Переглянуло: 135

Новорічне побажання президенту: Не можна йти відразу по двох дорогах, не можна одночасно служити дияволу і Богу. Потрібно обирати Шлях…


Новорічне побажання президенту: «Не можна йти відразу по двох дорогах, не можна одночасно служити дияволу і Богу. Як і не можна йти до Бога переступаючи людей. Потрібно обирати шлях…»…
***************************************
Президент України Володимир Зеленський у своєму новорічному вітанні заявив про те, що національною ідеєю українців має стати пошук єдності.
Я також за єдність й мир… Та тільки не ту єдність, й не той мир, що в логіці Зеленського.
Його логіка проста: немає значення, якою мовою ти розмовляєш (в той час, коли мова – генетичний код нації, а «немає значення» – зброя, якою користується московія, щоб розпалювати ворожнечу в Україні, несучи свій «руський мір»). Немає значення на чию честь названі вулиці (у Львові, Києві нашим героям, в Донецьку їх убивцям, гіві й моторолам, як зараз) і кому стоятимуть пам’ятники в Україні (нашим героям в Києві чи Львові, й їх убицям – захарченкам в Луганську). Цей логічний ряд можна продовжити: немає різниці – чи в тебе жовто-блакитний стяг чи георгіївська стрічка. Немає значення як називається країна – Україна чи Малоросія. Головне – це заасфальтовані дороги та повний холодильник, правда ж?
Культура, історія, мова. Ідентичність. Те, що робить Україну Україною. Це не про Володимира Зеленського. Холодильник і асфальт можна об’єднати випадкових перехожих, обивателів, для яких вищою цінністю є миска олів’є – але не національний прапор.
В умовах фактичної війни та відверто зростаючих апетитів агресора, глава держави і головнокомандувач не апелює до героїчних сторінок історії, до визвольної боротьби, не закликає до єдності перед лицем небезпеки. Президент Зеленський пропонує українцям об’єднатися навколо холодильника. І…, вітає путіна з новорічними святами? Путіна – замість привітання своїх воїнам, які сьогодні відстоюють право України на існування, борючись з орками путіна…
Своє ставлення до аудиторії президент визначив з перших же слів. Виявляється, що «зростання ВВП» чи «падіння інфляції» – це для громадян України «дуже незрозумілі терміни». Ну пригадаймо героїв «Сватів», інших їх серіалів, згадаймо приниження Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки – це послідовна позиція показувати Україну, як країну, достойну тільки блазнювати в шароварах, обслуговуючи інші нації, й місце нашої культури і мови на їх думку… Коли влада вважає народ рабами – це страшно, але найстрашніше, коли народ з цим погоджується… Влада як ставилась до простого громадянина з презирством, так і ставиться. Як вважала українців нерозумними, інфантильними, але при цьому небезпечними істотами, так і вважає… Не миру із сусідом Вона хоче, вона продає нас йому в рабство, хоче зробити манкуртами… Вже не будуть фінансувати окремі фільми, які можуть образити того ж таки сусіда. Список фільмів, які отримали державне фінансування, раптом перелопатили. Відтак викинули звідти фільми про Лесю Українку, Олену Телігу і Голодомор, натомість вибрали якусь примітивну комедію «Мамахохотала» «слуги наброду», яка взагалі не пройшла пітчинґу, а відкинуто фільм «Конотопська битва» Ахтема Сеітаблаєва, чий «Захар Беркут» б’є всі рекорди. Бо як же ж таке можна знімати! Це ж недружній крок! Адже фільм розповідає, як українці розбили московитів…
Й це тільки початок…
Стане питання мови… Мало того, що московія використовує її як зброю, я повністю погоджуюсь з видатним англійським філософом Джоном Стюартом Мілльом, який відзначив: “Серед людей, яким бракує почуття солідарності, особливо якщо вони читають та розмовляють різними мовами, не може існувати і спільна громадська думка, необхідна для діяльності представницького врядування. Впливи, які формують громадську думку — і, отже, визначають ухвалення політичних рішень, — будуть різними у різних частинах країни. В одній частині будуть довіряти зовсім іншій категорії лідерів, ніж в іншій”. Хіба не це ми бачимо сьогодні?
******************************************************************
Із слів президента потрібно знайти порозуміння, середину… От тільки…
1. Як її знайти, коли:
1) ОРДЛО – бачить себе частиною Росії . Ми – незалежною країною, яка має ввійти в Європейську спільноту, а Росію агресором;
2) У нас вулиці будуть носити імена наших героїв. В ОРДЛО – імена їх убивць;
3) Ми в НАТО, вони в Росію;
4) В нас гривна, в них російський рубель;
5) В нас українська мова. А у них…?;
6) В нас українські паспорти – ми українці, у них паспорти ОРДЛО й російські. Хто вони?;
7) Ми хочемо повернення анексованих території українськими, інша сторона ( перш за все зацікавлені олігархи) хочуть повернення можливості жорсткого дерибану бюджету на території, на якій вони зневажають народ…
