Першим з грудневих  радощів віддає наш народ пошану  Коляді. Як твердять легенди, у далекому Вирії, зачувши потуги Змія-Дракона, який намагався знищити Білобога, в останнього з очей упали дві чисті, як кришталь, сльози.

З них народився Перун, озброєний вогненними стрілами, та молода чарівна жінка – Коляда. І заповів їй Білобог після того, як молода красуня скуштувала молодильних яблук і стала безсмертною, що вона буде народжувати Божича-Сонце, золотеє коло для подолання вічної пітьми. Вічну пітьму, недуги, неміч, зневіру, смерть несе, як відомо, Чорнобог, Мара та її дочки.

Отже,  в день зимового сонцестояння, Богиня неба Коляда у неймовірних радощах народжує свою любу дитину – Божича, Сонце, власне новий рік,Новоліття, (на противагу християнським догматам і, зокрема, прокляттям Єви, якій написано на роду народжувати дітей у неймовірних муках).

Святкували Різдво Сонця як значну подію наші далекі пращури майже два тижні, (з  дня зимового сонцестояння,яке в 2019 році буде 22 грудня,і ще 12 днів,до Свята Богині Дани,Водокресу,Водосвяття,коли Сонце  знаходиться найближче до Землі ,  в цьому році це  2 січня).

Шануючи Сонце, додаючи кволому небесному світилу у цей час і свою посильну людську потугу, наші далекі Пращури запалювали обрядовий вогонь. Вогонь (за віруваннями) не лише відновлював сили дитини Сонця, а й надто негативно і потужно діяв на Мару, вічну темноту, яка смертельно боялась Сонця, світла, власне вогню. Запалювали, як правило, три свічки (триєдність світу); земля, вода, вогонь.  Готували кутю, співали, танцювали, водили танки, спалювали колоди (Мару). Ця ритуальна дія пильнувалась особливо і була обов’язковою. На багатьох сонячних святах палили багаття і спалювали людиноподібні опудала. Спалювання символізувало знищення потвори-Мари, смерті, нещасть, лихоліття, страшної долі, моровиць тощо. Ці ритуальні спалювання стануть у майбутньому рятівними у буквальному розумінні цього слова, коли вогонь пануватиме як основний дезинфекційний фізичний чинник для боротьби та профілактики чуми, холери, висипного тифу, сибірки тощо. Але Коляда не лише народжує Сонце, вона ще й видатний творець-винахідник. Саморуч змайструвала колесо і навчила виготовляти його наших далеких пращурів – оріїв. Шанування богині неба Коляди ніколи не відбувалося відрубно чи автономно. Воно перепліталося перманентно (неперервно) зі святом Нового року,Новоліття, та Водосвяттям. Про це згадується і в пісенному фольклорі:

Застеляйте столи та все килимами
Та печіть калачі з ярої пшениці,
Бо ідуть у гості три великих свята:
Щонайперше свято – Коляда із Сонцем,
А вже друге свято – Новий рік бажаний,
А вже третє свято – Водосвяття чисте.

На свято Коляди, Нового року, перед Водосвяттям готують кутю. Звичайно, кутю годиться розглядати не лише як харчовий продукт чи звичаєву страву. Кутя, взагалі збіжжя – це символ достатку. Йому на перелічені свята люди поклоняються, моляться. Вона (кутя) у ці святі дні та вечори виступає, за переконаннями праукраїнців, як магічна, ритуальна, цебто, свята страва. Та й готують її не лише як харчовий продукт, але й як оберіг, як звичаєву страву для пошанування родичів, сусідів, кумів, добрих людей, для замовлянь тощо. Пошанування злакових культур, зокрема збіжжя, йде від дуже давніх хліборобських звичаїв і сягає тисячоліть. Отже, кутя…

Як же готують цю ритуальну страву? Добірну пшеницю висушують у печі, попередньо провіюють, очищають від бур’янів та інших домішок. Потім кроплять джерельною водою, зав’язують у торбинку і б’ють макогоном, поки не стане лущитися шкірочка. Пшеницю промивають кілька разів і, коли вона стає позбавленою зовнішньої оболонки, заливають водою та залишають на всю ніч. Ранком варять упродовж 3-4 годин на малому вогні до повної готовності. Багато разів помішують дерев’яною ложкою, щоб запобігти пригоранню спідніх шарів куті.

Мак ошпарюють два – три рази окропом, також із джерельної води, і ретельно розтирають у макітрі до одержання однорідної і запашної білуватої маси. Зварену пшеницю заправляють маком, узваром, медом, лікарськими запашними рослинами і з особливою урочистістю подають до столу на споживання.

