Переглянуло: 376

Вірші Бориса Кононенка.

***
В ніч на Купала рвіте зілля-
Так повчає нас повір”я.
Щоб ви завжди щастя мали,
Щоб співали, щоб кохали.
А як осінь дзвоном стане,
Хай кохання не зів”яне.
Ладі відшукай за містом,
Горобинове намисто.

Подаруй кохання вірне,
Щоб цвіло воно нетлінно.
Щоб не впали твої сльози,
Як крижинки, в час морозів.
Чорногуз у добру днину
Подарує вам дитину.
То все чари, певна річ,
У Купальську світлу ніч!

***

Асиміляція народів
Всі як один під штамп хреста.
Зійдуть з кліше на втіху гої.
Болить. Неправдонька свята.
Сичать. І помисли гріховні
Лякають Богом повсякчас.
Я не монах в плахітті чорнім,
І не молюся напоказ.
Ні, не погордою, а з болем,
Дивлюсь як браття по хресту,
Заливши очі алкоголем,
Втішають душеньку пусту.
Ну що, клоновані слов’яни,
І Сваргу й Рода пропили?
Всі як один тепер миряни,
Хто не скоривсь – на паколи,
І все з хрестом, і все з любов’ю, –
Так легше з смерда шкуру драть,
Гріхи простять, запивши кров’ю….
Така ти божа благодать.
А де ж наш цвіт, а де еліта?
Інтелігенція мичить.
Довбають очі ті з просвіти,
Бо не слов’янин там сидить.
Ростуть скрізь цвинтарі хрестами,
Ні, не признають геноцид.
Ті, що стоять “батьки” над нами,
Сказать точніше, пустоцвіт.
Слов’янські знищено святині,
Святкує шабаші чума.
Волхви славетні у могилі.
Яка ж бо нам живим ціна?
Зігнали стадами до ями,
Клекоче прірва та без дна,
Вернися, Роде, стань над нами,
Без тебе долі нам нема!

***

О великий Роде, як тобі там спиться?
Хай тебе розбудить громом Перуниця!
Розбудіть Дажбога,! Розбудіть Ярила!
Щоб слов’янські душі свої мали крила.
У Карпатах стогнуть крізь віки смереки,
Як із нас сміються Візантія й греки.
Птиця Сва поклич нас голосом трембіти:
Не чиїсь раби ми, твої, Роде, діти.

***

В небі зорі сходяться в хоровод стожар,
Велес усміхнеться з-за пухових хмар.
Де заходив Пращур за святий поріг,
Якщо промінь сонця на долоню ліг.
Де ти, Божа іскра, коли доля зла?
Де ті діаманти серед купи скла?

МИКОЛІ КОСТЕНКУ

Розквітне Пращурів знамено,
З’єдна слов’ян в єдину рать.
Не всіх згадають поіменно,
Своє нам треба відспівать.

Аби наступні покоління
Не прокляли нас назавжди,
Вірші до ран Вкраїни – зілля
Від серця щиро поклади.

Щоб у душі в нас Божа іскра
Не тліла холодом з-під хмар,
Зламаєм жало зловороже,
І вирвем ікла в яничар!

***

Добра спіраль у вись зорею,
Та зло змією по землі.
Про що тут мріяти плебею,
Адже гріхи в нас не малі.

Уже надіявся доволі.
Тавро на лобі не пече?
Нажив на руки лиш мозолі.
А краще б – славу із мечем.

Тож жити так, щоб наші діти
Чужим не мічені були
Цинізм продажньої еліти –
Пора б піднять на паколи.
Так все погано в нашім домі,
Публічно мовиться- чому?
А в діток наших душі голі,
Кому наслідувать? Кому?

***

Сито історії нас прорідило
Прави не відаєм – з пам’яті змило.
Загартувати у горно Сварога
Кличе стежина слов’янського Бога.
В кожному русі, мелодії, пісні,
В шепоті дуба ген на узліссі.
В росах, на травах купальської ночі,
В гніві Тараса з дніпрової кручі.
Пам’ять розорано – як скіфську могилу.
У звичаї древнім бачу я силу.
У Ладиній пісні – вічність любові,
А Велеса книга – браттям по крові.

Україні

Одвічною проблемою
До волі з давніх днів
Живеш ти незбагненною,
Шануючи катів.

Віки кістьми всіваючи,
По долі, кров’ю вбрід,
Мовчать волхви всезнаючі,
Вчиш “Ветхий заповіт”.

