Переглянуло:

Передмова до книги Антологія християнства. Галина Лозко.

 

 

ДИВИСЬ, СЛУХАЙ, ДУМАЙ!

Передмова
У сучасну глобальну епоху людство переживає драматичні процеси втрати духовних цінностей та морально-етичних орієнтирів. З особливою гостротою нині постало питання про роль етнічного фактора в еволюції світової культури, яким ще донедавна нехтувала переважна більшість суспільствознавців. Не останню роль у цих процесах відіграє релігія як складова духовно-культурного життя народів. Українська церква святкує чергову “ювілейну” дату  хрещення Русі.

Великі ювілеї, як правило, спонукають замислитись, чи стала людина кращою, прийнявши одну зі світових релігій за основу своєї життєдіяльності. Ортодоксальний погляд на цю важливу проблему сьогодні не здатен дати однозначну позитивну відповідь. Вочевидь, її потрібно розв’язувати з допомогою нових наукових підходів, теорій, методів, ретельного добору фактологічного матеріалу й уважного вивчення джерельної бази.

Співвідношення етносу з функціонуючою в його середовищі релігією становить ядро етнокультурного процесу, виступає або способом самозбереження національно гомогенної спільноти, або шляхом її самознищення – розчинення серед чужорідних етнічних і соціокультурних елементів.

Немає нічого дивного в тому, що нині з’явилися такі нові галузі знань, як етнокультурологія та етнологія релігії (етнорелігієзнавство). Серед етнічних функцій релігії (куди входять світоглядна, комунікативна, етноідентифікаційна, інтегративна, дезінтеграційна та ін.), одне з чільних місць належить етнотворчій та етнозберігаючій функціям. Адже в умовах глобальної загрози асиміляції та метисизації європейської людності збереження етносів та їхньої самобутньої національної культури набуває особливого значення. Умоглядні “загальнолюдські” цінності, нав’язливо пропаговані комуністами й глобалістами, виявилися неспроможними навіть у найменшому обсязі підмінити природні етнокультурні традиції, сформовані народами на власних теренах проживання, засобами власних рідних мов і своїх рідних духовних практик.

Чи може сьогодні християнство, що має вселенський (наднаціональний) характер, стати для українців етнозберігаючим чинником? Вочевидь, світові (інтернаціональні) релігії не тільки позбавлені цієї функції, а й виступають, по суті, знаряддям в руках глобальної “еліти”. Релігійний космополітизм у самому його зародку був і залишається дієвим та вигідним імперіалістичним засобом. Світові імперії постійно народжуються та з невмолимою силою закономірності – розпадаються. Вони не мають природного енергетичного ядра, яке б зчіплювало всі елементи суспільного організму докупи й спрямовувало їх у русло єдиного державотворчого процесу. Такою якістю наділені тільки гомогенні етноспільноти, які природно виробляють національну ідею та на її основі – власну державотворчу ідеологію. Поява європейського етнорелігійного руху – свідчення того, що настав час повертатися до власних природних Богом даних культурних практик.

Отже, осмислення християнства як світової парадигми розвитку культури сьогодні є саме на часі. Якими були причини й сутність етнічних конфліктів, здавалась би, народів-одновірців? Чому християни-католики і християни-православні, по суті, брати по вірі, не просто ворогують упродовж кількох століть, а й вступають у кровопролитні братовбивчі війни? Чому за таких умов ніхто не апелює до головної заповіді “не убий”? Де пролягають ті конфліктогенні зони християнства, що спричиняють дестабілізаційні процеси не тільки в поліетнічному суспільстві, а й у локальних етнічно однорідних групах населення (наприклад, боротьба греко-католиків з православними в Галичині)?

Сьогодні стає очевидним, що релігійний фактор активно використовується як прикриття політичних чи ще глибших соціальних та економічних інтересів. Крім того, маніпулянти людською свідомістю часто використовують у своїх цілях таке явище, як релігійний фанатизм. Яка природа цього фанатизму? Вочевидь, вона лежить у площині самого віровчення – якщо хочете, “святого письма” – закостенілих догматів віри, які вже не відповідають сучасному стану життя. Фанатизм часто є причиною чи наслідком масового соціального й релігійного невігластва. Давайте спитаємо себе, чи кожен християнин читав Біблію? Чи кожен християнин, навіть освічений, може розказати напам’ять “Символ віри”, “Отче наш” або хоч кілька заповідей з “Декалогу”? Але парадоксально, що всі без винятку переконані в тому, що християнство – благо!

Не зважаючи на те, що воно поширювалось вогнем і мечем по всій Європі, забуваючи про тисячі жертв інквізиції, заплющивши очі на злочини своїх пастирів, і сьогодні пересічний християнин буде з блиском в очах переконувати, що християнство – найправдивіша релігія в світі, бо це – “релігія любові”.