Що ж означала кутя для праукраїнця та українця? Дуже і дуже багато. Виходячи з прадавньої філософії оріїв (землеробів), “сонячних людей”, вона символізувала реальний, а не уявний достаток родини, нагадувала, що наблизилось велике Свято. А що наші Прапращури вважали себе не лише мешканцями Землі, а й їхнє глибоке переконання та особливо філософська гадка сягала космічних, зокрема, сонячних величин, то вони так і думали-гадали: людина, працюючи на землі, як “дитя Сонця”, “внук Даждьбога”, здіймає руки до неба, Сонця, посилає сонячним потужним силам свої щедротні духовні і фізичні благословення-замовляння, єднається зі світом та Всесвітом. Ушановує всім серцем та душею безмежні небесні дії та події у таємничих високостях. А вже небо, як подяку за визнання та суголосне єднання, посилає на землю дощ і сонце – вологу та тепло. Благословляє збіжжя, яке підростає, набираючись життєдайних соків землі і дає людині (плекає) урожай для життя, щастя, добра, достатку, вічності людського роду та родоводу. Збіжжя як ритуальне (святе), як сонячна субстанція приховує (акумулює) в собі тепло, Вогонь, власне Сонце і гнітюче та смертельно діє на різноманітну темінь: Чорнобога, Мару-смерть та її нікчемних дочок-недуг – маренят. А отже, виступає надійним оберегом від численних лихих та заздрісних сил, які оточують добрих людей і ладні будь-якої миті завдати добрим людям зла чи й проковтнути родину, рід, родовід, плем’я, село, вулицю, хутір “зі всім зуздром”. Аналізуючи детально давню філософію життя та буття праукраїнців, ми (у соті рази!) переконуємося, що вона виступала не поверховими розуміннями багатьох складнющих процесів, які поставали щоденно і щорічно, а вражає навіть нас, людей XXІ століття, своєю глибиною і доцільною тямковитістю пояснень світових проблем. Вона ще у ті надто далекі часи пильнувала та виступала носієм екоетносистеми та переслідувала споконвічні і надто сучасні світові заповіді: не дай, Боже, заподіяти Небу, Землі, Воді, світові та Всесвіту бодай найменших прикростей та шкоди. Тоді всі сили світу та Всесвіту своїм нестримним обуренням пошлють на землю страшні прокляття-катаклізми: пожежі, смерчі, суховії, землетруси, повені, градобої, сніговії, моровиці, румовища грабіжників-завойовників, руйнації та нестримний біль серця і душі…

Та від уламків давньої філософії повернемося знову до складових частин ритуальних страв. Осягнувши та засвоївши, хоч досить побіжно, окремі елементи символічних переконань праукраїнців, хочемо звернути особливу увагу на нашу деформовану та скалічену душу. Ми розгубили та втратили величезну, світового значення духовність не лише культурну (хоч це досить поверхове і неповне визначення); ми втратили духовність ритуальну (священну), оберегову. І спроквола, працюючи щелепами, їмо іноді кутю (як архаїку), як звичайнісінькі обивателі-споживачі для наїдку, ні на хвилю не уявляючи себе оріями-сіячами збіжжя-добра, дітьми Сонця, мешканцями-творцями світу та Всесвіту в отій неперервності століть, епох, тисячоліть.

А північний “старший” брат, також доклавши за три століття, певно, щонайбільше зусиль для замордування нашої душі і тіла у свою монголоїдно-державну вуздечку, ображаючи нашу національну гідність мало не щомиті (колись і зараз), перебуваючи у повному етнічному невігластві, усталено називає нас “хахлами”. Не розуміє, що повторює не своє, а тюркське слово, не маючи щонайменшого поняття про його глибокий зміст. А тюрки, хоч і були в певні періоди нашими ворогами, етнічно найточніше визначили нашу спадкоємну сутність. Образливе назвисько українців, яке вживають так уперто росіяни, “хохол” означає тюркською мовою “Син Сонця”.

Отож, готуючись до споживання куті у Свят-Вечір, ми повинні перебувати в особливому святковому настрої. Вважати себе справжніми синами і дочками Сонця, Світу, Всесвіту, Землі нашої Матінки-годувальниці. Вважати себе сіячами-оріями в отій перманентності, неперервності складнющих біологічно-космічно-соціальних та екоетнопроцесах, як вважали це, пильнували та заповідали нам Прапрапращури з далеких та близьких тисячоліть…

Та й не годиться забувати про приготування куті, маку, особливо узварів та драглів. Про останні дві страви наголошуємо особливо (!!!). Це незвичайний собі наїдок, а насправді речі надто високі, звичаєві, корисні, суголосні з рівнем сучасної науки про забезпечення людського організму комплексом найнеобхідніших вітамінів, власне полівітамінів, мікроелементів, окремих вельми важливих речовин, зокрема дубильних, амінокислот і таких надзвичайно потрібних органічних кислот, як бурштинова, цикорієва, кавова, оксикорична, токоферолів, полісахариду інуліну та циклічного шестиатомного спирту інозиту. Останні сполуки попереджують жирове переродження печінки, поліпшують її глікогеноутворюючу та антитоксичну функцію, що має чи не найважливіше значення для нормального функціонування органів та систем живого організму та окремих і складних ланок обмінних процесів.

