Переглянуло:

Хочемо приєднатися..? Ошийник раба, значно легший за обладунки воїна…

Хочемо приєднатися..?
**********************************
“Стара притча про стадо моржів: сотнями лежали вони на березі, прийшов мисливець і став одного за іншим кінчати кийком. Об’єднавшись, вони могли б легко розчавити його – але вони лежали, дивилися, як він, вбиваючи, підходить все ближче, і не рушали з місця: адже вбивав-то він лише сусідів – одного за іншим”. Еріх Марія Ремарк, «Тріумфальна арка»
*************************************************
Ошийник раба, значно легший за обладунки воїна…
*************************************************
Манку́рт — людина зі стертою історичною пам’яттю. Термін походить із тюркського міфу і був популяризований Чингізом Айтматовим у романі «І довше століття триває день» (1980). За Айтматовим, людину перетворюють в бездушне рабське створіння, повністю підпорядковане господарю, якщо вона забуває свою Батьківщину, мову та історію.
Киргизька легенда, згадана в романі, описує жорстокий шлях створення манкурта, людини, котра забуває все, окрім своїх основних функцій і тому стає ідеальним рабом. Полоненому вдягали на поголену голову щось схоже на шапку, що була свіжою шкірою верблюда. Раба залишали в пустелі на кілька днів із зав’заними руками та ногами і колодкою на шиї, аби він не міг доторкнутися головою землі. Шкіра верблюда під сонцем стискалася, здавлюючи голову, верблюдяче волосся вростало в шкіру. Це разом зі спрагою завдавало пекельних мук полоненому. Він або помирав або залишався жити, забуваючи про своє минуле та ставав ідеальним рабом. Манкурти цінувалися більше, аніж звичайні раби.

 

Микола Ternik

Ternik

Ternik

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

×
Завітайте в наш магазин!