Переглянуло: 79

Пам’ятi  Русани Гордієнко.

 

Хто знає, той знає?
Вона назавжди залишиться з нами!

Вже скоро рiк, як ти покинула мене,
На роздорiжжi, –
Нових знань, старих прив’язок…
Та певно сум i бiль, нiколи не мине!
Не просто рухатися, без твоïх пiдказок…
Так, ти приходиш i незримою стоïш,
Коли свiчки палю, ворожу чи магiчу.
Мовчиш, i дивишся…
Ну, хитро так, мовчиш,
А най, хоч так, вiдчую Свiтло
Твоє поряд.
Ми не спiлкуємось, немає спiльних тем.
По рiзнi боки, ми, людського iснування!
Лише, твiй погляд вберiгає вiд проблем,
Допомагає, жити далi,
Й направляє…
А ще, я перечитую вiршi, –
Твоï вiршi!
Твоï думки, цю ДивоТворчiсть!
I забуваюся
У золотi зi слiв,
У сонцi мудростi,
У зливi почуттiв…

Автор: Інна Закалюжна.

 

×
Завітайте в наш магазин!