від православного, припадає на 25 грудня. А це вже суттєва причина поміркувати про дійсну дату святкування Стрітення, яка вираховується від Різдва. Окрім того, конче необхідно врахувати ще одну суттєву обставину, яка дослідникам відома давно, а зараз уже не приховується і служителями церкви. Зокрема Глава УГКЦ блаженніший Святослав нещодавно пояснив, що «достеменно невідомо точний день народження Ісуса Христа. Тому в ранніх віках християнства (після проголошення Ісуса Христоса богом на Нікейському Соборі у 325 р. н.е.) святкування Різдва було встановлено в день, коли римські погани святкували День народження Сонця (коли починає збільшуватися світова частина дня). Таким чином християни хотіли наповнити цей день християнським змістом. Бо ж Сонцем світу для християн є Ісус… Таким чином 25 грудня започатковано святкування Різдва. Ми повинні прямувати до того, щоб святкувати Різдво та інші нерухомі свята за точнішим Григоріанським календарем», справедливо вважає блаженніший Святослав.
Враховуючи, що прадавнє свято Стрітення безумовно коригувалося 40 днем саме від РІЗДВА СОНЦЯ (коли день починав прибувати – 24-25 грудня), то, в такому разі, воно припадатиме на  1-2 лютого (у різні роки зміщуючись на 1-2 дні)).
Але є ще одна більш вагома обставина, яку, на думку громади «Трійця», не можна не враховувати. Більше того, ця обставина взагалі кардинально міняє суть справи, перетворюючи одноденне свято Стрітення у багатоденне. Воно і логічно – адже неможливо за зміною погоди протягом лише одного дня передбачити погодні умови для усієї весни. Існують вагомі підстави вважати, що це свято відзначалося не один день, а протягом певного періоду. Підтвердженням цьому слугує також те, що в християнському календарі окрім свята Стрітення Господнього (15 лютого) є ще додатково не тільки Передсвято Стрітення Господнього (14 лютого), але й Післясвято Стрітення Господнього (16 лютого). Більше того – наприкінці цього циклу є ще й Віддання свята Стрітення Господнього (22 лютого). Враховуючи ту тотальну заміну всіх прадавніх свят, яку здійснило християнство, логічно вважати, що тижневе свято Стрітення було заступлене та знівельоване декількома (у данному випадку не менше ніж чотирма), більш-менш пов’язаними між собою християнськими святами. На користь такої думки працює і те, що в етнографічних джерелах є безпосередні свідчення щодо накладання Передсвята Стрітення Господнього на початок тижневого містеріального свята зустрічі Зими з Літом, а Віддання свята Стрітення Господнього співпадає з кінцем прадавнього свята “Громниці”.
Тобто свято Стрітення займає проміжне місце між РІЗДВОМ та ВЕЛИКОДНЕМ – зимовим сонцестоянням та весняним рівноденням. Починається воно на сороковий день по РІЗДВІ і закінчується за сорок днів до ВЕЛИКОДНЯ. Безумовно, ці висновки потребують подальших досліджень та додаткової аргументації, але не брати їх до уваги, як на нашу думку, не тільки помилково, але й просто шкідливо як у моральному, так і, що не менш важливо, практичному значенні. Адже є величезна різниця для хлібороба щодо здійснення реальних прогнозів щодо майбутніх погодних умов весною, які ґрунтуються на одному дні (15 лютого), чи цілому тижні, який, до того ж, починається на пів місяця раніше. Може саме втрата цієї особливості призвела до того, що зараз майже невідома магія передбачення завдяки цьому Святу майбутнього врожаю тощо.
Уявіть, що виходить, коли всі ці різноманітні передбачення Погоди протягом тижневого періоду звести до одного дня – 15 лютого. Хто зможе розібратися у тому хаосі? Такі взаємовиключаючі прогнози викличуть у читача, в крайньому разі, поблажливу посмішку (що з дикунів візьмеш), а частіше – зневагу і презирство. І в цьому є найбільша біда: замість захоплення одвічними неперевершеними знаннями своїх Пращурів, збереження та впровадження їх у життя – зневага та відкидання як непотріб цього безцінного скарбу. А за прогнозами про прихід Весни звернемось до бабака – адже він говорить правду 50% на 50%. Мимоволі виникає думка: а чи не цю кінцеву мету (зневажати та, врешті-решт, відкидати свої святині) переслідували ті, хто на одвічні Свята нашої Землі накладав чужинські, малозрозумілі та штучні, багато в чому просто вигадані міфи.
Світоглядно-одвічне, важливе в практичному житті Свято Громниці-Стрітення широко представлено в українському фольклорі. Згадаймо Зиму в образі старої баби в полатаному кожусі, яка все не хоче відступати і поступатися місцем молодій Весні-красуні. Але й Весна не повинна поспішати, бо може замерзнути. Тому повинно бути все в свій час.
Свято Громниці супроводжувалося багатющими різноманітними обрядами. Зокрема, напередодні свята жінки випікали обрядове печиво – “жайворонків”. Давали це печиво дітям, щоб ті закликали Весну, допомогли їй збороти Зиму. Але виносити його можна було тільки у двір, ще не прийшов час виходити з ними за ворота на вулицю. Це свято прийде пізніше, бо ще рано запрошувати пташок з Вирію – замерзнути можуть.
Безумовно, Свято супроводжують різноманітні гри-взаємодії Зими-Води і Літа-Вогню. Зокрема це простежується у освяченні стрітенською водою громничної свічки (у більш пізні часи) і киданні снігу на палаюче опудало (більш ранній варіант). Дівчата в цей день на перших весняних прогалинах співали веснянки.
В цей день вдосвіта набирають воду (в нову – ще не вживану – посудину). Цю воду пильно берегли – їй приписувалась магічна сила. За народними уявленнями – це цілюща вода. Її використовують при хворобах та навроченнях протягом року. Стрітенською водою ще кропили скот і давали йому її пити – “щоб не хворів”. Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожну “першу” неділю – на молодику. Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і промовляв: “Боже тебе збережи!” Віра в силу Стрітенської води у багатьох збереглася ще й досі. І Вам раджу – наберіть в цей день Стрітенської Води.
Тут же запалюють виготовлену раніше стрітенську (громничу, громницьку, або “громиху”) свічку “щоб весняна повінь не пошкодила посівів, і щоб мороз дерев не побив”.
Цю свічку швидко гасять і зберігають на покуті до літа. Літом, коли часто-густо гуркотять грози, а блискавка може влучити в господарські та житлові будівлі, запалюють громничу свічку і виставляють на двір, як надійний оберіг людей, худоби і майна від лиха, в першу чергу від грому.
Отакий звичай дійшов до нас від Предків, хоч іноді і не зовсім зрозуміла суть всіх обрядів (наприклад обряд пропалювання волосся; магія захисту від вогню і пожеж; магія з немовлятами; відмолювання родового зла, чи прокляття Роду; гадання про врожай, в який день що передбачається тощо).
Отже, світоглядна суть свята Громниці, час відзначення та її обрядовість навіть у значно втраченому вигляді є ще одним свідченням екологічного світорозуміння наших Предків, Звичаю українців жити за природним календарем, зливаючись з природою в одне ціле.
Тож відроджуймо наші прадавні свята – це дорога до розуміння коренів культури нашого народу, основи нашого сьогодення і дороговказу у майбуття, адже саме без нашого минулого нема в нас і свого майбутнього!
З Громницею нас!

