Переглянуло:

Жорстокість царя юдейського.

 

Але прийшов час відкрито поговорити про дії та “науку” цього юдейського нациста — “царя юдейського” (Луки, 23: 3). Уважний детальний аналіз усіх чотирьох євангелій: від Матвія, Марка, Луки і Івана дає повне право розвіяти міф про “вселюблячого” бога Ісуса.

Надзвичайна жорстокість, егоїстичність і мстивість Ісуса проглядається вже в дрібницях. Ось як про це пише євангеліст:

“…Коли вони (Ісус з учнями) вийшли з Віфанії, Він ЗГОЛОДНІВ. (Це деколи траплялося з тим, хто за старими євангельськими легендами неодноразово годував багатотисячні натовпи хворих юдеїв, не сходячи з місця і навіть не затрачаючи найменших зусиль). І, побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, — бо не пора на фіги була. І промовив Ісус до нього: “Щоб більше ніхто твого плоду не з’їв аж повіки!” А Його учні все те чули… А, проходячи вранці, побачили фігове дерево, УСОХЛЕ від кореня. І, згадавши, Петро говорить Ісусу: “Учителю, глянь — фігове дерево, що Ти прокляв, УСОХЛО!” Ісус відповів: “Майте віру Божу!..” (Марка, 11: 12—14, 20—22; Матвія, 21: 18—22).

Це, до речі, найабсурдніше місце в усьому Новому заповіті: християнський “бог в людській подобі” не зміг визначити, яка пора року на дворі. І це той, кому християни вперто приписують творення всього сущого, укладу на Землі й у Всесвіті, хотів зірвати фіги в той час, коли “не пора на фіги була” і обдурився. Але він достойно виправив помилку: як “бог”, наділений могутньою неземною силою, він прокляв дерево, яке жило за законами, встановленими Богом, так, що воно навіки висохло.

Воістину влучно зауважив Павло:

“Страшна річ — упасти в руки Бога Живого” (Євреям, 10: 31).

Автор: Світояр.

Засторога

Засуджено в Едемі смоківницю:
Плодів не буде. Так угодно Богу.
Смачні занадто. Хай ростуть кислиці.
Для вискочнів це буде засторога.

Краса – вогонь. Пече нестерпно очі.
А Він ревнивий, заздрісний, лукавий.
Нехай черва довершеність поточить,
Покриє листя патока іржава.

Буяє дереза, чортополохи,
Бамбук у небо вистромив кинджали.
Інжиру віти обростають мохом,
Пусті суцвіття покривають галли.

Смоква усохла. Піде на багаття.
З пилою садівник іде до саду.
Від клумби чути крики і прокляття:
Божок ламає запашну троянду.

Олександр Сушко

(за мотивами твору Оксани Розум)

Література, яку можна замовити тут:

Антологія християнства.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60

 

 

 

 

×
Завітайте в наш магазин!