Потрібна мудрість, воля і єдність українців

Розрізаний стратегічний бомбардувальник Ту-22 на військовому аеродромі біля Полтави, 12 листопада 2002 року. Літак знищено в рамках відмови України від ядерної зброї, що було обумовлено Будапештським меморандумом, підписаним 5 грудня 1994 року. Згідно із цим Меморандумом США, Росія і Велика Британія зобов’язалися, поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України…
Проте. Московія восьмий рік, як розтоптала «Будапештський меморандум», й далі топче всі наявні міжнародні угоди, напавши на Україну, анексуваши території, вбиваючи українців з цинізмом не знаючим меж.
Що ж міжнародна спільнота, окрім «глибокої стурбованості»?
Так, на дипломатичному рівні, санкції, навіть допомога грошима, зброєю ( не безкорисна звичайно, мало того, якщо відверто, то в межах прямих геополітичних інтересів «гарантів»). Проте, коли постало питання великої вірогідності розв’язування московією повномасштабної війни проти України, у гарантів виявилось небагато інструментів виконання своїх зобов’язань, МАЛО ТОГО, ЗВУЧАТЬ НОТКИ ПРО ПОСТУПКИ ІЗ СТОРОНИ УКРАЇНИ (будь – які поступки московії – крок на шляху до капітуляції, й тут потрібно бути вкрай принциповими нам, українцям, адже на владу надії немає)…
Звичайно, багато “гаранти” говорять про «пекельні санкції», проте, воювати українцям проти цинічного агресора – московії, вчергове відстоюючи свою незалежність, потрібно самим.
Ніхто не очікував, що хтось буде воювати за нас, але, підписуючи Будапештський меморандум, гаранти взяли на себе зобов’язання, й логічно, що розробка і впровадження дієвих механізмів, це їх питання. Адже всім зрозуміло, що при бажанні і політичній волі гарантів, достатньо хоча б частки з декларуємих зараз «пекельних санкцій» з самого початку агресії московії і українцям не довелось би братися за зброю, в московій, й думки про безкарність не виникло б, не було б десятків тисяч загинувших українців, сотень тисяч понівечених доль, а Україна зайняла б достойне місце у світовому співтоваристві, з нормальним рівнем добробуту українців.
«Сьогоднішня світова політика – це глобальна сутичка Америки, Росії і Китаю за володіння ресурсами планети. Всі три гравці зацікавлені в ЄС як ринку збуту товарів, але роздратовані ускладненими демократичними процедурами, тож охоче експлуатують розділеність ЄС. Всі три гравці готові до різних форм гібридної війни. Україна ж опинилася в епіцентрі цивілізаційної сутички між Росією і демократичним світом. Якщо Україна хоче вистояти в цьому протистоянні, нею повинні керувати вищого польоту геополітики, правники, економісти, фінансисти – з системною освітою, міжнародним досвідом і масштабним баченням небезпек і викликів сучасного світу» Із інтерв’ю з Оксаною Пахльовською.
На жаль, немає у нас української влади, такої, про яку говорить в інтерв’ю дочка Ліни Костенко. Й надіятись українцям потрібно тільки на себе, вчергове час доленосних рішень.
Що ж до світової справедливості, то це гарна дівчинка, про яку так мріють. Та ця дівчинка любить сидіти на колінах мультиміліонерів. Принаймі, ніколи не сяде на коліна раба.
Папірці і чорнило матимуть значення тільки тоді, коли знайдеться достатньо гострих мечів і досвідчених воїнів, здатних боротися і відстоювати свої права.
А світова історія підтверджує, що при єдності, сама маленька але горда країна може протистояти будь якому агресору. Не можна перемогти того, хто захищає свою Родину, Батьківщину.
Землю, на якій сьогодні ми живемо, тисячі років відвойовували наші пращури у половців, хозар, греків, татар, турків, угорців, поляків, московитів та інших ворогів.
Земля скроплена кров’ю і потом усіх поколінь українців, які жили на ній, боролися і помирали за неї.
Земля освячена для нас Духом Волі предків, й ми маємо передати її нашим нащадкам!
Україна має бути українською!
Слава Україні! Героям Слава!