Переглянуло:

Християнська “етика” в школі Шукаємо автора

 

 

Можемо переконатись, що новітні єзуїти на державному рівні порушують основний закон України, Конституцію, яка в статті № 35 вказує:

“Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.”

Але,кримінальні злочинці,на державних посадах безкарні:

Міністерство освіти України ЗАТВЕРДИЛО підручники християнської етики” для дітей.

Можемо переконатись, що новітні єзуїти на державному рівні порушують основний закон України, Конституцію, яка в статті № 35 вказує:

“Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа – від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов’язкова.”
Для цього державними адміністраціями Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської областей і їхніми управліннями освіти розроблено методичний посібник “Програма предмету “християнська етика” 1 – 11 класи (Львів, 1997 рік) з додатком програм для 1 та 4 класів, 2003 рік.
Ось цей посібник і не забарився.

Для першокласників тут є авторитетна рекомендація вивчати “християнський символ – хрест і необхідність пошани хреста”.
Це навмисне привчання українських дітей до пошани смерті і її символу, – хреста, а насправді шибениці ,приводить до зростання пасивних українців і до їхньої національної неповноцінності. Тим часом українські національні і релігійні символи, Свастика і Трисуття, які стимулюють українців до боротьби за виживання нації і до законної праці, — паплюжаться, дискредитуються, замовчуються.

П’ятикласникам рекомендується вивчати “джерела християнської моралі, а саме Біблію – книгу життя та історії спасіння людства і славних постатей Старого Заповіту”.
Це свідомо направлено на деморалізацію українців з огляду на суто жидівське — в ро-зумінні корисності — функціонування Біблії; і це направлено на виховання в українцях усвідомлення вищості жидів – “славних постатей” старого заповіту — Абгам, Сага, Ісаак, Яків (Ізгаїль), Гахіль, Гебекка і т.д. і т.д.
В якості славних постатей Старого Заповіту – Біблії – українцям пропонується розглянути й Абгамового племінника на ймення Лот, якого напоїли вином дві його доньки до втрати пам’яті з метою завагітніти від свого батька!!! Світ не знає іншого народу, який би не тільки робив таку мерзоту, але й виставляв цю мерзоту напоказ для навчання дітей інших народів. Ось і вони — обидві богообрані донечки   біля  свого богообраного батька:

 

Дивлячись на них, складається враження про їхнє, викликане почуттям сорому, небажання бути побаченими. Але це їхнє особисте горе. Українські освітяни на високих посадах краще знають, що, власне — крім неможливості аборту — треба знати українським п’ятикласникам про п’ятимісячну вагітність. Звичайно ж, це — суворе дотримання славними постатями Старого Заповіту вказівок цього Заповіту щодо чистоти іудейської раси, нехай і через зачаття дітей дочками від свого батька. Ось, що треба знати українським п’ятикласникам!
Можливо, тверезий Лот не пішов би на свідоме кровозмішання з наступним звироднінням жидівства, яке своєю агонією травмує всю нормальну людськість. З цього приводу джерело християнської моралі – Біблія – підтверджує:

“ … І промовила старша донька молодшій: “Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі („звичайно” означає — чоловіка з роду Авраама. Бо інші чоловіки є, та вони несвяті, нежиди, заборонені для святих жидівок. — авт). Ходи, — напіймо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого батька.” І ночі тієї вони на-поїли вином свого батька. І прийшла старша і поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла і коли встала. І сказала старша молодшій: “Ось я поклалась з батьком своїм. Напіймо його та-кож цієї ночі, і прийди ти й покладися з ним, — і оживимо нащадків від нашого батька.” І також ночі цієї напоїли вони вином батька свого. І встала молодша й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала. І завагітніли обидві дочки від батька свого…”
(Біблія. Книга Буття; 19, 30-36)

Очевидно для розвитку уяви українських п’ятикласників, особливо п’ятикласниць, пропонується уявити, яким чином обидві доньки доводили до стану ерекції статевий член свого сп’янілого до безпам’ятства батька.
Семикласникам пропонується вивчати “моральні засади християнства, і що Ісус Христос – велика постать історії та ідеал людської досконалості, згідно з посланням апостола Павла до жидів, 13; 8”
„ … Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий…”

Навіки Той Самий? Це щось знайоме! Прибитий тими самими цвяхами? Ні, тут щось інше. Овва! Та це ж гасло — семпер ідем — інквізитора Римської і Всесвітньої Інквізиції кардинала Оттавіані, який не погодився на переміну назви (всього-на-всього!) „Інквізиція” на „Конгрегація доктрини віри”, і який залишався завжди Той Самий інквізитор, латиною — semper idem. Звісно ж, малі українці мають звикати до незмінної ролі Інквізиції.
Ми не можемо не звернути свою увагу на те, як українських дітей обводять стороною від повної аморальності Ісуса, який говорить:

“ … Хто більш, як мене, любить батька чи матір, той мене не достойний. І хто більш, як мене, любить сина чи дочку, той мене недостойний…” (Матвій, 10; 37).

