Чи можна назвати земельною реформою те, що відбувається в Україні? Чимало відповідей знайдете глянувши на щойно зоране поле біля Мюнхену…

07.02.2020 NikTernik земля., політика

Чи можна назвати земельною реформою те, що зараз відбувається в Україні? Чимало відповідей знайдете глянувши на щойно зоране поле біля Мюнхену…
******************************************************
Чому Німці Вивозили Наш Чорнозем? Чому? А Ви На Фото Уважно Подивіться: Це Щойно Зоране Поле Біля Мюнхену… 120 Тисяч Євро За Гектар!!! І Це Не Все! Автор: Андрій Нечай.
ПРО ЗЕМЛЮ НАШУ УКРАЇНСЬКУ!
Ви всі знаєте, що під час війни німці ВИВОЗИЛИ наш чорнозем. Чому? А ви на фото подивіться: це щойно зоране поле біля Мюнхену — саме каміння на тощій глині… І німці збагачували її нашим чорноземом… Лопатами розкидали.
Моя мати дитиною була забрана у Германію і працювала на фермі — все робила і розповідала. Після отримання незалежності я звозив її туди і фотографував.Німецька родина ставилась до матері, як до доньки і ми тепер товаришуємо. Потрапила мати на ферму, яку у 1936 році збудував уряд і БЕЗКОШТОВНО передав бажаючій родині працювати на цій фермі. Отримали будиночок, сарай для корів, трактор англійський — ДОСІ працює, реманент, 20 га землі — на фото.
Всього таких ферм німці збудували ДЕСЯТКИ ТИСЯЧ на відібраних у баронів землях на кошти, забрані у олігархів! Зараз на фермі 50 корів дойних, 50 телят на відгодівлі, 20 га тої ж землі, будівлі всі надсучасні і все практично автоматизовано. Працює родина з двох людей віку за 50-т — діти в місті, але допомагають осінню.
Вирощують кукурудзу на силос. У рік здають молока і м,яса на 500-550 тисяч євро. Податки маленькі. І ще цікаво — у селі 4-ри подібні ферми, навколо десятки таких хуторів.
А за 8 кілометрів — КООПЕРЕТИВНИЙ ЗАВОД ПО ПЕРЕРОБЦІ МОЛОКА І М,ЯСА, збудований у 1939 році і НАЛЕЖИТЬ ВІН ВСІМ ФЕРМЕРАМ НАВКОЛИШНІХ ХУТОРІВ! І головний ПРИБУТОК на додачу вони отримують з ЗАВОДУ! Десь на рівні заробітку з молока і м,яса — чистоганом…
А це каміння коштує — Я НЕ ПОВІРИВ ЗРАЗУ! — 120 тисяч євро за гектар!!!
Чому я так довго писав? ТА ЗРОЗУМІЙТЕ — ЯК ТРЕБА ПІДНІМАТИ СЕЛО І НАЦІЮ! А не продавати ЗЕМЛЮ, КРАЩЕ ЯКОЇ НЕМА НІДЕ НА СВІТІ! Треба будувати ферми. давати бажаючим і ВІДРОДИТИ УКРАЇНУ! Іншого шляху — НЕ СНУЄ! Продаж землі — то СМЕРТЬ ЗА ОДНЕ ПОКОЛІННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!
Був і в Голандії. Там земля ЩЕ ГІРША — дресва на болоті… А коштує 120-160 тисяч євро за гектар!
У порівнянні з Німеччиною та Голандією — наша земля має коштувати ЩОНАЙМЕНШЕ 300-500 тисяч євро за гектар!
А нас «радують», що по 1-2 сраній тисячі… Та й того НЕ ДАДУТЬ.
Візьмемо в середньому 400 000 — та помножимо на 42 мільйони гектарів! То і виходить:
16 800 000 000 000 євро! ЦЕ 20-ть ТРИЛЬЙОНІВ ДОЛАРІВ!
Це є ціна нашої землі! А насправді — ВОНА НЕ МАЄ ЦІНИ! Наша земля — маю всі розрахунки — при радивому хазяйнуванні здатна ПРОГОДУВАТИ 4 мільярди! людей — ПОЛОВИНУ ЛЮДСТВА!