За матеріалами Волелюба Добжанського.

 

У народній уяві Стрітення – це свято зустрічі Зими з Літом. Зима колись вважалася старою бабою в полатаному кожушку, приношених шкарбанах та дірявій хустині, поточеній мишами. А Літо — гарною, рум’яною дівчиною.

Після тривалої зими та тріскучих морозів з особливою радістю чекають перемоги літа над зимою. Врешті приходить Стрітення (2 лютого), і Зима, яка в народній уяві поставала старою бабою, вперше зустрічається з Літом, гарною, рум’яною дівчиною.

Християни східного обряду відзначають Стрітення Господнє (15 лютого) як пам’ять про те, що Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після його народження, де відбулася зустріч зі старцем Симеоном. Богослови тлумачать цю зустріч дитини Христа із Симеоном як зустріч Старого і Нового Заповітів, зустріч даного єврейському народу Закону Божого і найвищого закону Божественної любові, принесеного у світ Ісусом Христом.

Походження свята

Але корені цього свята йдуть у сиву давнину. За язичницьких часів Стрітення називалося іще як Стрічення, Стріщення, Громниці, Зимобор. Головним дійством у цей день зустрічі двох стихій було освячення вогню і води.

Освячення вогню трансформувалося з прийняттям християнства у освячення свічок, які називали громничними. Освячували їх у церкві після освячення води, там же запалювали і несли до хати.

Протягом року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи. Такі свічки, за повір’ями, мають виняткову силу і оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, ниву – від бурелому чи граду, а членів родини – від “злого ока” та хвороб.

Запалювали громничну свічку у таких випадках:

– коли над оселею гуляє страшна негода;
– коли виникали труднощі при пологах;
– коли у селі пожежа, або катаклізм;
– коли починалася війна;
– коли людину схопить “чорна хвороба” (епілепсія);
– як людина помирала, запалювали свічку, аби спокійніше перейти їй у світ інший.

