Повертаймось до рідного Звичаю!

25.03.2020 Sribnovit віра, звичай, нація, обряд, традиція, Україна

Гои ıєси онукъ Сварога!

На даний час “Звичай” знаходиться в стані річки яка вкрита кригою. Сонце все гріє та припікає але ніяк цей лід не почне скресати. Мова зовсім не про припинення обрядів чи продовження традицій, але про розвиток внутрішньогромадських звичаєвців і самітників. Погодьтесь, що на рівень росту впливає не тільки самоосвіта, але й лекції та семінари від досвідчених лідерів, які навчають молодь, підготовлюють грунт для нової хвилі послідовників.

Так, найбільшою проблемою Звичаю є відсутність коштів, та не тільки. Головною перешкодою в розгортанні Руської духовної культури є відсутність пошуковців, відсутність внутрішнього вогню як це спостерігалось в кінці 90-их, коли українці горіли як смолоскипи, бажаючи повернути свою втрачену 1000-ню спадщину. І завдяки ініціативі В.Шаяна і Г. Лозко, почасти вдалось зрушити величезний пласт народних знань і донести їх до читачів, та до кінця 2014-го, процеси творення нового стержня язичницького культу почали вгасати. Ріст припинився.

Кожен з вас має усвідомити, що знання імен давньоруських Богів, свят, обрядів – не є вінцем духовного зросту язичника. Це лише теоретична матчастина, ази, перші ступені, і на подолання наступних у багатьох просто не вистачає духу і знань. Що далі? Далі – Практичний Звичай. Це не тільки одухотворення предметів виготовленням речей і об’єктів матеріяльного побуту як то – декоративно-ужиткове мистецтво – мотанки, різблення чурів, зооморфної лиштви, ставлення покуті. Це те, що творить вас звичаєвцями: природознавство (уміння читати природу), воскресіння архаїчних способів прогностики, як наприклад народна метеорологія, астрономія (орієнтування за світилами), слідопитство, фенологія, дослідження мудрості Предків і пристосування її до сьогодення, екотаж (радикальний захист природніх, заповідних територій, флори і фауни), щодо останнього, любов до Матінки Землі має проявлятись на ділі, а не боротьбою з вітряками на просторах інтернету.

Відсутність вчителів, а отже і навчальної програми, робить нашу духовну культуру – мертвою культурою, відмираючою традицією, недаремно генерацію 2000-их називають – втраченим поколінням. Настає Рагнарьок! Чи він відворотний?

P.S. Звичай можуть утримувати лише міцні духом і гнучкі розумом, – це твердження оманливе. Звичай у простоті, у маминій пісні, у рушнику на якому ти стоїш , у шепоті трав і шумовинні берез, в гірському вітрі, в доторках до священного каменю, в зернах збіжжя яким засівають на порозі, у плетінні зелених вінків, у святочному сміху ряджених, у дружньому колі серед вогнища, у піднятті братини до Сонця, у бабиних руках які пахнуть великоднім короваєм, у скупченні хмар які бажають щоб ви розгадали їх течію. Звичай має приносити тільки задоволення, адже це прояви всіх найпрекрасніших миттевостей слов’янського життя. Тому варто почати із нової сторінки і продовжити шлях своїх Пращурів, слідуючи за покликом душі…

Облакъ Осїянъ до всіх палаючих серцем.
Слава Дідам!

Література по темі. Замовити можна тут: