За душі плебсу точиться війна.
Фальшиві догми збоченої моди
Керують світом. Натовпу не шкода
Принесеного в жертву барана.

Тупа отаро! Чи не поміж вас
Він на заклання обраний жерцями?
Що ж мовчите лякливо, підлі хами –
Гадаєте, ваш не настане час?

Під прапор доморощених Іуд
Ви залюбки шикуєтесь в колону
І срібняки стискаєте в долоні.
Від заздрощів ковтає слину Брут,

Упала на чоло похмура тінь:
Сердешний – тут нема йому роботи:
Немає Цезаря, нема й достоту
Не буде ще з десяток поколінь…

Видовища чекає чорний люд –
Ведуть на страту зраджених пророків.
У прокураторів закон жорстокий:
Їм гола правда – найбридкіший бруд.

Точнісінько так само, як і вам –
Заплющте очі та чекайте хліба.
І не жалійтесь – ви зробили вибір.
Не тим, не тим ви молитесь богам!

Останні битви ще не відгули,
Та блазні переважують героїв
І вашу землю віддадуть без бою.
Ви справді цього прагнете, хохли?!