Також у цей день святять воду. Стрітенську воду збирали з бурульок і додавали до звичайної води, за повір’ями – така вода цілюща і лікує від багатьох напастей:

– лікує рани і внутрішні захворювання;
– рятує від “злого ока”, відьми, вовкулака, від “пристріту”;
– нею кропили вояків перед боєм та чумаків перед походом;
– пасічники окроплювали нею вулики на початку сезону
а господарі окроплювали худобу під час першого вигону на пасовисько;
– окроплювали стайні та обори від відьм, щоб “не виссали з корови молока”

Кого ж перемагає Літо?

На Стрітення припадає середина астрономічної зими, проте Літо починає потроху нагадувати про себе. До прильоту птахів ще далеко, а саме вони мають принести весну з Ірію на своїх крилах, але перші подихи теплого вітерцю починають гріти зиму.

У народній уяві зима уявлялася власною та незалежною старою бабою. У неї були свої слуги, які допомагали їй триматися увесь цей час.

Дід Мороз у праукраїнській міфології

Також знаний, як Дюдя, Зюзя, Дід Мороз, Морозко, Тріскун, Студенець – міфічний персонаж, чоловік баби-зими, що уявлявся огрядним велетнем зі снігом-інеєм на обличчі, у сніговому кожусі.

За повір’ям приходить 9 листопада з Залізної гори, найчастіше уособлюється в образі сердитого діда з булавою-кострубом у крижаному вбранні. У праслов’янському епосі займав місце Бога зими й холоду, був родичем Сонця й Вітру, проте на час зими навіть могутнішим за них.

Баба-зима призначає його воєводою і він бере землю у своє володіння: сковує землю, заморожує ріки, заморожує ліс і від його холоду-духу скріплять дерева і стогне земля, люди ховаються до хат, а худоба – до хліву. Ані на полі, а ні в лісі не залишається нічого живого – усе ховається від зими, ховається від морозу.

Згадки про Діда Мороза знаходимо у давніх заклинаннях та обрядових ритуалах. Дід Мороз дуже злився на тих, хто не кликав його на кутю у Свят-вечір. Щоб того не сталося, господар виходив на поріг з ложкою куті і гукав: “Діду Морозе, діду Морозе, а йди до нас куті їсти! Коли не йдеш, то не йди на жито, пшеницю і всяку пашницю!”.

Дід Мороз у зарубіжній фольклорній традиції

У російській міфології М.Некрасов показав Мороза злим і жорстоким чаклуном, який морозив людей. У поемі «Мороз — Червоний ніс» Морозко заради забави вбиває в лісі бідну молоду селянську вдову, залишаючи сиротами її малолітніх хлоп’ят.

У англо-саксонській фольклорній традиції знаходимо повну відповідність слов’янському Діду Морозу. Ці народи називають свого міфічного персонажа Jack Frost, що уособлює злий зимовий холод і хрусткий мороз.

Відповідно до англо-саксонських традицій та вірувань до обов’язків Jack’а Frost’а входило малювання візерунків на вікнах. Цей персонаж крім власного мав щонайменше ще три втілення: Old Man Winter та Father Winter. Доречі з християнізацією Британії ім’я Father Winter було замінене на Father Christmas.

Натомість, у сучасній новорічній традиції ми спостерігаємо Діда Мороза, як привітного і лагідного до дітей добродія.

Тож звідки узявся такий незвичний для цього персонажа образ?

Дід Мороз, як різдвяний персонаж, у Росії вперше з’явився на Різдво у 1910 р., проте не отримав широкої популярності. Сучасний образ Діда Мороза формувався переважно радянськими художниками і кінематографістами, протиставляючи його американському Санті, що проник після Другої світової війни до Європи, і категорично мав протиставлятися будь-яким різдвяним традиціям.

За радянські часи образ Діда Мороза створений радянськими кінематографістами у 1930-х рр. У грудні 1935 р. соратник Сталіна, член Президії Центрального Виконавчого Комітету СРСР Павло Постишев опублікував в газеті «Правда» статтю, де запропонував організувати для дітей святкування Нового року.

У Харкові було організоване перше дитяче новорічне свято за участю позитивного Діда Мороза.

Як всім відомо, істина глаголить устами немовляти. Діти на підсвідомому рівні відчувають негативну енергетику образу Діда Мороза, що віками формувався народом. А тому і не дивно, що перша у житті дитини зустріч з Дідом Морозом стає м’яко кажучи шоковою. І лише після отримання подарунка та жартів перше враження змінюється на позитивне.

Сніговій

Другий персонаж, який допомагає зимі кличеться Сніговій. Він уявлявся чепурним дядьком-вуйком, зодягнутим у дорогі шати. Стоїть він на високій горі і за першим наказом Діда Мороза накидає лопатою на землю сніг.

