Все більше людей пишуть мені і просять подібних статей. Значить, помаленьку таки вибираємося з релігійного мороку.

Коли людей довго лякати, принижувати та обманювати, то з часом, як кажуть: по накатаній, ми починаємо обманювати самі себе. Брехня, звісно, може здаватися солодкою, навіть рятівною, але це всього-на-всього брехня. І якщо брехня затесана ще й у таку сферу, як духовність, то яка ж це духовність?

Християни часто соромляться та відмежовуються від Старого Завіту, повного божого садизму. Окремі навіть заявляють, що в Старому Завіті змальовано сатану, а не Бога і наводять євангельські слова «ваш Бог – диявол!», заявляючи, що християнський Бог – це три в одному: Бог-отець, Бог-син і Бог-дух святий.

Проте, саме Новий Завіт підкреслено доводить, що Ісус не є Богом і ніякої святої трійці не існує. Багатоликі сутності траплялися в різних дохристиянських язичницьких культах. Звідти й притягнута за вуха християнська трійця. В Біблії накидано всього без розбору, вкраденого з різних джерел її писаками, які мали дуже убогу фантазію, аби самим щось вартісне придумати та вкласти в логічний порядок. Зате ці писаки дивують неабиякою здатністю смакувати жорстокістю і тим, з якою зухвалістю нап’ялюють на божу жорстокість і підступність маску любові.

Про те, що він не є Богом, не раз заявляв про себе у Євангеліях і сам Ісус. А якщо Ісус визнає, що він не є Богом, то й свята трійця розпадається. І церковна брехня така ж наочна, як і сама Біблія, яка кишить крутійством, безглуздям та самозапереченнями.

І так Ісус заявляє, що він не тільки НЕ Є Богом, він навіть не є доброю людиною. В євангелії від Матвія на звернення чоловіка: «учителю добрий» Ісус каже: «чого звеш мене добрим, я не є добрий. Добрий лише Бог». Ще б пак! Добра людина не буде заявляти, що вона прийшла з мечем посварити рідних людей і жадає, щоб землю обійняв палаючий вогонь; не буде обзивати тих, кому проповідує, «родом гадючим» та волати «доки я буду з вами!»; не буде проклинати дерево, на якому не час бути плодам; не буде пащекувати до рідної матері «жоно, що тобі до мене?», ні разу на назвавши її словом «мамо»; не буде закликати кидати дітей, дружину, рідний дім, ради царства небесного, (цікаво, навіщо царству небесному страждання дітей, покинутих батьками-годувальниками?); не буде закликати не працювати, бо «хто ходить за плугом не надається до божого царства», не журитися за завтрашній день, у що вдягатися, що їсти, а жити як лілея, яка не працює, але Бог за неї дбає; не буде обзивати жінку та її народ собаками, коли та в розпачі благає допомоги; не буде намовляти не хоронити своїх рідних; не буде натякати, що для царства небесного дуже богоугодно себе самого каструвати (оскопити)… Багато можна наводити Ісусової «святої премудрості».

Та йдемо далі:

«Ісус же сказав їм: “Те, чого Я навчаю,— не Моє, а Того, Хто Мене послав”» (Івана 7:16). Ясно, що якби Ісус Був Богом в лиці трійці, він не говорив би такого, бо вчення належало б йому, як триєдиному Богу.

«…Я живу завдяки Отцю…» (Івана 6:57). Ісус не міг би такого говорити, будучи Богом, або сказав би, що живе завдяки собі самому, бо отець син і дух – це одне ціле, якщо вірити церкві про трійцю.

«Про той день і час не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, а знає лише Отець» (Марка 13:32). Якщо Ісус Бог-трійця, то він мав би знати все.

«Боже Мій, Боже Мій! Чому Ти Мене покинув?» (Матвія 27:46). Ісус в розпачі, бо Бог його покинув. Якби Ісус був Богом, то дані слова звучали б абсурдно, тобто так, що Бог сам себе покинув.

«Возношуся до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого» (Івана 20:17). Ісус не Бог, бо каже, що сам має Бога-отця, якого мають й інші люди.

Хто не читав Біблії, або читав не вдумуючись і не аналізуючи, той буде здивований тим, що навіть самі апостоли протягом 30 років діянь після вознесіння, не вважали Ісуса Богом. Наприклад, Петро, звертаючись до людей, казав: «Вислухайте слова ці, Ісуса-назаретянина, чоловіка, на якого Бог відкрито вказав вам…» (Діяння 2.22).