Отже, спочатку про узвари. Рецептів народна пам’ять зберігає дуже багато. Ми наведемо їх кілька десятків. Вони складаються з різноманітних сухофруктів та лікарських рослин. Неодмінною умовою їхнього приготування чи, правильніше, основою узварів виступають цукрові буряки, їх використовують як солодке середовище. Ми згодимося з цим етнічним твердженням, але додамо: в буряках наявна значна кількість сахарози, а також глюкози та фруктози, органічні кислоти: яблучна, цитринова, бурштинова тощо. Пектини понад 1%, каротин та аскорбінова кислота, а також сполуки калію, магнію, заліза, міді, ванадію, бору, йоду, марганцю, кобальту, літію, молібдену, рубідію, фтору та цинку. Отже, солодке середовище постає ще й коморою окремих цукрів, вітамінів, органічних кислот, мікроелементів. Готують узвари давніми способами: першого дня буряки миють, ріжуть на дрібні часточки, заливають водою у співвідношенні 1:1. Ставлять у піч, варять 2-3 години і залишають у печі на всю ніч. Наступного дня виварені буряки виймають, додають п’ять частин води, а також сушену садовину та лікарські рослини, кип’ятять 10 хв., настоюють 4 години і вживають або як третю страву, або як відвар лікувального призначення. Коли нема цукрових буряків, тоді (після кип’ятіння та охолодження відвару до 25-30°С) додають 500-600 г меду з високим діастазним числом.

Отже, драглі. Драглі готували з дуже великої кількості рослин. Спочатку робили настоянки з численних плодів квіток та листків. Восени – з пізніх плодів, а також коренів з кореневищами. Рецептура їхня не вельми складна.

Беруть одну частину сировини на п’ять частин 40° спирту чи горілки, настоюють 15-30 діб. Надалі настоянки використовують для приготування драглів. В останніх проступає не лише кулінарна, а й лікарська, фармакотерапевтична майстерність нашого народу. Бо вже драглі пропонуються на Святвечір чи майже впродовж усього місяця не лише третьою солодкою стравою, а й прадавнім фітопрепаратом аптеки живої природи.

Авторові іноді навіть бачиться, як у майбутньому такі страви будуть обов’язковими і в рекомендаціях дієтологів взагалі, а також на харчоблоках лікарень, санаторіїв та для великої кількості людей, потерпілих від чорнобильської катастрофи тощо.

Нижче перелічимо ті настоянки, якими найбільше користувалися наші матері, бабусі та прабабусі, заготовляючи їх упродовж весни, літа, ранньої та пізньої осені, готуючись до величних урочистостей:

• Абрикосова настоянка
• Аґрусова настоянка
• Аїрова настоянка
• Акацієва настоянка
• Актинідієва настоянка
• Бедринцева настоянка
• Василькова настоянка
• Вишнева настоянка
• Глідово-ягідна настоянка
• Гравілатова настоянка
• Деренова настоянка
• Журавлинова настоянка
• Калинова настоянка
• Костянична настоянка
• Лавандова настоянка
• Лимонникова настоянка
• Малинова настоянка
• Маслинкова настоянка
• Материнкова настоянка
• Мелісова настоянка
• М’ятна настоянка
• Обліпихова настоянка
• Ожинова настоянка
• Оманова настоянка
• Перстачева (калганова) настоянка
• Родовикова настоянка
• Самосилова настоянка
• Смоковнична настоянка
• Чорносмородинна настоянка
• Сунична настоянка
• Тернова настоянка
• Хамеріонова настоянка
• Цикорієва настоянка
• Чаполочна настоянка
• Чебрецева настоянка
• Черемхова настоянка
• Черешнева настоянка
• Чорнична настоянка

Примітка. Для перелічених настоянок беруть одну частину сировини на п’ять частин 40° спирту чи горілки (1:5), настоюють 14-30 діб, фільтрують. Бедринцеву настоянку готують з розрахунку 1:10.

