Дві тисячі років вогнем і мечем насаджувалося вчення Христа про любов і братерство. А коли відпочивали коні і холодніли мечі та сокири від старанного звернення іновірців у вчення Христа, можна було і розважитися. В черговому селі браття-монахи з чорними хрестами на мантіях виганяли всіх жінок – “ісчадіє Ада” – до річки, пов’язували одну руку з ногою і кидали в воду. Якщо потонула – то чиста перед Богом. Якщо ні – значить, відьма. На багаття!  Після такого “відпочинку”, наприклад, в німецьких селах, в кращому випадку, залишалося всього одна-дві жінки. Не щадили браття навіть немовлят.