2. Величезна різниця між «поверненням» Донбасу і «звільненням» Донбасу. Передусім – у впливі на майбутнє України.
«Повернення» означає готовність визнати окрему «донбаську» ідентичність, яка ненавидить Україну, зневажає українську мову й бачить себе частиною «русского мира»; тобто прийняти їх такими, якими їх показує пропагандистське телебачення – і дати право голосу в Україні. Крім того, це означає амністію для військово-окупаційних адміністрацій регіону і можливість для них продовжити політичну кар’єру на київських пагорбах. Й тоді, проголошені на фальшиви референдумах «державні суверенітетіи» ДНР та ЛНР – стають реальними у складі України…Та от чи то вже УкраЇна буде? Адже тоді антитерористична операція на сході України (АТО) — комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України, стає першої в світовій історії антитерористичною операцією, коли терористи отримують владу над заручниками…
3. Як можна знайти середину, коли для московії і її прихильників, ми «адін народ», українці – непорозуміння… Комусь байдуже, він малорос чи українець, а от куди дітись з власної землі українцям для яких Україна – Батьківщина?
4. Малоросам і манкуртам байдуже кому буде належати наша земля, стратегічні підприємства, байдуже наші енергетична безпека, бадуже, що закони давлять малий бізнес, новий трудовий кодекс безправним робить працівника… Бо для них це не Батьківщина, а територія заробляння грошей…
5. Малоросам та манкуртам байдужа історія.
Байдуже, що є те, що пробачити, забути неможливо, є те, що не можна «виносити за дужки», а манкурт…, починається із “какаяразніца”… Байдужість – найгірше зло…
Є ситуації, коли мир неможливий, є ситуації, коли компроміс не вихід…, й кожен має визначити межу… Згадаймо, що толерантність – медичний термін, що показує нездатність організму чинити опір проникненню сторонніх тіл. А повна толерантність – це смерть…
Тому потрібно розрізняти толерантну поведінку та рабську терпимість, так вигідну маніпуляторам…
Той, хто не зрозумів свого минулого — буде приречений на його повторення в майбутньому…
Українці, які в 1918-му році повелися на заклики вести переговори з більшовиками, в 1933 році отримали Голодомор…
Потурання агресорам, не приносить миру, воно гарантовано розпалює їх апетит і приводить до війни… АБЕТКА ІСТОРІЇ …
Й потрібно зрозуміти, що «Горе тим народам, чию історію написали їхні поневолювачі» Німецький філософ Йосиф Готліб Фіхте…
Пам’ять минулого не тільки пошана предкам, пошуки джерел мудрості, а й вакцина. Вакцина проти байдужості, адже для тріумфу зла потрібна лише бездіяльність хороших людей…
6. Малоросам та манкуртам потрібен статус російської мови, аж до державного… Насправді, їм ненависна українська мова, вони вважають , що її не існує, що це суржик російської, малограмотного селянства України. Забуваючи, що Котляревський, засновник нової української літературної мови, видав у Петербурзі поему «Енеїда» у 1798 році, а засновник сучасної російської мови Пушкін народився у 1799 році. Насправді мова – генетичний код Нації..! “Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики”. Отто фон Бісмарк, «Владі шкільних вчителів заздрять навіть прем’єр-міністри» Уінстон Черчіль, «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову» Ліна Костенко,
Оксана Пахльовська: “Раби — це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе”
Тому московія використовує мову як зброю, я повністю погоджуюсь з видатним англійським філософом Джоном Стюартом Мілльом, який відзначив: “Серед людей, яким бракує почуття солідарності, особливо якщо вони читають та розмовляють різними мовами, не може існувати і спільна громадська думка, необхідна для діяльності представницького врядування. Впливи, які формують громадську думку — і, отже, визначають ухвалення політичних рішень, — будуть різними у різних частинах країни. В одній частині будуть довіряти зовсім іншій категорії лідерів, ніж в іншій”. Хіба не це ми бачимо сьогодні?
7. Коли ж зникне несправедливість…?
Коли ми почнемо їй протидіяти…!
Що потрібно? Небагато. Щоб зрозуміти сьогоднішню ситуацію в Україні, потрібна цілісна картина, із усіма взаємозв’язками між усіма частинами нашої суспільної системи у взваємозв’язку та розвитку з сьогоднішнім динамічним світом… Перестати дозволяти собою маніпулювати, «об’єднувати» – роз’єнуючи, згадати, що значить слово “Гідність”, те, що нічого не зміниться, поки ми не змінимо…
Не можна йти відразу по двох дорогах, не можна одночасно служити дияволу і Богу… Потрібно обирати шлях…
У житті все просто – є «Так» і є «Ні». А між ними – повітряні замки, міражі, мильні бульбашки…
І звичайно, ошийник раба, значно легший за обладунки воїна…
Думаймо і діймо..!

NikTernik

NikTernik

×
Завітайте в наш магазин!