Для апостолів Ісус був лише служителем Бога: «Бог Авраама, Исаака я Якова, Бог наших отців, прославив свого Служителя, Ісуса…» (Діяння 3:13).

Ісус сам запевняє всіх довкола тоді, а, отже, й нинішніх християн, що Богом є НЕ ВІН, а Старозавітний Єгова-отець. Отець, той самий жорстокий садист і вбивця, якого чимало християн жахаються і горнуться до Ісуса, як до Бога і спасителя від цього ж Бога.

А яким Ісус є спасителем, то варто прочитати Об’явлення І.Богослова, де змальовано Ісуса на чолі озброєної армії ангелів та суцільне нищення землі і всіх людей, де ця армія рятує тільки чоловіків зі суто ізраїльських колін, які «жінками не осквернилися». Знову ж в так званому кінці світу від мук і жахів ні Богом, ні Ісусом не помилувана жодна невинна дитина, навіть немовля. Ну а жінка для Бога страшніша за диявола, бо при апокаліпсисі нищиться світ, нищаться люди і тварини, а про диявола – ні слова! Цікаво, де і як його Боженько укриє від усіх насланих на світ кар? Знову під своє крило візьме, як узяв при всесвітньому потопі, поки струшуватиме на землю небесні світила і таке решта?

Думаймо чи може бути така брехня і крутійство якоюсь духовністю або пресловутими «християнськими цінностями», якими намагаються напихати свідомість наших дітей навіть у навчальних закладах, всупереч Конституції? Більшість християн бояться мислити і відмежовуються від знань, заявляючи, що їм достатньо єдиної заповіді: «люби свого ближнього, як самого себе».

Сейозно, шановні? А чи не повинен той ближній заслужити спочатку вашу любов? Чи можете Ви, підкреслюю, як самого себе, любити ближнього-злодія, наркомана, педофіла, брехуна, наклепника, неробу і т.п.? А ще уявіть, як ця братія ближніх здатна, як самих себе, любити вас. Уявили? Ото ж то!

Ще тут хочеться додати: у євангелії від Луки 10:29-37 Ісус дає відповідь на запитання, хто конкретно є вашим ближнім. Це «той, хто вчинив вам милість».

Висновок очевидний: Ісус вчить, що любити, як самого себе, треба лише того, хто вчинив вам якусь милість. Допоміг у чомусь. Словом – дай за дай. А якщо милості не вчинив і просто до вас байдужий чи вас не знає, то все! Вже не ближній, можна не любити. А ось якщо навпаки – підійшов до вас не милість учинити, а зацідити вам з одного боку у пику, то треба бігом інший бік для биття підставити! Зрозуміли? Повторюю, якщо людина, яка живе поруч, не заподіяла вам нічого і милості також, можете її не любити, бо вона не є вашим ближнім. А коли вона вас відлупцювала, то просіть, щоб ще і ще побила. Побитий і стражденний ви краще подобаєтеся Богу, аніж здоровий і щасливий і заможний. Тому, що би і хто у вас не зажадав, нероба то чи профура, чи той, хто при владі, словом, будь-хто – треба покірно віддати. Або взагалі все своє майно роздати, здобуте навіть чесною працею, бо інакше до царства божого не потрапите (читайте притчу про багатого юнака). Коли хто проклинає вас – треба його благословляти, а коли вдереться в хату ворог, грабує, ґвалтує, вбиває чи переслідує – треба його любити і молитися за нього. Словом – злому НЕ противитися! Файно, нє? Варто навчити своїх дітей таким хр… «християнським цінностям». Аякже!

Якщо не почнемо активно позбуватися печерних істин, то з таким рабським світоглядом можна вкотре втратити і себе, і вчергове занапастити свою країну. Це суто моя думка, з якою можна погоджуватися або ні.

Будьмо дружно здорові, щасливі, заможні і, що не менш важливо, МИСЛЯЧІ!

Книжечка, яку можна замовити тут:

БІБЛІЙНИЙ ГЕНОЦИД АБО “НЕ ВБИВАЙ” ПО-ХРИСТИЯНСЬКИ. ПРОПОВІДНИК СВІТОЯР

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=346

Ціна книги: 20 гривень.

Прочитавши цю книгу Ви зрозумієте, чому найвидатніші Українці зневажали і засуджували біблійну, юдохристиянську брехливу і аморальну писанину.

 

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення