До глибин української історії. Армія.

20.02.2020 Sribnovit варна, Воїн, героїзм, земля., каста, країна, мужність, родина, слава, традиція, Україна, Честь

Звернення до Воїнів.

Коли запитати,в будь-якого Воїна,за що він воює,то він скаже,що за рідну землю,за свою родину, за мир і спокій своїх дітей і внуків,за честь,за славу,відчуваючи нерозривний зв’язок,який поєднує його з долею Предків-Героїв,які зберегли нашу рідну Вітчизну. Практично, єдина варна є сьогодні в Україні,яка не шкодуючи життя і здоров’я відстоює честь і незалежність Батьківщини.

Проте,на сьогодні ситуація складається так, що гендлярі,спекулянти,перекупщики всіх мастей вирішили,що земля,начебто,не священна цінність нації,а товар,на якому можна добряче погріти свої руки. Для них єдиною цінністю є гроші,дуже багато різнокольорових папірців,які давно витіснили у бариг ті місця,де в них була совість.порядність,патріотизм. Для них, рідна земля, густо полита кров’ю Предків і побратимів не існує як святість. Вони втратили свою душу і перестали бути людьми. Але то їх проблеми,а наша справа-не допустити тієї злочинною оборудки,бо і ми,і наші нащадки стануть бомжами в своїй країні,рабами і прислугою нових власників,які будуть робити все,що забажають. Експлуатувати землю,видобувати корисні копалини,продавати урожай куди захочуть,а прибуток буде йти в офшори і їхні широкі кишені,а не на державні потреби українців,не на зарплати і пенсії,не на будівництво підприємств,не на укріплення обороноздатності і самодостатність нашої України. Щоб не закладати зараз міну уповільненої дії,дозволивши торгашам це робити,маємо усвідомити,що повертати потім землю назад у власність буде набагато важче, а доведеться це робити все одно Воїнам,чоловікам,які можуть діяти рішуче і радикально. Продати землю-це значить пустити в нашу країну ще одного окупанта,якому абсолютно все рівно,як будете далі жити Ви, чи Ваша родина.

Василь Кук дав нам чітку вказівку,що робити з окупантами. ” Переговори з окупантом мають тривати не довше автоматної черги!”

Шановні Воїни!

Зараз переломний момент нашої історії,або ми виживем і будемо будувати свою успішну і могутню державу,або будемо страждати,як ті палестинці,чи інші нації,які дозволили скупити рідну землю. Чи хочемо ми прирікати на таку долю свої майбутні і теперішні покоління? Чи хочемо ми перетворитися в безсловесне бидло і рабів,обслугу скоробагатьків?

Якщо ні,то Армія ,яка є невід’ємною,кращою частиною рідного народу,має бути готова стати на захист рідної землі,проти будь-якого ворога.

Ті,хто закликає і намагається реалізувати злочинні плани обезземелення українців, мають бути публічно знищені,повішені,розстріляні,розірвані на шматки!

Українська земля дана нам Рідними Богами,тут могили наших Пращурів.

Наші діди і прадіди це розуміли,тому Україна вижила ,незважаючи на криваву тисячолітню історію, окупації,війни,голодомори,геноцид. Лише дякуючи присадибним ділянкам,українці вижили на початку 90 років минулого століття,коли були в народу вкрадені промислові підприємства,взамін папірців-ваучерів. Дякуючи людям,які працюють на своїй землі і сьогодні виживає наш народ. Світ дивується,як можна ,отримавши пенсію 1500 гривен,заплатити більшу частину за комунальні послуги і ще й вдягатися,взуватися,купляти ліки і продукти. Чи можливо було б вижити,якби вся земля належала нацменам і власним,безсовісним і зажерливим торгашам?

Кожен з нас має усвідомити,що саме він відповідальний за те,що відбувається в нашій державі.

Будьмо готовими захищати Україну всіма можливими методами!

Час ікс- прийняття покидьками,які назвалися депутатами верховної ради, остаточної редакції закону про продаж української землі. Кнопкодави мають подохнути першими,разом з урядовцями,які готували цей злочин і навколопрезидентськими чинушами!

Всі,хто буде просувати це питання, вже прокляті українськими Волхвами,страшним і вічним прокляттям, для них і їхніх нащадків!

Залишилося лише відправити їх в те місце, де б вони могли знизу побачити,як ростуть морква,картопля і буряки.

Земля їм бетоном і каменюками буде навічно!

Тримаймо зброю напоготові і нехай,коли буде потрібно, не здригнеться Ваша рука!

Слава Героям!

З повагою: Волхв Срібновіт.

Поки ми не змиємо того в’язкого намулу, який нанесла імперська ідеологія на нашу національну культуру, нашу історію, ми не доберемося до свого історичного коріння, не зрозуміємо свого історичного минулого в усій його складності й не отримаємо життєдайного соку для живлення нації…

Викладач спеціальних дисциплін у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» Михайло Лукінюк .

Українське військо дохристиянських часів.

Частина 1 |

Українське військо – Більшість із нас, покоління 21-го століття, ні разу по-справжньому не ризикувала життям заради інших. Але нам приємно десь глибоко в душі плекати таке собі самонавіяне гусарство: «мовляв, якщо б раптом війна, то я б такий подвиг здійснив би». І що найцікавіше – в багатьох чоловіків ця якість дійсно закладена в генах. Жертовність і готовність до подвигу дійсно масово проявилася в українських чоловіках на передовій гібридної війни з Росією. Про шлях воїна, військове мистецтво, війни за свободу, і за банальне виживання, дивіться в циклі програм «Історія українського війська».

Українське військо дохристиянських часів.

Частина 2.

Знаєте, на яку дальність прицільно стріляють сучасні спортсмени-лучники? 40-70 метрів. Стоячи; на спеціальному стрільбищі; після відповідної пристрілки. А скіфські воїни смертельно ранили своїх ворогІв із вІддалі 120-ти метрів. З коня; на повному скаку; стріляючи з розвороту назад. Чому так? Сучасні лучники мають на це відповідь – кочовики древності, як приміром скіфи, вчилися стріляти з 4-ох років, а з 6-ти хлопчик їв тільки те м’ясо, яке сам уполював. Непогана мотивація – правда ж?

Українське військо дохристиянських часів.

Частина 3.

Українське військо «Війна – це шлях обману. Тому, якщо ти і можеш що-небудь, показуй противнику, ніби не можеш; якщо ти близько, показуй, ніби ти далеко; якщо його сили свіжі, стоми його; нападай на нього, коли він не готовий» – важко повірити, що це було написано ще в п’ятому столітті до нашої ери. Трактат Сунь-Цзи – «Мистецтво війни» – досі не втратив своєї актуальності. А все тому, що цей великий полководець присвятив працю всього свого життя винайденню ідеального способу перемоги над ворогом. Цей спосіб криється у військовій стратегії і тактиці.

Українське військо дохристиянських часів.

Частина 4.

Поселення на острові Сіте обнесене дерев’яною стіною заввишки 6 метрів. Дві дерев’яні вежі захищають мости, які поєднують острів з берегами Сени. Це Париж Х століття. Вали шириною 27 метрів і висотою 14-16 метрів. Такої ж висоти кам’яна брама – це Київ початку ХI століття. Ця кам’яна брама збереглася до нашого часу. Вона має назву – «Золоті ворота». І вони є чи не найдавнішою кам’яною оборонною спорудою в Східній Європі.