Восьмикласникам рекомендується вивчати “святкування суботи в старому заповіті”.
Цим переслідується мета залучати українців до вивчення жидівської обрядовості. При цьому рідна українська обрядовість стирається з пам’яті українця. Він робиться манкуртом завдяки християнській етиці і моралі. Адже ж не рідне українське свято Купала він вивчає.
Випускникам української школи, учням і ученицям одинадцятого класу робиться ін’єкція християнської суті — нагірної проповіді Ісуса Христа, пропонується її зв’язок з витоками моралі жида Мойсея, і пропонується просити: “Боже, нам єдність подай”.
Нагірна проповідь обіцяє блаженство для всіх нікчемних і притуплює прагнення українців до самовдосконалення і поступу. Нав’язування українцям думки про органічний зв’язок з Мойсеєм сприяє утвердженню в Україні жидопоклонства і комплексу національної неповноцінності українців. Знаючи, що єдність українцям може дати лише їхня Українська Рідна Віра, християнізм пропонує просити єдності у небога-Ісуса. Бо підступний християнізм виконує завдання христо-глобалістів з роз’єднання українців як між собою, так і між іншими арійцями.

“ … Я прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, а невістку з свекрухою…” (Матвій, 10; 34).

Це вже не кажучи про нав’язування українцям рабського розуміння самої суті єдності. Бо вільні люди об’єднуються лише у випадку зовнішньої загрози, а в умовах мирного часу живуть кожен своїм життям.
Християнізм знає про релігійний розкол в Україні і свідомо навчає українців ще змалку до роз’єднання. Він (йдеться про католицизм) нав’язує думку про істинне християнство одних лише католиків, і про нехристиянське життя інших християн: православних, протестантів, сектантів.
Книга для дітей “Приготування до першого святого причастя” (Львів. “Стрім”, 2002 рік) на сторінці 63 вказує однозначно:

“ … Ісус Христос заснував тільки одну Церкву – Католицьку. Її голова — Папа Іван Павло Другий, а в Україні — Любомир Гузар…”
Не говориться лише про те, що причастю обов’язково передує сповідь. Тому треба мати неабияк розвинуту уяву, щоб визначити гріховність –!!!– 8-річної українки, яка готується до першого причастя, а значить і до першої в своєму житті сповіді. Крім затвердження відчуття власної неповноцінності, сповідь в дитячому віці ні до чого призвести не може; хіба що до поповнення кишень сповідальників. Поповнення кишень сповідальників, тобто можливість батьків заплатити за сповідь (слід додати ще й відповідне, недешеве, вбрання дітей, подібне до вбрання молодят, що йдуть до шлюбу), спричиняє зверхнє ставлення їхніх дітей стосовно тих, чиї батьки ледве зводять кінці з кінцями, а значить і не ведуть своїх дітей на першу сповідь-причастя. Може здогадаються не вести ніколи? Це було б добре. Дуже добре.
А ще краще було б водити малих українців до Шевченка (до пам’ятника, який є в кожному місті) .Малі українці  мають пізнавати Україну, пізнають українських пророків.

Жидівська християнська етика в українській школі з 1-го до 11-го класу, — не фантастика? Отримані Ізраїлем мільярди грошей від втручання у справи всього зазомбованого Біблією світу, — не фантастика?

„ … Фарисеї
І вся мерзенна Іудея
Заворушилась, заревла,
Неначе гадина в болоті.”

Тарас Шевченко.

Якщо в Західній Україні чорноризці орієнтують українців на поклоніння святим постатям біблії через поклоніння Риму і його римо-католицькому попу, то на Великій Україні ті ж таки чорноризці орієнтують українців на поклоніння тим же таки” святим” постатям біблії, але через поклоніння православній Москві і її патріархові, під впливом якого перебуває українська освіта. Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів (К О І П О П К) бореться за звання бути флагманом у залученні українців — маленьких і дорослих — до поклоніння біблійним святостям. Православні чорноризці проводять паралельну щодо римо-католиків роботу з роз’єднання українців і прищеплення їм” істинної, православної віри” (московсько-православної, як видно з московсько-українського заголовку мето-дичного посібника).