Я вже не кажу про НАЙБІЛЬШІ В СВІТІ ПОКЛАДИ НАФТИ ТА ГАЗУ ПІД ЗЕМЛЕЮ та інші кориснні копалини!
ТЕПЕР ТО ВИ ВТОРОПАЛИ, ЧОГО ДОБИВАЮТЬСЯ НАШІ «ВОЖДІ»?
Та за такі гроші вони знищать нас — і не побачать!
ЯКЩО МИ З ВАМИ НЕ ВІЗЬМЕМО ДО РУК ЩОСЬ ЗАЛІЗНЕ І НЕ ПОКАЖЕМО, ЩО МИ ПРАВНУКИ СЛАВЕТНИХ ПРЕДКІВ!
Джерело: http://www.tochkazoru.pp.ua/chomu-nimtsi-vivozili-nash-chornozem-chomu-a-vi-na-foto-uvazhno-podivitsya-tse-zorane-pole-bilya-myunhenu-120-tisyach-yevro-za-gektar-i-tse-ne-vse/
******************************************************
Країни, які контролюватимуть родючі землі, стануть ключовими геополітичними гравцями, лідерами на світовому ринку продовольства у процесі подолання глобальної продовольчої кризи.
ООН щорічно публікує доповідь про продовольчу кризу (Global Report on Food Crisis, GRFC) і динаміку Глобального індексу голоду (Global Hunger Index, GHI). Згідно їх аналітичних звітів до мідьярда людей на планеті страждають від голоду.
Гостра продовольча криза і проблема голоду часто спостерігаються навіть у тих бідних країнах, де є велика кількість родючої землі, але вона перебуває під контролем іноземних корпорацій або фондів інших держав. Ці інвестори всю продовольчу продукцію відправляють на експорт за світовими цінами, а місцеві жителі через низькі доходи не в змозі купити те, що вони вирощують на “своїй” землі як наймані працівники (зокрема, це Судан, Мадагаскар і багато інших країн третього світу)
Висновок однієї з доповідей Oxfam гідний того, щоб його дослівно процитувати: “Іноземні інвестори активно таргетують країни з корумпованими або некомпетентними урядами з метою швидкого та дешевого скуповування високоякісних сільськогосподарських земель. Аналіз показав, що між 2000-м і 2011 р. у 56 бідних країнах третього світу відбулися великі трансакції з поглинання сільськогосподарської землі, які призвели до виселення місцевого населення, зникнення фермерських господарств, погіршення якості землі і виникнення продовольчих криз. Корумповані або некомпетентні уряди стають зручними партнерами для вигідного бізнесу земельних інвесторів. Часто такі угоди готуються з допомогою інтенсивної пропаганди, в якій для місцевого населення їх називають земельною реформою та інвестиціями, які приведуть до економічного зростання і створення нових робочих місць”.
Найбільш шокуючим, нехай і не зовсім типовим, є кейс Мадагаскару, який досліджено і опубліковано у міжнародній доповіді Land grabbing in Madagascar. Цей проект захоплення всієї родючої землі острова іноземними інвесторами Південної Кореї, Італії та інших країн реалізовувався через багаторічну і трагічну історію. Її початок називався земельною реформою і запровадженням ринку землі з анонсованою у 2005 р. видачею сертифікатів про власність на землю місцевим жителям. А в кінцевому результаті земля Мадагаскару і всі його величезні ресурси потрапили до рук іноземних інвесторів, а громадяни країни залишилися дешевою робочою силою, що існує за межею бідності. На сьогодні Глобальний індекс голоду населення Мадагаскару перебуває у найбільш катастрофічному інтервалі.
Висновки доповіді полягають у тому, що за відсутності необхідних потужних правових інституцій земельна реформа і відкриття ринку землі перетворюються на її захоплення і відчуження громадян країни від доступу до своєї власної землі. Багато міжнародних експертів називають такі земельні реформи новими технологіями неоколоніалізму.