Ми звернули певну увагу на приготування ритуальних (читай священних) узварів, куті, драглів. Проаналізували їхнє значення не лише як оберегів, а й як лікувально-магічних страв. Адже у глибоку давнину уклад життя, його філософія, ідеологія, магічне лікарювання не розділялись і не виділялись, а плекались у руслі споконвічного звичаєвого права, етносу і були квінтесенцією спадкоємних традицій.

На Святий вечір (багата кутя) готували давні українці дванадцять страв. Чому дванадцять? Тому, що це магічне число. Дванадцять місяців складають повний рік, який годиться прожити працюючи, піклуючись про здоров’я родини, її добробут. А також думаючи-гадаючи за врожай, живність та святу землю, на якій годиться, ой, як тяжко працювати. Освячувати і замовляти воду, бо без неї, якщо її обмаль, дуже скрутно, а якщо аж надто багато – вельми зле.

Отже, дванадцять страв. Найпершою стравою готують кутю. Її ставлять на найпочесніших місцях: на покуті, святковому столі. До неї додають мед, тертий мак, узвар, драглі. Останні як страву оберіг, ліки, ласощі, що заховують в собі значні магічні сили. Готують капусту з пшоном (капусняк), вареники, варену квасолю, смажену та тушковану рибу, риб’ячий холодець (драглі). Подавали також варену картоплю, але це вже порівняно недавно (XVIII ст.). Квашену капусту подавали або сирою, або тушкованою. Голубці начиняли пшоном, пироги пекли з вишнями, сливами, сушеними лісовими суницями, плодами глоду, з маком, яблуками, печеними буряками, сиром тощо. До тіста додавали настої м’яти, чебрецю, материнки та відвари коренів з кореневищами оману високого, гравілату міського.

Збиралися всією родиною. Вечеря тривала несуєтно і довго. Розмови виникали і тяглися без сперечань та конфліктів. Думали-гадали про прожитий рік, його успіхи та життєві невдачі. Мріяли та планували, як жити далі, що робити-чинити, куди їхати, скільки годиться мати тяглової сили та коштів, щоб поліпшити господарювання, доглянути святу землю, сади та городи, живність, садибу, господарські будівлі. Виростити і виховати, вивести в люди дітей, онуків та правнуків…

В особливій пошані виступав ритуальний хліб-Корочун. Його пекли у вигляді сонячних паляниць до свята Коляди . Прикрашали плодами калини, горобини, квітками материнки, рельєфними голубами з тіста, деревом життя.

1. Абрикосові драглі

Рецептура:
Абрикосової настоянки 850 мл
Цикорієвої настоянки 100 мл
Чаполочної настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

 

Складові частини доводять до кипіння, розчиняють цукор, додають желатин, ретельно розмішують. Розливають у відповідні форми та охолоджують.

Застосування. Вживають пропоновані драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди при анацидних та гіпацидних гастритах, атонії кишечника у похилому віці. При серцевих набряках, загальному атеросклерозі, хронічній коронарній недостатності, для поліпшення апетиту, травлення та кровотворення.

2. Аґрусові драглі

Рецептура:
Агрусової настоянки 850 мл
Хамеріонової настоянки 100 мл
Чапалочної настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Приготування цих драглів таке, як і попередніх.
Застосування. Пропоновані драглі доцільно вживати як жовчогінний та сечогінний засіб. Для нормалізації кров’яного тиску. При анемії, хронічних закрепах, а також при онкологічних захворюваннях стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки. Для стимуляції обмінних процесів у людей похилого віку. При виснажливих та затяжних інфекційних захворюваннях; опроміненні та хіміотерапії онкологічних хворих, перебуванні у зонах з підвищеною радіацією. Для працівників АЕС, атомних реакторів, уранових рудників, лікарів-рентгенологів, осіб, які проводять досліди з радіоактивними ізотопами та обробляють збіжжя гербіцидами і пестицидами.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди і четвертий раз – перед сном. Протипоказано вживати драглі при загостреннях виразкової недуги шлунка та дванадцятипалої кишки. Курси лікування при онкологічних захворюваннях 1,5-2 роки. Перерви через кожні 1,5-2 місяці 5,7,10 або 15 днів.

3. Аїрові драглі

Рецептура:
Аїрової настоянки 850 мл
Цикорієвої настоянки 100 мл
Чаполочної настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах, гепатохолециститах, спастичних колі-тах, метеоризмі, печії, втраті апетиту, анеміях, обмінних поліар-тритах, занепаді фізичних сил, імпотенції.
Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

4. Акацієві драглі

Рецептура:
Акацієвої настоянки (робінії звичайної) 850 мл
Гравілатової настоянки 100 мл
Василькової настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях сечостатевих органів, зокрема нефролітіазі, запальних за-хворюваннях верхніх дихальних шляхів, стресових станах, діа-реї, недугах печінки. Для поліпшення сну, апетиту, при нудоті та блюванні, ендометритах, геморої, анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах.