Не славим Бога Велеса,
Даждь-Бог забувсь давно.
Не мама – Лада пестила,
А хрестиком – тавро.

І в тризну крикнем: Слава!
Геть почамріле, зле!
Знай, Україно-мамо,
Лиш рідне нам – святе!.

Заспівай, Бояне…

Довгождана воле, у крові – багряна,
Заспівай нам пісню голосом Бояна.
Щоб слов’яни-браття знову обнялися,
Бусе – Білояре, в наші дні вернися!

Приготуй безмежну богодатну сур’ю,
Щоб ми поріднились на руїні суму.
Хай горить на небі Рода колісниця,
Розбуди нам душі, Гамаюн – жар-птиця.

У туманах сивих ті часи минули
Визнали чуже ми, а своє забули.
Праслав’ян могили розорали в полі,
Все пограбували – тепер душі голі.

Кажуть, світить сонце, а мені – північ,
Замість Правди Предків тепер славим крижич.
А на ньому, Боже, кров, і сльози, й муки,
Тягнуть віз неправди Велесові внуки.

***

Степом вітер котить та й пшеничні хвилі.
А колись, як море – тільки ковила.
Не забули люди і шанують нині
Славу запорозьку, – шаблю Богуна.

Пам’ятає долю дике Гуляй-поле,
На могилах їхніх лиш полин-трава.
Ті криваві ріки все за тебе, воле,
В ковилах безмежних ворог дотліва.

Стяги малинові кликали до бою,
Перначі в музеях, на стіні – шаблі.
Хижих воріженьків клали ви горою,
Хто ж їх нині кластиме на святій землі?

Чумаки волами вже не возять солі
Притомились коні, від підків іржа.
Що ж ви, козаченьки, стали зовсім кволі?!
Диким степом лине музика чужа…

Спадок

Зостався в пісні серед слів
Батьків померлих спадок.
Джерельним дзвоном голосів
Розбудить мов світанок.

В ній чути відгомін степів,
А ще шумить калина.
Цей спів до мене прикипів,
Крізь час його стежина.

Того не відав молодим.
Літав ногами босими.
Яка ціна пісням святим,
Що у душі ми носимо.

Я хочу вічно щоб жила
Мелодія народна,
І щоб калина в ній цвіла
Та пісня благородна.

***

Голосить хутором лелека
Над пустим, розореним – луна.
Уп’ялася в землю люто спека
Пригадаєм тих, кого нема.

Де ти, хліборобське гоже плем’я,
Розбрелись, розтали – вже чужі.
Десь голосить Лада, плаче Леля: Соромно – загнуздані мужі.

Вгрузли в землю хати, ніби п’яні,
Ребрами розхристані дахи
Бур’янами злидні у дурмані –
Діти сонця, сестри і брати.

Підмінили цінності, украли,
Не освятять євнухи ножі.
Дідуху вклонімось – то не мари,
Ворогом принесені, чужі!..

Оббивали Господу пороги:
Не тому молилися, дарма.
Клекотить на вітрі біль тривоги,
Знов міняє обриси тюрма.

***

Шепочуть верби Віди в лузі,
Плакучі коси розплели,
А нам створили світ ілюзій.
Перун не згоден – злий з гори.

Чекають зомбі з чужини –
Дивитись бридко, сором, жаль,
Як песик кістки – похвали.
Вина, мораль і платять дань.

Ідем, невігласи в ніколи.
Чиї ми внуки і сини?
Ім’ям “святих” – Петра й Миколи
Своїх нащадків нарекли.
І не назве ніхто й для дива,
Великий Роде, нас прости,
Ні Кия, Щека, ні Хорива
Над сивий дим, та ще й хрести.

І я мовчу, що лепетати?
Та й чи почують голос мій?
Де ти, забута Мокош-мати?
Б’ємо поклони ми чужій.

Манкурти, виродки, байстрята
В чужому мороці зловтіх
Кричить свідомість розіп’ята,
Дзвенить освячений батіг.

РОЗДУМИ НА ПАСІЦІ 

1
Мед гречаний ароматом приємно
Наливає всі чакри душі,
Мирно бджоли гудуть і буденно, –
А у вуликах злі сторожі.
Кличе матка трудитися нині:
Найцінніше – нащадки, розплід.
І за медом ідуть у політ
По чудовій погожій годині.
Всі сім’я, мов один організм,
В них свої розподілені ролі.
Тут не в моді ледачих цинізм –
Грам до грама, а все ж не на волі.
На бджолині труди задивляюсь –
Я замріююсь, думаюсь, каюсь.

