Поетичні шедеври Руслана Морозовського.
Не будуйте попівського раю.
“ Церков-домовина Розвалиться
і з-під неї Встане Україна. ”
Тарас Шевченко
Припиніть ви, нарешті, про маму
Та погляньте навкруг — тут і там
Українки стоять табунами
Пропонують себе бардакам.
На борщі заробляють, на каші.
Як на глині під час толоки.
Не обходять їх стогони ваші
Ні про мови, ні про язики.
Серед них малолітні вагітні,
Катерини безумно кругі,
Чорні вдови, повії бездітні
У єдинім голоднім гурті
Не вгава ані гнів, ані смуток.
Та, здається, що світ остовпів,
Бо тим більше число проститугок,
Чим численіша зграя попів.
Припиніть лицемірні молитви
На мозолі та на рушники, —
Не бува перемоги без битви,
Тільки в бій не підуть бардаки.
Не піднімуть на ворога дрюччя,
Будуть смирні, як сірі воли.
Припиніть на Тарасові кручі
Будівництво хреста Кабали.
Не брешіть на святого Тараса.
Не зганяйте народних страждань
До юдейського іконостаса
На смердючій молитись Йордан.
Не будуйте попівського раю.
Придивіться — з народного дна
Крізь імлу, що його огортає,
Видибає вогонь Перуна!
Поклик раси.
Кількість білого населення
на земній кулі насьогодні становить
8% проти 50% на початку XX ст.
Я білий світ люблю,
А в чорну тьму не вірю.
Я білий цвіт люблю,
Прозору воду ллю, —
Змиваю чорний бруд,
Як мию білу шкіру.
Я чорного нічого не люблю.
Я не люблю злодюг —
Керманичів хаосу,
Чорнобильського зла,
Вселенської біди.
Люблю блакить очей.
Люблю русяву косу.
Люблю красу дівочої ходи.
Я підлих не люблю,
Як біль радикуліта.
І хохмача кривлянь
Огидних не терплю.
І жирної щоки Небритого семіта
В телеекрані також не люблю.
Я люто не люблю
Провладного дебіла,
Що надра та грунти
На продаж виставля.
Я не люблю, коли
Моя землячка біла
Народжує небіле немовля.
Я не люблю, коли
Національний сором
Не проявляє дій,
А тане, наче віск.
Я не люблю, коли
Не кряче чорний ворон,
Сідаючи на вражий обеліск.
Я чорних не люблю
Любителів облуди —
Сектантів, проповідників, ченців.
Але люблю, коли
Крокують білі люди
Під прапорами білих праотців.
9.03.2005
Спасаймо Брута!
Коли народ незрячий, наче Вій,
Коли йому опущено повіки, —
Обдумано і вивірено дій,
Щоб тямою прозріли чоловіки.
Нечистій силі не годили щоб,
Яка в житті б їх не спіткала скрута.
Щоб аферистам — карбували лоб.
Але від лиха щоб спасали Брута!
Адже не винен бідолаха Брут,
Що панночці потрапив був на око.
З ким не бува? Адже не в тому блуд,
Що з відьмою він стрівся ненароком.
У Гоголя написано адже —
Всі відьми ті — насінням хто торгує.
Погляньте: часом майже в негліже
На ярмарок спокуса марширує!
Тому нам класик зрозуміти дав,
Що Брут Хома не в тому винуватий,
Що панночка… А тим він постраждав,
Що біблію почав декламувати,
Та ще й вночі — всю нечисть поскликав —
Зіграла роль облудна чорна книга.
І задарма життя бурсак поклав
На аспідний вівтар архистратига.
Хомі б радіти між розкішних трав,
А не конати ради парастаса*…
Так і з народом: краще б він читав
Сковороду та Кобзаря Тараса.
Франка Івана, Лесю, Шаяна…
Спасіння треба саме в них шукати!
А не кабальні чорні письмена
Вивчати тупо і декламувати!
Зоряні мости.
Без рідних заповітів, без мети
Століттями минали покоління.
Кого бороти та куди іти, —
Не наше диктувало нам сумління.
І Всесвіт весь над нами кепкував,
Як ми зійшли з космічної дороги,
Бо каган Володимир заснував
На лихо нам хрестаті синагоги.
Та ми відновим Зоряні Мости,
Але не під егідою Давида.
Кого бороти та куди іти, —
Підкажуть нам закони Світовида!
І вже не подолає нас ніхто
З усіх на світі найпідліших націй,
Хоч вороги додумалися до
Приватизацій-колективізацій.
Вони Христом не заморочать нас,
Нащадків Берестечка та Базара,
І братній клас не нацькують на клас
Під проводом бандюги-комісара.
Бо ми відновим Зоряні Мости,
Але не під егідою Давида.
Кого бороти та куди іти,
Підкажуть нам закони Світовида!
Роксолана.
Не потрібна орда, не потрібні набіги Османа.
Не потрібен полон, КГБ чи гестапівський штаб!