Для того малі українці й підуть до школи, — щоб навчені українською державою ук-раїнські вчителі залучили їх — українців — до іудейства; щоб зробили з них квазіжидів.

Християнство присутнє у всіх владних структурах: від присяги на Біблії президентів України до нав’язаного міністерствами Освіти, Оборони, Охорони здоров’я і Внутрішніх справ вивчення біблії ,чи інших методів християнізації в українських школах, казармах, лікарнях, в’язницях (відверте насильство саме над тими людьми, які з різних причин не можуть протистояти цьому насильству, простіше, насильство з особливою жорстокістю). Можна й навпаки — від нав’язаного вивчення і християнізації до присяги президента. Бо чи присягав би президент на біблії за умови, що нав’язується не якесь, а „правильне” вивчення Біблії і „правильна” християнізація? „Правильне вивчення” і „правильна християнізація” означають такий підхід до справи, за якого початково облагороднюється біблійний жидохристиянський маразм, а також початково відволікається увага від жидівського людиноненависництва під виглядом пропаганди так званих не жидівських, а біблійних (?!) „загальнолюдських” (?!) цінностей.

Христосівство десь цензурує (замовчує чи навпаки, обливає брудом), а десь карає — залежно від того, який підхід є вигіднішим у даному випадку і наскільки легко суспільство готове сприйняти жидохристиянський вердикт: мовляв, бог покарав.

В листі до матері — О. П. Косач — 8 грудня 1904 року (Тбілісі. 25/XІ. 1904) Леся Українка пише:

„ … Мені тьотя Єля писала про мою книжку, спасибі їй, я дуже порушена її листом. Писав мені теж і Грінченко подяку й компліментів доволі. Ну, а В ПЕЧАТІ — МОВЧАННЯ. Та що ж, ПОДІЛЮ цей фатум з ШЕВЧЕНКОМ, в ЙОГО КОМПАНІЇ І ЦЕ НЕ СОРОМ…

Президенти України скрізь і всюди доводить свою відданість жидо-християнізмові. Чи не тому в українську школу введено вивчення біблії, а українські державні засоби масової інформації — преса, радіо, телебачення — ведуть потужну пропаганду християнства, що в Україні на державному рівні виконується програма поглибленої плебеїзації українців. Паралельно подекуди піднімається питання про те, чи потрібна українцям власна віра. При цьому мається на увазі НЕ ДРЕВНЯ, КЛАСИЧНА, РІДНА ВІРА УКРАЇНЦІВ, заснована на наукових знаннях про Природу, а властиво якийсь із різновидів християнізму, прилаштований до українських умов.
Власна Віра потрібна українцям за умови, що вони є політично вільні. Ці явища — власна віра і воля — нерозривні в принципі. Поки що українці є властиво населенням колонії, яка є у генпідпорядкуванні (у християнізації) щодо Сіону і субпідпорядкуванні щодо християнізаторів — Риму, Константинополя і Москви (в ній центр патріархату). Тому віра рабів — християнізм — є якраз доречною. Бо власна віра українців — українське язичництво — покликана сприяти власній величі українців. А де ж вони зараз, ті українці? В троєщинських трущобах? Виглядають на світ божий зі своїх бетонних шпаківень? Виходять з них періодично, щоб віддатись у жидо-кацапські найми? А українські селяни? Хіба вони не пролетарії? Хіба вони не в “прольоті” над своєю українською землею, обсілою чужинцями і пригніченою чужинецькими законами, починаючи від біблії і закінчуючи конституціями? Отже, питання треба ставити інакше — чи ДОЗВОЛЕНО буде українцям мати власну віру? Ким дозволено? Християнізмом, — лоббі жидівства, бо… „ …я посланий тільки до жидів…” (Євангеліє від Матвія, 15:24)
Чи потрібні жидам іудаїзм, християнізм, іслам? Так, потрібні. Потрібні за умов сьогодення, коли ці релігії є знаряддям в руках жидів на їхньому шляху до завоювання світу і для втримання завоювань під своєю владою. Але за умови локального проживання жидів чи локального впливу їх на глобальні процеси, всі різновиди іудаїзму, включно з атеїзмом (бога немає, богообрані є) .

Література про основи християнського маразму ,яку можна замовити тут:  http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60

Антологія християнства.

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

×
Завітайте в наш магазин!