Вживають драглі по 40, 50, або 70 г 3 рази на добу за 30 хв. до їди і четвертий раз перед сном.

5. Актинідієві драглі

Рецептура:
Настоянки плодів актинідії коломікта 850 мл
Бедринцевої настоянки 100 мл
Хамеріонової настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при гіпо- та авітамінозах, маткових, легеневих, шлункових, кишкових та гемороїдальних кровотечах, підвищеній радіації; хронічних отруєннях гербіцидами та пестицидами, солями важких металів, етильованим бензином; нефролітіазі, обмінних поліартритах, онкологічних захворюваннях, особливо після проведеного опромінення та хіміотерапії; при головних болях, глибокому атеросклерозі та церебросклерозі, безсонні, мігрені; при хронічних бронхітах та кровохарканні. Як ефективний сечогінний засіб та при розладнаннях кровообігу.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди. При онкологічних захворюваннях курси лікування 1,5-2,5 років з перервами через кожні 2-2,5 місяців на 10-20 днів. При перебуванні в зонах з підвищеною радіацією вживають драглі щомісячно по 10-15 днів.

6. Василькові драглі

Рецептура:
Настоянки васильків евгенольних 850 мл
Вишневої настоянки 100 мл
Чаполочної настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Василькові драглі показані при судомах, стресових станах, для поліпшення апетиту та кровотворення, при атонії кишечника, запальних недугах верхніх дихальних шляхів, анацидних, гіпацидних та атрофічних гастритах, обмінних поліартритах, анемії, серцевих неврозах.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

7. Глідово-ягідні драглі

Рецептура:
Настоянки плодів глоду колючого 850 мл
Настоянки гравілату міського 100 мл
Дернової настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при гіпертонічній недузі, стресових станах, гіпотонії. При порушенні сну, серцевого ритму, нейроциркуляторній дистонії, стенокардії, кардіо- та церебросклерозах, обмінних поліартритах, гепатопанкреахолециститах, анацидних та гіпацидних гастритах.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

8. Журавлинові драглі

Рецептура:
Настоянки плодів журавлини 850 мл
Настоянки плодів калини 100 мл
Настоянки плодів костяниці 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях дихальних шляхів, загальному атеросклерозі, гіпертонічній недузі, гіпертензіях, зниженій та нульовій секреції шлункового соку; при обмінних поліартритах, гіпо- та авітамінозах, для відновлення розумової та фізичної працездатності.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за 30 хв. до їди. При загальному атеросклерозі, нульовій секреції шлункового соку та обмінних поліартритах, курси лікування щоквартальні – по 1 -1,5 місяців впродовж 2-3 років.

9. Лавандові драглі

Рецептура:
Лавандової настоянки 850 мл
Гравілатової настоянки 100 мл
Малинової настоянки 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, нудоті, блювоті, істерії, гепато-панкреахолециститах, холангітах, ревматоїдних поліартритах; при анацидних та гіпацидних гастритах, для поліпшення сну, функції нервової та серцево-судинної систем, при стресових станах, значних травмах, нервовому виснаженні.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

10. Лимонникові драглі

Рецептура:
Настоянки плодів китайського лнмонника 850 мл
Настоянки плодів маслинки вузьколистої 100 мл
Настоянки плодів калини звичайної 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при астенічних станах, гіпотонії, імпотенції, для стимуляції імунних процесів, при хронічній дії на організм солей важких металів, гербіцидів, пестицидів та радіонуклідів. Драглі підвищують розумову та фізичну праце-здатність, загальну опірність організму до численних негативних впливів.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

11. Материнкові драглі

Рецептура:
Настоянки трави материнки звичайної 850 мл
Настоянки плодів глоду колючого 100 мл
Настоянки гравілату міського 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних недугах верхніх дихальних шляхів, для лікування гіпацидних та анацидних гастритів, епілепсії; захворювань печінки, нирок, підшлункової залози, поліпшення сну. При стресових станах, захворюваннях серцево-судинної системи, зокрема при серцевих неврозах, порушеннях серцевого ритму, гіпертонічній недузі, загальному атеросклерозі, церебро- та кардіосклерозах.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за півгодини до їди. При епілепсії та шизофренії курси лікування 2-3 роки з перервами на 10-20 днів щоквартально.

