Чи можна домовитись з Путіним? Можна. Тільки так же як і з крокодилом, коли він відчує сильного і рішучого супротивника, відчує, що отримає достойну відповідь…

Чи можна з Путіним домовитись? Можна. Тільки так же як і з крокодилом, коли він відчує сильного й рішучого супротивника, відчує, що отримає достойну відповідь…
Путін візіонер. А будь-який візіонер-практик (а таких особистостей політична історія або виносить на самий гребінь, або зовсім не згадує про них) керується створеної кимось моделлю.
Олександр Македонський ішов за прикладом літературних героїв Ахілла і Геракла, Гітлер запозичив ідею надлюдини у Ніцше. Загалом, візіонер-практику потрібен хоч якийсь сценарій. Так що ж читає і чим керується Путін?
**********************************************
Журнал Newsweek  в 2014 році опублікував статтю британського журналіста Бена Джуда, під заголовком “При дворі Путіна – погляд за куліси: особисті звички сучасного диктатора”, присвячену розпорядку життя російського президента. У післямові до матеріалу журналіст повідомляє, що ця стаття стала результатом трьох із гаком років збору інформації для книги “Тендітна імперія: як Росія полюбила і розлюбила Володимира Путіна” (Fragile Empire: How Russia Fell in and Out of Love with Vladimir Putin / Yale). Автор збирав свій матеріал, спілкуючись з дипломатами, олігархами та іншими наближеними кремлівського правителя.
Автор публікації також цитує слова одного з перекладачів, які перебували на службі: “Коли знаходишся поруч із ним, здається, що він був би радий покинути свій пост. Але він знає, що у нього не вийшло керувати Росією якось інакше, окрім як у феодальний спосіб. І в той момент, коли його хватка ослабне… все впаде і він потрапить у в’язницю… і Москва буде горіти, як Київ”.
Бен Джуда також згадує розповідь одного з наближених, “який згадує, як одного разу у теплий літній вечір він відкрито почав говорити про долю своєї країни. Звертаючись до тих, хто в той вечір за обов’язком служби був у Ново-Огарьово, президент запитав, кого можна назвати найбільшими зрадниками Росії. Але відповіді чекати не став: найбільшими злочинцями в нашій історії були ті слабаки, хто кинув владу на підлогу – Микола II і Михайло Горбачов, хто дозволив, щоб потім цю владу підібрали істерики і божевільні”. “Наближені, які були присутні при цьому, стверджують, що президент пообіцяв ніколи не робити цього”.
Путін візіонер. Але будь-який візіонер-практик (а таких особистостей політична історія або виносить на самий гребінь, або зовсім не згадує про них) керується створеної кимось моделлю.
Олександр Македонський ішов за прикладом літературних героїв Ахілла і Геракла, Гітлер запозичив ідею надлюдини у Ніцше. Загалом, візіонер-практику потрібен хоч якийсь сценарій. Так що ж читає Путін?
З публікації в “Ньюзвік” ми маємо уривчасті відомості про книжкову полицю кремлівського вождя.
Найінформативнішим про думки диктатора мабуть є  художній твір, який  називається “Третя імперія” Міхаіла Юр’єва, і являє утопічну картину наддержави, відтвореної на базі Московського царства.
Отже, майбутнє. 2053 рік.
Світ, згідно з баченням автора, розділений між чотирма величезними наддержавами: Російською Імперією, Американської Федерацією, Ісламським Халіфатом і Піднебесною.
Книга видана в 2006 році, в тому самому році, коли терористична організація ІГІЛ, (згодом назвала себе “Ісламським халіфатом”) якраз формувала своє ядро.
Халіфатом ця організація почала іменувати себе тільки влітку 2014 року, якраз в розпал першої хвилі російської інтервенції на сході України.
Цікаво, як в книзі, яка стане для Путіна настільної, описуються майбутні події в Україні.
Приводом до російської агресії автор книги, виданої в 2006 році, назвав парламентську кризу в Україні, після якої 80 тисяч російських “добровольців” зайняли її східні землі і дійшли до західних кордонів, в результаті чого “місто Львів припинив своє існування”.
Перша ж внутрішньополітична російська реформа, яку описує автор улюбленої утопії Путіна – вигнання олігархів.
“Чиста ніч”, – так це називається в книзі – момент, коли будуть заарештовані близько 150 великих державних чиновників, діючих і колишніх; притому серед них було багато людей з найближчого оточення президента і “неросійських за національністю”, а також олігархів. Останні будуть остаточно вигнані з країни, а весь приватний великий бізнес – націоналізований.
Попереду – офіційний поділ нової Росії на стани, де право голосу мають лише стан опричників, вони ж і тільки вони є в Новій Росії носіями виборчого права.
**********************************
Політика Московії щодо України зрозуміла, послідовна та незмінна (щодо цілей) за багатовікову історію. Час вносить лише коррективи в інструменти та методи. Й логічними є оприлюднені 26 лютого 2013 року основні тезиси докладу начальника Генерального штабу ЗС РФ В.Герасімова на тему «Основні тенденції розвитку форм і способів застосування ЗС, актуальні завдання військової науки щодо їх вдосконалення», який він зробив наприкінці січня 2013 р. на загальних зборах Академії військових наук РФ за участю представників уряду РФ (доклад про гібридну війну). Доктрина стала відомою після наступних дій Росії щодо України, які повністю збігаються з тезами цієї доктрини.
В цьому ж місяці в галузевому тижневику «Військово-промисловий кур’єр» опубліковано його статтю в 2000 слів – «Ценность науки в предвидении». ( РЕКОМЕНДУЮ! стирання відмінностей між станом війни та миру. Війни більше не оголошуються, а почавшись — йдуть не за звичним нам шаблоном», дистанційний безконтактний вплив на супротивника стає головним засобом досягнення цілей, ураження об’єктів здійснюється на всю глибину території, стираються відмінності між стратегічним, оперативним і тактичним рівнем, наступальними та оборонними діями, широке розповсюдження отримали асиметричні дії, в тім числі використання сил спеціальних операцій та внутрішньої опозиції для створення постійного фронту на всій території супротивної держави, а також інформаційний вплив, форми і засоби якого весь час удосконалюються). А в результаті, уже 1 березня 2014 року обидві палати Державної думи відкрито проголосували за введення російських військ на територію України, й далі події розвиваються за відомим сценарієм…