Переглянуло:

Знайшов себе на відео…

 
Ходімо, сину!.. Хай ми і помрем,
Але неславу терпіти доволі,
Доволі! Мертвих сором не бере,
І не видать, як плачеться старе
І як мале конає босе й голе,—
Ходім!..
Людей?..
Хто смілий, той піде,
Іще жиє десь довбиш наш чудовий,—
Ударимо на збір…
Із «Скелька» Багряний Іван
*******************
Знайшов себе на цьому відео…
18.02.2014 р., коли на Інститутській, взяли полоненого із ВВ (протистояння накалилось уже наскільки), то я був серед тих, хто зупиняв, щоб його не вбили, він просився дуже, говорив, що просто служить, я просив хлопців не уподібнюватися до нелюдів…, ми його передали лікарям …
А поруч, геройство наших хлопців на даху проганявших беркутівців стріляючих в людей, кидаючих просто в людей світлошумові гранати, під ногами закривавлені кулі, площа всіяна тим, чим вони «доукомплектовують» світлошумові гранати, біжим в наступ…, фонтан крові у хлопця поруч з місця де було око…, дівчата, яких неможливо умовити, піти з передової, дружно відбиваєм вилазки силовиків . Машини з брансбойтами розпилюючими якусь гидоту …. Успішно протистояли, аж до того часу, коли з боку Шовковичної, не пішла навала силовиків і з двох сторін вони не погнали беззбройних людей …
Коли в підворітті на Інституцькій, мене, напевно більше десятка силовиків, що вискочили з дворів з боку Банківської, лупили кийками, вже хотіли одягати наручники, відібрали айфон, врятував їх генерал майор Плахута, він зупинив їх і запропонував, якщо зможу вийти звідти. У підворітті залишилася ще худенька дівчинка (яку я затягнув забігаючи у підворітню, бо вона шкутильгала і плакала, що там залишився її батько…), вона надавала допомогу двом хлопцям з разбитими головами (незважаючи на наскочивших силовиків, худенька дівчинка – герой…) одному з них було дуже дуже погано, я попросив генерала Плахуту і …., він дав двох їх медиків і двох пожежників (підняв матюками) які віднесли хлопця до швидкої, мало того, він нас супроводжував до швидкої… На жаль вона виявилася переповненою, пораненого перенесли в підворітню, де був пункт медичної допомоги. Місцеві жителі вийшли і допомогли нам десятка півтора людей перенести в під’їзд, з якого потім потихеньку, машинами наші хлопці вивозили поранених …
Я в числі тих, хто міг йти, вибралися до Бесарабки … Ми повернулися на Майдан і тільки зустрівшись зі своїми під барикадою, я відчув, що не можу підняти праву руку, опухла ліва рука, болить голова опухша в районі скроні, спина, ноги болять …, шкіряна куртка на спині тріснула і висить лахміттям від ударів їх кийків та каменюк «тітушні» яка стояла за спинами силовиків…

Ternik

Ternik

×
Завітайте в наш магазин!