12. Мелісові драглі

Рецептура:
Настоянки меліси лікарської 850 мл
Настоянки гравілату міського 100 мл
Настоянки м’яти польової 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані для вживання, як і попередні.

13. М’ятні драглі

Рецептура:
Настоянки м’яти польової 850 мл
Настоянки плодів обліпихи 100 мл
Настоянки плодів ожини сизої 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при анацидних та гіпацидних гастритах, шлункових та кишкових коліках, авітамінозних станах взимку та рано навесні; при серцевих набряках, стенокардії, невротичних станах, остеохондрозі; холелітіазі, при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, для лікування та профілактики атеросклерозу, захворювань печінки та підшлункової залози.

Вживають драглі по 40-60 г 3 рази на добу за півгодини до їди. При лікуванні глибокого загального атеросклерозу курси лікування тривають 2-3 роки з щоквартальними перервами впродовж місяця.

14. Оманові драглі

Рецептура:
Настоянки оману високого 850 мл
Настоянки материнки звичайної 100 мл
Настоянки плодів глоду колючого 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, для лікування недуг печінки та підшлункової залози, при нефролітіазі, ревматизмі, обмінних поліартритах, для відновлення та регулювання менструального циклу, при жіночій безплідності та естрогенній недостатності.

Вживають драглі по 40-60 г 3 рази на добу за півгодини до їди. Курси лікування жіночої безплідності та інфантильності 2-3 роки. При відновленні та регулярному перебігу менструального циклу за три дні до його початку, під час перебігу та три дні після закінчення драглі не приймають.

15. Перстачеві (калганові) драглі

Рецептура:
Настоянки перстачу прямостоячого (калгану) 850 мл
Настоянки васильків евгенольних 100 мл
Настоянки актинідії коломікта 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при гострих та хронічних недугах дихальних шляхів, маткових, легеневих, шлункових, кишкових та гемороїдальних кровотечах. Анацидних, гіпацидних гастритах, гіпо- та авітамінозах. При захворюваннях печінки та підшлункової залози, капіляротоксикозах, васкулітах, тромбоцитопенії.

Вживають драглі по 40, 50 або 100 г 3-4 рази на добу за півгодини до їди. При васкулітах, капіляротоксикозах та тромбоцитопенії курси лікування 2-3 роки з щоквартальними перервами на 10-15 днів.

16. Родовикові драглі

Рецептура:
Настоянки родовика лікарського 850 мл
Настоянки самосилу гайового 100 г
Настоянки плодів журавлини 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування та вживання, як і попередніх драглів.

17. Смоковничні драглі

Рецептура:
Настоянки смоковниці звичайної 850 мл
Настоянки плодів смородини чорної 100 мл
Настоянки плодів глоду колючого 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при лікуванні гострих та хронічних бронхітів, пневмонії; при закрепах, ішемічній недузі серця, пієлітах, пієлонефритах, нефропатії вагітних, набряках ниркового походження, неврастенії, порушенні серцевого ритму.

Вживають драглі по 40-50 г 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

18. Суничні драглі

Рецептура:
Настоянки плодів суниць лісових 850 мл
Настоянки меліси лікарської 100 мл
Настоянки гравілату міського 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при захворюваннях печінки, підшлункової залози, гастритах зі зниженою та нульовою кислотністю; нефро- та холелітіазах, обмінних поліартритах, метрорагіях.

Вживають драглі по 40, 50 або 100 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

19. Тернові драглі

Рецептура:
Настоянки терну колючого 850 мл
Настоянки плодів глоду колючого 100 мл
Настоянки чорниці 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при алергічних проносах, неспецифічних виразкових колітах, кандидозах, порушеннях серцевого ритму, загальному атеросклерозі, церебро- та кардіосклерозах, харчових токсикоінфекціях.

Вживають драглі по 50-100 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

20. Хамеріонові драглі

Рецептура:
Настоянки хамеріону вузьколистого 850 мл
Настоянки коренів цикорію дикого 100 мл
Настоянки трави чаполочі запашної 50 мл
Цукру 100 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при лікуванні онкологічних захворювань стравоходу, шлунка та кишечника, запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, недугах печінки та підшлункової залози, набряках ниркового походження, онкологічних захворюваннях шкіри.

Вживають драглі по 30, 50 або 70 г 3 рази на добу за півго-дини до їди. Курси лікування онкологічних захворювань 2-3 ро-ки з щоквартальними перервами на 10-20 днів.

21. Чебрецеві драглі

Рецептура:
Настоянки чебрецю звичайного 850 мл
Настоянки материнки звичайної 100 мл
Настоянки гравілату міського 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при лікуванні запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, кашлюці, атоніях кишечника, поліневритах, остеохондрозах, недугах трійчастого нерва, грибкових ураженнях шкіри.