Його діти-сніговії роздмухують сніг, і він рівненьким шаром лягає на землю. Таким чином Сніговій є приятелем Землі, бо укриває її ковдрою від сковуючого холоду. Весною цей сніг тане, напуваючи землю. Але він і боїться весни, бо улітає з першим подихом теплого вітру.

Завірюха та Метелиця

Це наступні персонажі зимового дійства. Завірюха – це гарна, огрядна, весела молодиця, що за наказом свого чоловіка із дітьми-сніговіями розносить сніг по всіх усюдах покриваючи ним землю, щоб добре було саньми їздити.

Метелиця – уявлялася молодою дівчиною, у білому вінку з білими стрічками, у корсетці. Метелиця гарно танцює, граючись зі снігом і підкидаючи його.

Хід боротьби

На Стрітення Зима одягає сім кожухів, а Літо з’являється у самій сорочці. І тоді вони змагаються хто кого переможе.

– Помагай Біг тобі, Зимо.

– Дай, Боже, здоров’я, – відповідає Зима.

– Бач, Зимо, – каже Літо, – що я наробило і напрацювало – ти поїла і попила.

На Стрітення Зима лютує, бо відчуває, що слабне. Уже через місяць прийде перше літнє тепло і Весна вступить у свої законні права. Саме на Явдохи (14 березня) колись відзначали Новий Рік, а тепер зустрічають Весну, закликаючи її веснянками.

Стосовно ж погоди, то на Стрітення існує неймовірна кількість прикмет та прислів’їв, що часто суперечать одна одній. Отже:

* Якщо під вечір потеплішало, то вважалося, що літо перемогло, а тому — «Зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима».

* Якщо на Стрітення півень нап’ється води, то хлібороб набереться біди.

* Якщо на Громницю півень нап’ється водиці, то на Ярила кінь напасеться травиці.

* На Громницю маєш зими половицю.

* На Громницю ведмідь буду свою або руйнує, або заново будує.

* Якщо сонце ясне на Громницю буде, то багато снігу випаде всюди.

* Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.

* Як на Громницю з дахів ся тече, то зима довго ся приволоче.

* Як на Стрітення заметіль дорогу перемітає, то корм відмітає.

* Як на Стрітення капає зі стріхи – не буде з літа потіхи.

* Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів.

* Ясний і тихий день — на хороший врожай і рійбу бджіл.

* Коли на Стрітення відлига — пропаде ще весна надовго.

* Якщо на деревах іній — вродить добре гречка й бульба.

* Якщо вранці випав сніг — на врожай ранніх хлібів, коли ж у полудень — зернові будуть середні, а увечері — недорід.

* На дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.

* На Стрітення повертається птиця до гнізда, а хлібороб до плуга.

* Як капає зі стріх, то так капатиме з очей (себто повернуться морози).

* Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.

Використані матеріали з сайту   http://aratta-ukraine.com/sacred_ua.php?id=101
Література  по темі.
Замовити можна тут:

Генеалогія Богів давньої України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=226

Амазонка. Богиня-Діва-Воїн.

Останній примірник!

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=237

Волховник: Правослов Рідної Віри.

Молитви до Рідних,Українських Богів!

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=174

 

Українська мова – мова вільних людей.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=148

Роде наш красний.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=168

Сотворення Світу.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=178

Антологія християнства.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60

Міфи і легенди давньої України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=187

Коляда. Дитячі щедрівки, колядки та засівалки.

 

Борек і Боги слов’ян.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=93

Молитва до Дажбога.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=236

Український гороскоп.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=239

 

 

 

Комплект 15 плакатів із зображеннями Рідних Українських Богів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=221

Історія України. За Геродотом.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=219

Таємниця матриці укрів-русів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=203

Спадщина тисячоліть.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=213

 

 

 

Міфологія давніх слав’ян (українська — зокрема) є виявом тисячолітнього здобутку духовної культури і творчої уяви народу, відображенням його світоглядності, що бере свої початки із далеких дохристиянських часів. Тож описані в них речі, явища, істоти маємо співвідносити не з подіями того часу, а з творцями міфів — людьми, громадою.

Міфи, що дійшли до нашого часу, безумовно, зазнали певних перетворень — разом з суспільно-політичними та іншими змінами. Всі ті зміни зберігалися в образах та звичаях, в епічних творах: легендах, переказах, бувальщинах, веснянках, колядках, щедрівках, купальських піснях, замовляннях та ін. Знання ж древньої міфології свого народу допоможе краще зрозуміти всі жанри усної народної творчості, сприймати їх як цілісний світогляд наших предків, істотно розірваного після прийняття християнства.

Лебедія. Скарб Полуботка.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=181

Опис України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=183

 

 

 

 

Священна країна хліборобів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=130

Українське народознавство.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=109

Рідні свята в Колі Сварожому.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=104

 

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

 

×
Завітайте в наш магазин!