Доки зберігатиметься стереотип “вищості” християнства над іншими релігіями, доти ми не зможемо повноцінно осмислити уроки історії, якими переповнені книжки, засоби масової інформації та й саме наше життя. Не слід також забувати й про те, що з нами поруч інтенсивно розвивається іслам, наймолодша зі світових релігій, яка стає все більш експансивною в світі, й зокрема в Європейському регіоні. Географічно розташована на межі християнського та ісламського світів Україна також не стала винятком, бо за останні десятиліття відсоток мусульман у Криму має тенденцію до зростання, окрім того, іслам проникає на наші терени й через різні види законної та незаконної міграції. На жаль, досі в нашому суспільстві не поставлено питання про шляхи врегулювання конфронтаційних відносин мусульман із християнами. Але ж ісламська герменевтика містить ряд конкретних настанов тоталітарного характеру щодо сповідників інших релігій. Подібні настанови має й християнство стосовно інших віровчень. Однак, про них загалом не прийнято говорити через позірну “політкоректність”. Це нагадує поведінку страуса, що в разі небезпеки ховає голову в пісок. На жаль, християнство боролося не стільки з представниками чужих етносів, скільки за влучним висловом Сергія Єфремова, “це була безупинна війна з власним народом”.

Для того, щоб у суспільстві набули поширення високоякісні знання про етнокультурні процеси в усьому світі й, зокрема, в Україні, нам слід дати відповіді на всі поставлені тут та інші запитання, які виникатимуть в ході нашого заглиблення в цю проблему. Вияснити ці питання допоможуть насамперед першоджерела – цей шлях є випробуваним класичним варіантом освіти, він примушує мислити самостійно, а не брати заздалегідь сформовані кліше й застосовувати їх на всі випадки життя. В цій антології ми подаємо християнство без церковних прикрас, мовою документів і фактів.

Отже, мета цього посібника – дати студентам системні знання про етнокультурні та етнорелігійні процеси з першоджерел; залучити до широкого наукового осмислення маловідомі джерела та праці мислителів, які були невигідними для певних політичних структур колись давно і зараз.

Такі навчальні посібники, що складаються з науково-документальних та літературно-художніх творів чи уривків з них, підібраних за програмою певного курсу, здавна традиційно називалися грецьким словом хрестоматія (hrestos + matos), що дослівно означає “корисне знання”. Ці матеріали, сподіваємось, будуть корисними як для студентів, так і для викладачів культурології, релігієзнавства, християнської етики та інших дотичних галузей знань.

Тематична структура хрестоматії “Антологія християнства” сформована таким чином, щоб показати насамперед появу християнства та його поширення в Європі (розділ І); далі вміщено відомості про те, яких трансформацій зазнала народна культура, поєднавшись із християнською ідеологією, що можна бачити з указів царів та церковних грамот (розділ ІІ); морально-етичні основи біблійної культури показані через праці відомих мислителів (розділ ІІІ); інквізиція, знищення науки, культури та освіти (розділ IV); християнство у літературних джерелах, зокрема, творах українських класиків (розділ V); і завершують нашу збірку окремі матеріали про стан етнічної культури в глобальну епоху (розділ VІ). Матеріали споряджені коментарями, поясненням маловідомих слів та термінів, а також запитаннями й завданнями для студентів, які допоможуть осмислити ті чи інші проблеми.

До хрестоматії залучені не тільки стародавні джерела, які стосуються християнства, а й думки відомих у світі мислителів як минулих часів, так і сьогодення, що допоможе комплексно вивчити проблему, подивитися на неї з різних точок зору, як з боку самих християн (напр., доповідь патріарха Філарета з нагоди 2000-ліття християнства або митрополита Іларіона чи монахів-домініканців), так і з точки зору відомих філософів (Г. Сковороди, І. Канта, Ф. Ніцше, С. де Бовуар, І. Франка, В. Шаяна, С. Безклубенка), або представників етнічних конфесій, які зазнавали постійних переслідувань з боку панівної церкви впродовж цілого тисячоліття. Значна увага в хрестоматії приділена вивченню основ біблієзнавства, що спирається на головне джерело – святе письмо християнства. Важливе місце займає осмислення шляхів порятунку етнічної культури в глобальну епоху, представлене працями сучасних європейських мислителів, таких як Гійом Фай, П’єр Кребс, Сільвано Лоренцоні, Елефтеріос Баллас та ін., які прокладають місток між минулим і майбутнім.

Зрозуміло, що такий широкий спектр піднятих у посібнику проблем не може бути вичерпаним повністю. А враховуючи ще й певну світоглядну контроверсійність даної тематики, можемо запевнити, що завжди залишається місце для доповнення й розширення наших знань. Тож, воістину велика мудрість, закарбована у ведичних джерелах, хай буде доступна кожному шукачу істини: хто має вуха – хай слухає, хто має очі – хай дивиться.
Галина Лозко.

Книгу “Антологія християнства” можна замовити тут:  http://magazin.intelektnacii.top/index.php?route=product/product&product_id=60

 

Якщо у Вас виникли проблеми з замовленням, зателефонуйте, будь ласка, +380995447701 для оформлення замовлення.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

×
Завітайте в наш магазин!