Вживають драглі по 30-50 г 3 рази на добу за 30 хв. до їди.

22. Черемхові драглі

Рецептура:
Настоянки плодів черемхи звичайної 850 мл
Настоянки кореневищ перстачу прямостоячого 100 мл
Настоянки плодів глоду колючого 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при лікуванні ентеритів, ди-спепсій різноманітної етіології, шлункових, кишкових, маткових та гемороїдальних кровотеч, капіляротоксикозів, тромбоцитопеній; хронічних колітів, дизентерії, сальмонельозу, пародонтозу, запальних захворюваннях ротової порожнини.

Вживають драглі по 40-50 г 5-4 рази на добу за півгодини до їди.

23. Черешневі драглі

Рецептура:
Настоянки плодів черешні 850 мл
Настоянки плодів калини звичайної 100 мл
Настоянки трави материнки звичайної 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при анацидних та гіпацидних гастритах, недугах печінки, порушенні сну, атонії кишечника внаслідок спайкової недуги, при загальному атеросклерозі та гіпертонічній недузі.

Вживають драглі по 40-50 г 3-4 рази на добу за півгодини до їди.

24. Чорничні драглі

Рецептура:
Настоянки плодів чорниці 850 мл
Настоянки родовика лікарського 100 мл
Настоянки плодів обліпихи крушиноподібної 50 мл
Цукру 200 г
Желатину 40 г

Застосування. Драглі показані при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, холе- та нефролітіазах, подагрі, ревматизмі, екземах, псоріазі, бешисі; при гіпертонічній недузі, атеросклерозі, капіляротоксикозах, тромбоцитопеніях; маткових, шлункових, кишкових та гемороїдальних кровотечах, пародонтозах, кашлюці, онкологічних захворюваннях горла, стравоходу, ротової порожнини.

Вживають драглі по 40, 50 або 100 г 3 рази на добу за півгодини до їди.

РЕЦЕПТИ УЗВАРІВ.