2
Ми на пасіці з дідом Власом,
Накрутив він на вуса сто літ,
Ой у полі- наспівує басом.
За життя він об’їздив весь світ.
Бачив Київ, сплюндрований німцем,
Його підпис прикрасив рейхстаг.
Із війни, наче з вирію птах,
Повернувсь рядовим піхотинцем.
Скільки знаю такий не змінився,
Білосніжна його голова.
Знать святою водою умився,
Рідко старість такою бува.
Тут на пасіці дід чарівник,
І до нього такого я звик.

3
Давно як дід я пантеїст,
Молюсь природі непречистій.
Люблю верби плакучий лист,
І п’ю тумани в ранок чистий.
Із стиглим колосом вітаюсь,
Вклоняюсь Роду і шаную
Його сивини. Біль я чую.
Цим грішний, кажуть зась до раю.
І у душу вливають свідомість раба,
Непокірним Анафему, кару.
Полохливих, зігнувши горба
Поженуть як в провалля отару.
Хтось там пручається? Дарма!
А де ж спаситель? Де? Нема!

4
Ой діду Власе, щось не так, –
Я до старого знов звертаюсь.
Десь заблукав я у думках,
Мов перед Богом розкриваюсь.
Старий, всміхаючись у вуса,
Мене підтрима так завжди,
Як в спеку джерело води.
І мчить душа по світу боса,
Шукаючи краси, тепла,
Немов бджола на медоносі
Сивин історії зола.
Одвічна спрага істин, волі,
І кличе пісня крізь літа –
В ній мрія Пращурів свята.

5
Під спів пташиний потаємний, потаємний
Мені так думалось. Чому?
Це, може, скаже дуб священний,
Дивлюсь в минуле як в пітьму.
Крізь тьму віків мене тривожить
Прапращурів духовний світ.
Жаль в душах наших геть поблід
І спів Волхвів, і підлість /вражих/,
І окупована свідомість.
Ба – від народження в гріху.
Молись настирливо на милість
Сліпий, як кріт, рабом в льоху.
Пусті, розорені. безсилі
Лиш виють відьми на могилі.

6
Вже полудень, до столу кличуть,
Спішу як завжди залюбки.
“Приємного” – дід басом зичить,
І мед від щедрої руки,
Янтарно світячись, тече.
Глек молока – все як ведеться.
І щось в душі немов озветься.
Придавить в грудях, запече
Санскрит. Гортаю сторінки
Під гул розмірений бджоли,
І чую дотик крізь віки,
Немов святині ожили
Велика тризна. Поле битви.
І богу Велесу молитви.

7
Орда думок віллється в серце,
Душі шепочучи святе
Чом око Рода не сміється?
Сльоза у роздумі впаде.
Вслухаюсь в мантру джаю-джаю,
І спогад тут у всім бринить,
Нахлине піснею в ту мить.
Я заспіваю жалю-жалю
Отут над Удаєм в Гаю,
Росою змию чужину
Хоча й сміється знаю, знаю
Та що сказати їм в вину.
Чужа ілюзія солодка
Ярмо і путо, і колодка.

8
Історія стара й новітня
Релігії-космополіт
Свідомість подрана в лахміття
Легіонери топчуть світ.
Зло перемазане медами
Любов’ю в райському саду
І все так ніби до ладу,
Бджола ось сердиться над нами,
Впаде у вічність крапля – день.
Помруть ошукані народи
Прапам’ять мовою пісень
До них веде на небозводи
Життя горить – блаженна мить
Якими цінностями жить?

Джерело: https://viche.at.ua/publ/7-1-0-111

Книги по Рідній Вірі замовити можна тут:

Волховник: Правослов Рідної Віри.

Славлення  Рідним Богам.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=174

Міфи і легенди давньої України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=187

Комплект 15 плакатів із зображеннями Рідних Українських Богів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=221

Священна країна хліборобів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=130

Генеалогія Богів давньої України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=226

ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ.

ТОМ 1.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=137

ВІРА ПРЕДКІВ НАШИХ [том II].

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=240

 

 

Рідні свята в Колі Сварожому : сценарії виховних заходів.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=104

 

Лебедія.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=181

Борек і Боги слов’ян.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=93

Генеалогія Богів давньої України.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=226

Коляда. Дитячі щедрівки, колядки та засівалки.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=207

Молитва до Дажбога.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=236

Український гороскоп.

http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=239

 

 

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

×
Завітайте в наш магазин!