Переглянуло:

Люблю осінь…


Люблю осінь.
За теплі дні бабиного літа, які так нагадують про тепле літо, за золоту красоту, за навіювання роздумів.
В цей час природа найбільше нагадує нам про цінність домашнього тепла і затишку.
Осінь – найбільш філософська пора року. Вона дає нам дзеркало, щоб заглянути всередині себе, почути, про що нам хоче розповісти тиша всередині нас. Адже часто, ми бачимо багато, але не помічаємо головного. Осінь вчить цінувати, відрізняти справжнє.
А природа. Природа не терпить порожнечі. Рано чи пізно, все обов’язково заповнюється, а ось чим, залежить від нас.
Передбачення та попередження проблем – підтвердження професійності, а щодо життєвих питань – мудрості…
***************************
Люблю осінь, навіть за не завжди теплий осінній дощ…
«Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.
Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.
Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,
і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!
А це уже віки. Ніхто уже й не зна,
в туманностях душі чи, може, Андромеди —
я в мантіях дощу, прозора, як скляна,
приходжу до живих, і згадую про мертвих.
Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.
Він добре вам зіграв колись мою присутність.
Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.
І, може, це і є моя найвища сутність» Ліна КОСТЕНКО
***************************
«Люблю дощ – він приносить з собою запах неба» Макото Сінкай.
– Вітер не завжди лагідний. І ми буває просто втомлюємось…
– Так, саме тому небо буває плаче дощем, щоб змити сльози, чи допомогти змити щось з душі, даючи сили прорости чомусь новому. Саме тому деякі люди насолоджуються дощем, інші просто промокають…
– Ну…, дощ буває всякий, як і в житті буває всяке…
– Мабуть саме тому, дощ, буває викликає не завжди зрозумілий смуток…, особливий, який змушує слова ставати теплішими, людей добрішими. Іноді дощ моросить дрібними краплями, а іноді – суцільна злива. І коли дощ застає нас зненацька, нам трапляються люди, готові поділитись парасолею…
Цінуймо їх…
Осінній дощ… Навіть звичайна чашка з гарячим напоєм здається робить оточуючих «теплішими» – більш доброзичливими, щедрими…
***************************
Послухай тишу всередині себе. Повір, їй є, що тобі сказати…
“У того, хто звинувачує інших, попереду довга дорога. Той, хто звинувачує себе, вже пройшов половину шляху. Той, хто не звинувачує нікого, дійшов до кінця” Буддійська мудрість.
«Прислухайся до шепоту і тоді тобі не доведеться слухати криків» Приказка індіанців.
Все, що з нами трапляється, до того як статися – було посіяне нашими справами, словами, думками…
А життя…, життя весь час відволікає нашу увагу, і ми навіть не встигаємо помітити, від чого саме…
Не забуваймо, що куди спрямована увага – туди тече Енергія Життя …
І шляху немає ніде, але якщо він тобі потрібен, то ти на ньому стоїш …
ПОЧНИ ЗМІНИ ІЗ СЕБЕ! ТИ НІХТО З ОТРУЄНОЮ ДУШЕЮ І УБИТИМ ТІЛОМ!
Ми отримуємо не те, на що заслуговуємо, а те, чого доб’ємося. Всесвіт любить швидкість. Не відкладайте, не роздумуйте, не сумнівайтеся. Коли є можливість, імпульс, внутрішнє відчуття – дійте. А прагнучи до мети, не забувайте жити сьогодні…
***************************
«Я йду в себе і відкриваю цілий світ» Гете
Так, але пам’ятаючи, що дорога вглиб себе нескінченна. Ти можеш зайти так далеко, що сам станеш глибиною… Довго вдивляючись в безодню порожнечі, поступово можеш сам в неї перетворитися … А порожнеча, дуже швидко перетворюється в хаос… В хаосі вмирає надія…
Наші наміри створюють систему поглядів раніше ніж ми їх усвідомимо, і лише запрошують нас описати, уже їх наслідки…
Не шукай підтвердження своїм сумнівам, інакше їх і знайдеш. Шукай радість в моменті, і знайдеш підтвердження своїй силі, зможеш створити атмосферу щастя…
Не бійся змін – інакше мрії так і залишаться мріями…
А перейшовши певний рубіж, раптом починаєш бачити більше, слухаючи інших починаєш розгадувати формули подій, їх внутрішній сенс, не відділяючи свої інтерпретації, а піднімаючись над ними…Розуміючи, що потік життя – це як би продовження твого тіла, продовження твоєї душі, матеріалізація фантазій і страхів…Починаєш сприймати те, що відбувається з тобою у зовнішньому світі, як дзеркало свого внутрішнього світу…
Тому:
“ Якщо ти щиро хочеш побачити,
Як сонячне світло грає на листках,
У тебе повинні бути чисті вікна” Рам Цзи.
***************************
Будь які відносини дзеркальні.
Ми відображаємо один одного, і повинні навчитися бачити в інших себе.
Змінюючи себе – змінюємо дзеркала…
Й тому, щасливими відносини стають не тому, що люди так здорово ладнають один з одним, а тому, що вони вперто долають ті моменти, де вони не ладнають. Й тому, підтримка – найважливіше, що буває між близькими людьми…
І двері в людські відносини відкривається на себе.
Шкода, тільки з віком ми починаємо розуміти, що не в усі закриті двері треба стукати, і не в усі відкриті заходити. А в житті все, і добре й погане, починається з того, що хтось колись комусь просто повірив.
І випадковостей не буває. Кожну хвилину нам даються відповіді, і треба тільки зрозуміти, на які саме питання…
І якщо тобі коли-небудь захочеться знайти таку людину, яка зможе допомогти тобі здолати будь-яку, навіть найважчу біду, чи зробити тебе щасливим, ти просто подивись в дзеркало і скажи: «Привіт!»…
***************************
Друзі / близькі пізнаються в біді. І чим складніше біда, тим точніше йде сортування…
Люди часто люблять говорити: “Я цього / всього добився сам», абсолютно забуваючи, про тих, без кого цей шлях був би неможливий … Адже для проходження якоїсь певної частини нашого шляху нам необхідно об’єднуватися з іншими людьми. Об’єднавшись з іншою людиною, ми разом стаємо тим цілим, яке і допомагає цю частину шляху пройти.
І відносини між чоловіком і жінкою – це завжди відносини двох співзалежних половинок. А від того, наскільки ясно вони бачать справжню причину об’єднання і пред’являють її один одному, залежить щастя, гармонія і краса їх відносин.
Для цього кожен повинен робити свій крок, поки обидва не зіткнуться губами. Постійно, все життя…
І навпаки, злість, робити щось «у відповідь» – це пити отруту обом з одного келиха. Потрібна мудрість виливати з посудини те, що вбиває, а замість нього наливати те, що п’янить.
Що ж змушує людей зраджувати тим, кого любимо, брехати, щоб виглядати краще, тим, з ким дружимо, постійно скаржитися на життя, але не змінювати його?
Магнетизм, Ненаситність, Жадоба, Заздрість, Ревність, Лінь, Лють… – вони є в кожному з нас.
І в той чи інший момент життя видавлює їх із нас.
І виявити це в інших набагато простіше як у собі.
І в цьому відповідь, чому буває дізнаєшся щось новеньке про близьких знайомих, з якими от тільки вчора ділив квадратні метри душі…

Ternik

Ternik

×
Завітайте в наш магазин!