Добровільно втіка з Батьківщини дурна Роксолана
В мусульманський гарем, чи в раби до нацмена, хоча б!..
Бо не знає взірця Рожаниць і Праматері Лади;
Бо не зна Заповіт і Закон Українських Богів,
І з дитинства руша в манівці без пуття, без поради
На смертельну ганьбу, на потіху тяжких ворогів!
Колись французів врятувала Жанна,
Очоливши до бою вояків.
А козаки..чекають… Роксолану
Для порятунку, протягом віків!
Та ніякий Христос, ні Марія її не рятує;
І ніякий козак, ні архангел и не спаса,
Тільки з отрочих літ сутенер за дівчиськом пантрує
І хлібами батьків як телицю її випаса!
І настане пора, і настане злощасна хвилина
Буде зроблено так, ніби рабства хотіла сама;
Буде зроблено так, що зламається, наче билина,
На голгофі знущань, розіп’ята вітрами всіма!
Колись французів врятувала Жанна,
Очоливши до бою вояків.
А турків й досі плодять роксолани
Тай з мовчазної згоди козаків!
І в безумстві журби, в наркотичнім тумані омани,
В залізяччі арен чи в колоні хрестатих сутан
Рідна маги раби упізнає свою Роксолану
На панелі віків посеред українських путан.
І не треба орди, не потрібні набіги Османа,
Не потрібен полон, КГБ, чи гестапівський штаб!
Добровільно вгіка з України дурна Роксолана
В мусульманський гарем чи в раби
до нацмена, хоча б!
Колись французів врятувала Жанна,
Очоливши до бою вояків.
А турків й досі плодять роксолани
Тай з мовчазної згоди козаків!
Приходь, Княже!
Я знов і знов іду до Святослава,
Питаючи, коли прийдеш до нас?
Поглянь, яка розтерзана держава,
Яку колись ти від хазарів спас.
Прийди з дохристиянського далека
Дивись у нас оказія яка, —
Що для хазара “право чєловєка”,
Для слов’янина — право кріпака.
В Європу шлях нам вказує Варшава,
В Єрусалим — Давидова звізда.
Та ще й в гаранта радником Пасхавер —
Не Морозенко, не Сковорода.
Чи не тому гаранта на коліна
Поставили рабини та попи?
І колінкує ціла Україна
До тих Європ, схиливши черепи.
І погаса рожева ейфорія,
І клекіт помаранчевий притих, —
У нас могильна чорна індустрія,
Новітні технології — у них.
Якого від Європ чекати плоду
Хай скаже той, хто втік на чужину.
А вдома більше вимерло народу,
Ніж вибито за світову війну.
Але убивці чваняться ще й миром,
Що мовчки вимира убогий люд,
Обдурений євангельським кумиром —
Тисячолітнім винаходом юд.
Хіба то мир під гнітом агентури?
Чого чекати? Вождь ти, чи не вождь?
Приходь мерщій, бо загребуть нас кури.
Очолюй військо, княже, і приходь!
5.03.2005
Відлуння віків.
“Ходімо до степу нашого і борімосяза життя наше, як герої,
а не як худоба безсловесна… ”
Велесова Книга 8(2)
Не торкнувши струни, не продовжити Пісню Бояна,
Не здобути звитяг в бойовищах за Тмуторокань,
Не загоїти ран, не пробитись крізь терни обману;
Не торкнувши струни, не здолати гірких нарікань.
Не торкнувши струни, не навчитися величі духу,
А минувши біду, — не вловити могугності мить;
Не торкнувши струни, не відчути всесильності руху;
Не торкнувши струни, Пам’ять роду в душі не збудить.
Бо стадам новоліть — затуляють минуле легенди,
І біблійна брехня скаламучує розуму суть,
Бо на тисячу літ Коляду закувавши в календи,
Біля нових голгоф українців хозари пасуть.
А навколо розп’ять у кадильному димі попівство
Алілуйний дурман проповідує вдень і вночі,
І затьмарює світ звичайнісіньке шулерське дійство,
І юдей-олігарх викрада у Фортуни ключі.
Як в наперстковій грі, простака обдеруть до сорочки –
Тут немає добра, а лише примітивний обман…
І змовкають пісні про весняні сади та ставочки —
Чи ж почнемо з нуля, як заведено здавна в слов’ян?
Ні! Продовжим себе у Сварожому Колі могутнім,
Де орійська луна Слава месників-захисників,
Де, як струни, слова між минулим напнуті й майбутнім
Не торкнувши струни, не збагнути відлуння віків!
Хай орійська луна, подолавши облуду ворожу,
Відвойовує світ у примар, заморочень і снів!
І прокинеться Честь розіп’ятого племені Божа —
Та Перунова міць української Слави синів!
Література для замовлень.
Великий код України-Русі.
http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=296
Старовинна магія українців.
http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=245
Таємниця матриці укрів-русів.
http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=203
Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.