                                                                                                                               Плоди груші дикої 100 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди сливи 100 г
Плоди вишні 100 г
Плоди агрусу 150 г
Кореневища перстачу прямостоячого 50 г
Трава материнки 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
2. Плоди груші дикої 100 г
Плоди малини 100 г
Корені з кореневищами гравілату міського 50 г
Трава підмаренника справжнього 50 г
Плоди сливи 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л
3. Плоди груші дикої 100 г
Плоди вишні 100 г
Плоди шовковиці 100 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 50 г
Трава м’яти польової 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
4. Плоди груші дикої 100 г
Плоди калини звичайної 100 г
Плоди смородини чорної 100 г
Трава чебрецю звичайного 50 г
Трава деревію звичайного 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
5. Плоди груші дикої 100 г
Корені цикорію дикого 100 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди суниць 100 г
Плоди васильків евгенольних 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
6. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди горобини звичайної 100 г
Плоди абрикосу 100г
Трава меліси лікарської 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
7. Плоди абрикосу 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Плоди лісової черешні 100 г
Трава м’яти польової 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л
8. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Корені з кореневищами родовика лікарського 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
9. Плоди глоду колючого 100 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди вишні 100 г
Трава підмаренника справжнього 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
10. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди ожини сизої 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Кореневища пирію повзучого 100 г
Корені з кореневищами гравілату міського 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л
11. Плоди груші дикої 100 г
Плоди маслинки вузьколистої 100 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Кореневища перстачу прямостоячого 50 г
Трава материнки звичайної 50г
Відвар цукрових буряків 5 л
12. Плоди чорниці 100 г
Липовий цвіт 50 г
Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди агрусу 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л
13. Плоди агрусу 100 г
Плоди бузини чорної 25 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л
14. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди вишні 100 г
Плоди суниць 100 г
Квітки гадючника шестипелюсткового 50 г
Плоди маслинки вузьколистої 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л
15. Плоди інжиру (смоковниці) 100 г
Плоди абрикосу 100 г
Плоди вишні 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Трава м’яти польової 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
16. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Плоди лимонника китайського 50 г
Корені з кореневищами гравілату міського 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
17. Плоди черемхи звичайної 100 г
Плоди глоду колючого 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Трава материнки звичайної 50 г
Липовий цвіт 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
18. Плоди персика 100 г
Плоди груші дикої
Плоди калини звичайної 100 г
Трава деревію звичайного 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
19. Плоди глоду колючого 100 г
Плоди смородини чорної 100 г
Кореневища аїру тростинового 50 г
Трава васильків евгенольних 50 г
Трава підмаренника справжнього 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
20. Плоди шипшини коричної 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Трава материнки звичайної 50 г
Трава чаполочі запашної 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
21. Плоди глоду колючого 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Плоди маслинки вузьколистої 100 г
Плоди терну колючого 100 г
Трава меліси лікарської 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
22. Плоди груші дикої 100 г
Плоди суниць лісових 100 г
Плоди черешні лісової 100 г
Трава хамеріону вузьколистого 50 г
Листки первоцвіту весняного 50 г
Трава м’яти польової 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
23. Плоди глоду колючого 100 г
Плоди шипшини коричної 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Трава меліси лікарської 50 г 
Плоди костяниці 100 г
Відвар цукрових буряків 5 л
24. Плоди калини звичайної 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Корені з кореневищами гравілату міського 50 г
Плоди журавлини чотирипелюсткової 50 г
Трава чаполочі запашної 30 г
Відвар цукрових буряків 5 л
25. Плоди горобини звичайної 100 г
Плоди дерену справжнього 100 г
Плоди суниць лісових 100 г
Квіткові кошики пижма звичайного 25 г
Трава материнки звичайної 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
26. Плоди бузини чорної 25 г
Плоди буяхів 100 г
Квітки гадючника шестипелюсткового 25 г
Відвар цукрових буряків 5 л
27. Плоди груші дикої 100 г
Плоди сливи 100 г
Плоди черешні лісової 100 г
Плоди брусниці звичайної 100 г
Трава васильків евгенольних 30 
Відвар цукрових буряків 5 л
28. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди смородини чорної 100 г
Плоди суниць лісових 100 г
Плоди барбарису звичайного 100 г
Трава підмаренника справжнього 50 г
Трава м’яти польової 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
29. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Плоди обліпихи крушиноподібної 100 г
Трава деревію звичайного 50 г
Трава чаполочі запашної 30 г
Відвар цукрових буряків 5 л
30. Плоди яблуні лісової 100 г
Плоди груші дикої 100 г
Плоди актинідії коломікта 50 г
Плоди брусниці звичайної 100 г
Кореневища перстачу прямостоячого 50 г
Трава материнки звичайної 50 г
Відвар цукрових буряків 5 л
Ящо проаналізувати склад старовинних рецептів узварів, побачимо, що народ, готуючи ритуальні напої, віддає перевагу дикій садовині, а також окремим цілющим рослинам, якими користується впродовж тисячоліть для лікування та запобігання численних недуг. Велику групу рослин народ називає живильними. Він глибоко переконаний, що ці рослини живлять занепале і занапащене серце і душу, взагалі нутрощі, які заховують у собі лише загадки для ока і здорового глузду. Живильні рослини, переконаний народ, проганяють нудьгу, безнадію, сум. Цебто запобігають стресовим станам, нормалізують процеси збудження та гальмування центральної нервової системи, а також холестериновий обмін, кров’яний тиск, діяльність печінки, підшлункової залози та величезної і потужної сили – напругу ендокринних залоз, які формують стать і роблять з чоловіка та жінки батьків.
А до живильного зілля народ залучає такі поширені і надто відомі в Україні цілющі рослини: алтею лікарську, гравілат міський, глід колючий, барбарис звичайний, валеріану лікарську, бобівник трилистий, деревій звичайний, кропиву дводомну, кульбабу лікарську, конвалію травневу, лопух великий, медунку лікарську, мелісу лікарську, материнку звичайну, оман високий, парило звичайне, підмаренник справжній, пирій повзучий, сідач коноплевий, самосил гайовий, синюху блакитну, собачу кропиву серцеву, хамеріон вузьколистий, цикорій дикий тощо.
Чи ж і насправді вони живильні, чи, може, це лише вигадки давньої уяви, легенд-казок, поетичні метафори? Безперечно і беззастережно живильні! Маючи у своєму складі комплекс вітамінів, мікроелементів, вуглеводів, зокрема, такого важливого полісахариду, як інулін, а також великої групи органічних кислот та ензимів, названі рослини поліпшують діяльність травної та видільної систем, енергетичний обмін на молекулярному рівні і додають людині фізичної та моральної витримки, снаги, як при окремих та численних недугах, так і при тяжкій виснажливій фізичній та розумовій праці. Вони ж є і тривким запобіжним муром для профілактики численних недуг як давніх, так і сьогочасних, “радіонуклідних”.

За матеріалами Порталу  https://www.ridivira.com/uk/

Дуже важливу книгу легендарного Травознавця  Євгена Товстухи  можна замовити тут:

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=279

 

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.