Переглянуло:

ЦЕРКВА.

Смиренний дух, смиренне тіло,
Смиренні думи в головах –
Шепочуть «Господи, помилуй!»
Смиренні люди по церквах.
І опустившись на коліна
Перед іконою Мерця,
За тіло молимося тлінне
В ім’я і Сина, і Отця.
Та не про те благаєм Бога,
Аби зберіг землі красу –
Вимолюєм легку дорогу,
Дешевий хліб і ковбасу…
Десь бійня сталася кривава,
Але – то в іншій стороні,
Белькочемо: «Ісусу слава!»,
Бо там не маємо рідні…
Бо ми хохли – не українці,
Батрачим на чужих панів.
Тож хай знущаються чужинці:
Господь терпів і нам велів…
Весь руський люд неначе вимер –
Замкнув і душі, і вуста,
Бо князь кривавий Володимир
В провідники надав Христа.
І впала Руськая держава,
Що в ворогів вселяла жах.
І вже ні величі, ні слави –
Перетворилися на прах.
То, може, схаменутись варто,
Замислитись: куди іти?
Та віру рабську занедбати
І скинути з себе хрести!
Так, рідну віру ще не пізно
Відроджувати у серцях –
Пробачать нас кумири грізні
І навернуть на Правий шлях…
© Григорій Новохатько
Література про люте християнське зло. Замовити можна тут:

Антологія християнства.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60

 

Переоцінка Духовної Вартости.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=274

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

×
Завітайте в наш магазин!