Трохи про політику…

Коротко про сьогоднішню політику в Україні…
«Ніколи не можна досягнути задовільного компромісу між Добром і злом» Франклін Рузвельт
Про сьогоднішню державу…
« Держава – це організація можновладців для захисту їх від незаможних» Ф. Енгельс.
Про відношення до простих людей…
«Щоб зломати людину, потрібно засліпити її надією, а потім розбити об правду» Віра Камша
Про фінанси і фінансистів…
«Фінансисти підтримують державу точно так же, як мотузка підтримую повішеного» Шарль Монтескьє
Про історію…
Василь Ключевський сказав: «Історія нічого не вчить, а тільки карає за незнання уроків».
Що ж робити?
Коли влада вважає народ рабами – це страшно, але найстрашніше, коли народ з цим погоджується…
«Потрібно по краплі видавлювати із себе раба…» Антон Чехов
Між владою та суспільством завжди є і буде конфлікт інтересів. Саме тому, мовою оригіналу : «В беспощадной борьбе государства и общества побеждают и выигрывают те, на стороне которых стоит наука и знание, которые умеют пользоваться их указаниями, умеют создавать кадры работников, владеющих последними успехами техники и точного мышления…» В.И. Вернадский.
Боротьба загострюється…
Та в будь якому випадку, все залежить від нас. На всіх рівнях. Від світового, до маленького містечка, села… Почати з малого, згадати, що бюджет – це ділова мова спілкування держави/місцевої влади та громадян. А легітимність держави/місцевої влади породжується суспільним договором, як ступінь відповідності держави/місцевої влади суспільному договору… І саме головне, не бути байдужими, не піддаватись на маніпуляції, вчитися і бути мудрими…
Село, місто, країну, в цілому світ, змінять не депутати й політики, а освічений народ, зріле громадянське суспільство…
****************************************
Все просто. Згадаймо як формувалися списки псевдо – партії/загалом формування віртуальної партії Зеленського. Справжні партії створюються роками і функціонують на засадах ідеології, а не ситуаційної необхідності.
Історія світової демократії передбачає як мінімум дві класичні партії ( консерватори і ліберали в різних формах/назвах, залежно від особливості певної країни), це й стає основою створення збалансованої системи влади, верховенства права та дотримання процедур, стимулює системні зміни у політичній діяльності, коли перед суспільством постають нові виклики…
Що ж бачимо у нас сьогодні?
Заведені під своє ім’я президентом люди формують олігархічно – кланову систему, яка обговорює сьогодні у Трускавці особистості… Вони не мотивовані, а в переважній більшості не здатні аналізувати події, не говорячи вже про те, що як державники мали б обговорювати стратегії…
Й це в час, коли ми воюємо, в час, коли перед сьогоднішнім стрімким світом постають все нові виклики, відбувається чергове переформатування полюсів впливу, формування ієрархії держав за рівнем зрілості громадянського суспільства…
Ми самі винні.
Суть нашої влади залишається незмінною: раніше вона імітувала «турботу про людей», потім патріотизм, зараз репрезентує боротьбу з корупцією і реформи, стремління до миру, похоже шляхом в тій чи іншій мірі капітуляції ( судячи по тому, як протиукраїнські сили піднімають голову)… Й дедалі, з ціллю збереження своєї влади, відбувається спроба її концентрація, монополізація – прямий шлях до класичної диктатури.
Держава як ставилась до простого громадянина з презирством, так і ставиться. Як вважала українців нерозумними, інфантильними, але при цьому небезпечними істотами, так і вважає…
Хоча сьогодні все виглядає так, що є якась втома, розчарування і реванш старих сил. І все ж, владі слід пам’ятати, що їх «Титанік» потоне в морі людського обурення. Хоча, правлячий клас – пасажири першого класу цього корабля, вже давно приготували свої шлюпки…
Що робити?
«Найбільша дурниця – це робити те ж саме і сподіватися на інший результат” (Альберт Ейнштейн)…
Україна має бути українською! І змінять її не політики, а зріле громадянське суспільство.
Потрібно чітко усвідомити одну просту істину: українська нація здобуде, збереже і збудує свою національну незалежну державу тільки тоді, коли її очолить монолітна еліта, озброєна і наснажена філософією української національної ідеї.
При цьому, не надійтесь на “месій” та партії. Надія – вбивця часу і дії! Тільки від нас залежить, в якій державі будемо жити ми та наші діти.
Потрібно визнавати помилки і працювати над ними, потрібно позбавитись від ілюзій. Ілюзій, що влада без контролю може служити суспільству, влада без контролю породжує корупцію і диктатуру. А владі необхідно позбутися від ілюзій, що будь-які її рішення суспільство прийме і стерпить, пам’ятати про долю попередніх правителів. Ілюзій, що в сучасному світі нам хтось допоможе якщо ми самі не об’єднаємось в єдиному прагненні домогтися результату. І чим далі, тим все більше рівень життя в державі буде залежати від рівня суспільного договору, а місце держави в світовій ієрархії – від рівня інтелекту народу…
Ідучи до стоматолога чи хірурга, всі хочуть попасти до фахівця. Чомусь у нас відношення до політики та державного управління – інше…
У нашому суспільстві багато хвороб. Тому конкретна хвороба потребує конкретного фахівця, фахівець повинен бути професійним, професійний фахівець повинен бути компетентним … компетентний має бути вмотивованим, мотивовані повинні бути об’єднані в команду однодумців, тоді й буде результат …
Для цього потрібно зріле суспільство, критична маса незалежного середнього класу, свідомих виборців, здатних контролювати владу та побудувати систему ефективного зворотноого зв’язку.
Потрібен професійний, комплексний, системний підхід для побудови збалансованої влади ( дієвих та ефективних противаг), вірної та вивіреної стратегії, так необхідної в сьогоднішньому стрімкому, взаємозалежному світі («Тактика без стратегії – суєта перед поразкою» Сунь-Цзи)…
Сьогоднішня ж монополія – знищення противаг – безконтрольність – однозначно корупція і спроба диктатури –може привести до того, що народ буде змушений проснутись і знести цю владу.
Звичайно влада надіється, що дуже вміло навчиться маніпулювати.
Я ж надіюсь на народну мудрість у критичних ситуаціях…