Притча про важливість внутрішньої гармонії

Втомившись від галасливого і неспокійного міста, де все відволікало від медитації і самоспоглядання, людина вирішила знайти тихе спокійне місце.

Вона прийшла в ліс, де не було ні душі, але не змогла зосередитися, тому що їй заважало стрекотіння цикад і коників. Вона заглибився далі в ліс, але там дуже голосно співали пташки, відволікаючи її від контакту з внутрішнім «я». У пошуках тиші, людина залізла в печеру, там було дуже тихо, але звуки води, що капає її дратували.

Тоді вона побудував собі маленький котедж зі звукоізоляцією, замкнула всі вікна і двері, але в повній тиші все голосніше і голосніше чулося «тік-так, тік-так …». Тоді вона зірвала годинник з руки і розбила його об стіну.

Сіла, заспокоїлась, глибоко зітхнула, задоволена, що ось зараз-то, нарешті, буде тихо, але …

«Тук, тук, тук …», – серце її калатало все голосніше в грудях …

Так і в житті. Куди б ми не тікали, гармонію зі світом не  знайдемо до тих пір, поки не буде гармонії всередині.