Переглянуло:

“Той хто тримає ланцюг, не вільніший того, хто його носить…” П’єр Бауст


«Той, хто тримає ланцюг, не вільніший того, хто його носить…» П’єр Буаст
***********************************************************************
Ти називаєш себе вільним…
Вільним від чого, або вільним для чого..?
За чим сумуєш? Чого шукаєш?
Немає у того імені … Зливаючись з природою, починаєш розуміти, скільки помилкового в твоєму житті…
У світі безліч стежок і у кожного – своя. Той шлях, що приніс тобі щастя, для іншого може виявитися згубним. Не тягни за собою. Але якщо хтось матиме бажання йти з тобою однієї стежкою, будь добрим попутником…
Є період, коли у тебе є вибір. Дається час і інформація, щоб прийняти рішення. Потім, після деяких “точок неповернення”, цей етап завершується з моментом, коли вибір вже зроблено. Поступово приходить розуміння, що альтернативи, по суті, не існує. І якщо вибір був зроблений щиро, прислухавшись до Серця, то більше не може бути вибору. Тепер ти сам – Вибір, так як тепер ти – частина Шляху, якого дотримуєшся. Вибираючи тебе, люди вибирають Твій Шлях. Будь то спілкування, думка, порада. Більше немає “тебе”. Є Шлях, провідником якого вже є ти…
Тому не шукай хороший шлях – шукай свій! І легше тобі буде йти, як тільки ти усвідомлюєш, що повернення до твого колишньої життя більше немає…

***********************************************************************
Що змушує людей зраджувати тим, кого любимо, брехати, щоб виглядати краще, тим, з ким дружимо, постійно скаржитися на життя, але не змінювати його? Магнетизм, Ненаситність, Жадоба, Заздрість, Ревність, Лінь, Лють…- вони є в кожному з нас. І в той чи інший момент життя видавлює їх з нас… А виявити це в інших набагато простіше як у собі… І в цьому відповідь, чому буває дізнаєшся щось новеньке про близьких знайомих, з якими от тільки вчора ділив квадратні метри душі…Один найстрашніший гріх — нехтувати мозком. Інший — нехтувати почуттями…( з книги “Квартира київських гріхів”)…
А життя продовжує вчити вибирати людей/оточення свого рівня цінностей… Слідувати ланцюжку “подумав – сказав – зробив – відповів” (показник цілісності та зрілості особистості), вчить цінувати свій час, цінувати та дорожити справжнім, розумінню, що запалити вогонь у іншому серце, зможеш лише тоді, коли в твоєму він палає …
Всі розуміємо, теорію, а от на практиці… На практиці свою історію ми пишемо своїм життям (без чернетки). І кожен автор. А пером для цієї історії є наші серця і ніщо їх не замінить …
****************************************************************
Чим старше стаєш тим менше використовуються слова “ніколи”, “завжди”, тим більше помічаєш напівтонів у житті… А з ішого боку розумієш слова: «Для ствердної відповіді достатньо лише одного слова – «так». Всі інші слова придумані, щоб сказати «ні»» ( Дон-Амінадо).
Буває, у людей зовсім різні принципи – тоді годі шукати спільної мови, при різних цінностях, спільні цілі можуть бути тільки тимчасовими…
А все, що з нами трапляється, до того як статися – було посіяне нашими справами, словами, думками…

Микола Ternik

Ternik

Ternik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

×
Завітайте в наш магазин!